Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аля Кондратенко (1993) /
Проза
Плоть и кровь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Плоть и кровь
Плоть так горяча.. так напряжена.. регрессия .прикосновение...пальцы-аккорды- снова пальцы..я играю снова и снова одну мелодию..проигрываю в голове мысли, проигрываю то, что хочу сказать..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
