ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Подвійна радість (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Подвійна радість (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Подумки прискорював рабі Єгошуа Бен-Ханаан судно, на якому повертавсь додому. Нетерпеливилось розповісти учням, як усупереч намірам імператора покласти край чуткам, що юдей начебто наймудріший, він усе ж благополучно впорався з усіма труднощами.
А було так.
Імператор вислав з Риму за рабі судно і сказав, що тільки тоді повірить чуткам, як рабі привезе з собою афінських мудреців.
«Марна річ дізнатись од імператора, де ті мудреці,- подумав Єгошуа,- спитаю в котрогось з афінян».
Не знав рабі тоді, що сувора кара загрожувала тому, хто видасть таємницю чужоземцю. А як дізнався, то пішов кружним шляхом: запропонував господарю, в якого спинився на ночівлю, таке: заплатить за постій ( навіть коли пробуде один день) як за цілий місяць. Щоправда, за невелику послугу, котра не коштуватиме нічого.
«Згода,- охоче зголосився афінянин, поклавши перед суперником два однаковісінькі яйця.- Котре од білої, а котре од чорної курки?»
Та, як це ведеться в юдеїв, почув не відповідь, а запитання: «Як гадаєш, од чорної чи білої кози цей сир?»
Господар зрозумів, що так не виграє обіцяне, і переніс поєдинок за обідній стіл. Сподівався, що гість, зморений наїдками й питвом, нізашо не впорається із завданням. За столом разом з рабі було шість осіб, а подали п’ятеро смажених курчат. Юдей поділив їх так, що йому дісталось навіть двоє. Несподіванка чекала присутніх і наступного дня, коли мудрець упорався і з куркою, взявши собі не що-небудь, а тушку. І свої дії пояснив так, що всі тільки дивувались такій винахідливості.
«А тепер, любий господарю,- сказав рабі, коли випробування скінчились,- виконай і моє прохання».
«Охоче!»
«Вкажи мені місце афінських мудреців».
«Що? – зблід чоловік.- Як довідаються, мене вб’ють. Проси що завгодно, тільки не це».
«Заспокойся! Я ж не ворог тобі. Зробимо так, що нікому не спаде й на думку звинувачувать тебе».
І рабі розкрив господарю свій план: той візьме в’язку хмизу і на якусь мить, ніби поправляючи ношу, спиниться там, де треба, тай піде далі.
...І ось рабі входить туди, куди зась ступати непосвяченим. Бачить здивовані погляди мудреців і по якійсь паузі чує:
« Ти хто? Що тобі потрібно?»
«Я вчений юдей. Хочу навчитись вашій мудрості...»
«Ну, що ж: чи годен ти збудувати для нас палац на небі?»
«Будь ласка. Доставте тільки туди глину, цеглу...»
«А де центр Всесвіту?»
«Он там»- показав рабі на одиноку хмаринку.
«А як перевірить?»
«Візьміть драбину й вірьовку»
«А як скосити грядку ножів?»
«Рогом віслюка».
«А хіба в нього є роги?»
«А грядку ножів вам доводилось бачити?»
Іще на силу-силенну всіляких запитань довелося Єгошуа терпеливо відповідати, доки мудреці не потомилися. Тоді рабі запросив усіх пообідати разом з ним на судні, на якому прибув. Поки гості розкошували стравами, рабі наказав капітанові рушати до Риму.
«Тепер я переконався, що ти справді мудрець з мудреців»,- сказав імператор і з численними подарунками вирядив юдея в дорогу.
І ось мандрівник з важчезними пакунками на суходолі. Сонце неймовірно пече і хочеться пити.
«Де тут поблизу криниця?- питає рабі хлопчиська, який сидів собі на узбіччі дороги.
«Дві дороги ведуть до неї».
«І якже швидше можна дійти?»
«Дорога ліворуч – коротка й довга. Праворуч –довга й коротка».
Не второпав до пуття рабі тай пішов ліворуч. Пройшов небагацько і раптом попереду – потік. Перебрів і за кілька метрів бачить круту гору. Не став дряпатись на неї, а вирішив повернутись назад..
«Ти ж казав, що ця дорога коротка, а їй насправді кінця краю не видно».
«Я казав, що вона коротка й довга. Ходи зі мною праворуч».
І справді: без перешкод дійшли вони до криниці. Напився рабі і дає хлопчикові копійчину, щоб приніс щось попоїсти зараз і вистачило до Єрусалима.
Небавом хлопчик повернувся з мішечком. Розкриває Єгошуа і бачить... тільки сіль.
«Я ж тебе хіба за цим посилав?»
«Ти ж так просив . Поїж і вистачить на дорогу».
Замість розсердитись поцілував рабі дитину й сказав:
«Ходімо в Єрусалим. Станеш моїм учнем. До кмітливості твоєї доточу ще й книжну мудрість
А було так.
Імператор вислав з Риму за рабі судно і сказав, що тільки тоді повірить чуткам, як рабі привезе з собою афінських мудреців.
«Марна річ дізнатись од імператора, де ті мудреці,- подумав Єгошуа,- спитаю в котрогось з афінян».
Не знав рабі тоді, що сувора кара загрожувала тому, хто видасть таємницю чужоземцю. А як дізнався, то пішов кружним шляхом: запропонував господарю, в якого спинився на ночівлю, таке: заплатить за постій ( навіть коли пробуде один день) як за цілий місяць. Щоправда, за невелику послугу, котра не коштуватиме нічого.
«Згода,- охоче зголосився афінянин, поклавши перед суперником два однаковісінькі яйця.- Котре од білої, а котре од чорної курки?»
Та, як це ведеться в юдеїв, почув не відповідь, а запитання: «Як гадаєш, од чорної чи білої кози цей сир?»
Господар зрозумів, що так не виграє обіцяне, і переніс поєдинок за обідній стіл. Сподівався, що гість, зморений наїдками й питвом, нізашо не впорається із завданням. За столом разом з рабі було шість осіб, а подали п’ятеро смажених курчат. Юдей поділив їх так, що йому дісталось навіть двоє. Несподіванка чекала присутніх і наступного дня, коли мудрець упорався і з куркою, взявши собі не що-небудь, а тушку. І свої дії пояснив так, що всі тільки дивувались такій винахідливості.
«А тепер, любий господарю,- сказав рабі, коли випробування скінчились,- виконай і моє прохання».
«Охоче!»
«Вкажи мені місце афінських мудреців».
«Що? – зблід чоловік.- Як довідаються, мене вб’ють. Проси що завгодно, тільки не це».
«Заспокойся! Я ж не ворог тобі. Зробимо так, що нікому не спаде й на думку звинувачувать тебе».
І рабі розкрив господарю свій план: той візьме в’язку хмизу і на якусь мить, ніби поправляючи ношу, спиниться там, де треба, тай піде далі.
...І ось рабі входить туди, куди зась ступати непосвяченим. Бачить здивовані погляди мудреців і по якійсь паузі чує:
« Ти хто? Що тобі потрібно?»
«Я вчений юдей. Хочу навчитись вашій мудрості...»
«Ну, що ж: чи годен ти збудувати для нас палац на небі?»
«Будь ласка. Доставте тільки туди глину, цеглу...»
«А де центр Всесвіту?»
«Он там»- показав рабі на одиноку хмаринку.
«А як перевірить?»
«Візьміть драбину й вірьовку»
«А як скосити грядку ножів?»
«Рогом віслюка».
«А хіба в нього є роги?»
«А грядку ножів вам доводилось бачити?»
Іще на силу-силенну всіляких запитань довелося Єгошуа терпеливо відповідати, доки мудреці не потомилися. Тоді рабі запросив усіх пообідати разом з ним на судні, на якому прибув. Поки гості розкошували стравами, рабі наказав капітанові рушати до Риму.
«Тепер я переконався, що ти справді мудрець з мудреців»,- сказав імператор і з численними подарунками вирядив юдея в дорогу.
І ось мандрівник з важчезними пакунками на суходолі. Сонце неймовірно пече і хочеться пити.
«Де тут поблизу криниця?- питає рабі хлопчиська, який сидів собі на узбіччі дороги.
«Дві дороги ведуть до неї».
«І якже швидше можна дійти?»
«Дорога ліворуч – коротка й довга. Праворуч –довга й коротка».
Не второпав до пуття рабі тай пішов ліворуч. Пройшов небагацько і раптом попереду – потік. Перебрів і за кілька метрів бачить круту гору. Не став дряпатись на неї, а вирішив повернутись назад..
«Ти ж казав, що ця дорога коротка, а їй насправді кінця краю не видно».
«Я казав, що вона коротка й довга. Ходи зі мною праворуч».
І справді: без перешкод дійшли вони до криниці. Напився рабі і дає хлопчикові копійчину, щоб приніс щось попоїсти зараз і вистачило до Єрусалима.
Небавом хлопчик повернувся з мішечком. Розкриває Єгошуа і бачить... тільки сіль.
«Я ж тебе хіба за цим посилав?»
«Ти ж так просив . Поїж і вистачить на дорогу».
Замість розсердитись поцілував рабі дитину й сказав:
«Ходімо в Єрусалим. Станеш моїм учнем. До кмітливості твоєї доточу ще й книжну мудрість
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію