ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аля Кондратенко (1993) /
Проза
Плоть и кровь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Плоть и кровь
Плоть так горяча.. так напряжена.. регрессия .прикосновение...пальцы-аккорды- снова пальцы..я играю снова и снова одну мелодию..проигрываю в голове мысли, проигрываю то, что хочу сказать..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0864 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0864 seconds