ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
2026.01.09
10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аля Кондратенко (1993) /
Проза
Плоть и кровь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Плоть и кровь
Плоть так горяча.. так напряжена.. регрессия .прикосновение...пальцы-аккорды- снова пальцы..я играю снова и снова одну мелодию..проигрываю в голове мысли, проигрываю то, что хочу сказать..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0862 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0862 seconds