 | |
| Молоде вино | |
| Homo scribendi peritus | |
| Класики | |
| Вічноживі | |
| |
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.04.30
14:05
Про що ти хочеш розповісти, Скрипко?
Чом смутком просякнута до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком просякнута до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2025.04.30
11:11
Доктор Марк Маркус жив самотиною в будинку на березі озера, що здивовано зазирало в Небо. Цей забутий світом і людьми будинок він колись випадково надибав під час своїх завжди несподіваних прогулянок околицями (сосновими лісами і вересовими пустищами) і п
2025.04.30
09:02
Якщо любиш, тоді відпусти —
Хай нап'ється він волі з надлишком!
Викинь з серця образу в затишку
І сама смак відчуй висоти!
Відпусти!
Більш за поли його не тримай!
Хоче йти, хай іде світ за очі.
Хай нап'ється він волі з надлишком!
Викинь з серця образу в затишку
І сама смак відчуй висоти!
Відпусти!
Більш за поли його не тримай!
Хоче йти, хай іде світ за очі.
2025.04.30
05:55
Хоч не відводжу погляд ревний
Убік подалі від спокус, –
Ще потаємних струн душевних
Не доторкаюся чомусь.
Беру невпевнено акорди
До нетривалих увертюр,
А я ж умілий і негордий,
І самобутній балагур.
Убік подалі від спокус, –
Ще потаємних струн душевних
Не доторкаюся чомусь.
Беру невпевнено акорди
До нетривалих увертюр,
А я ж умілий і негордий,
І самобутній балагур.
2025.04.29
21:30
Так хочеться вкритися листям
Й заснути на довгі роки,
Немовби небаченим змістом,
Що з'єднує все навіки.
Так хочеться в сон зазирнути
Між грізних скелястих громадь,
Порвавши ненависні пута,
Й заснути на довгі роки,
Немовби небаченим змістом,
Що з'єднує все навіки.
Так хочеться в сон зазирнути
Між грізних скелястих громадь,
Порвавши ненависні пута,
2025.04.29
18:36
Цілий день синок надворі.
Мамі врешті став жалітись:
- Певно, мамо, трохи хворий.
Бо живіт почав боліти.
- Бо не хочеш, хлопче, їсти.-
Каже мама до малого.-
В животі, синочку, пусто.
Мамі врешті став жалітись:
- Певно, мамо, трохи хворий.
Бо живіт почав боліти.
- Бо не хочеш, хлопче, їсти.-
Каже мама до малого.-
В животі, синочку, пусто.
2025.04.29
18:32
Це ти, Ізраїлю, де стільки зайд перебувало,
Котрі не сіяли й не жали, ліси на шпали порубали,
Господній гріб від бозна кого визволяли
І Храм Його дощенту зруйнували...
Чи ж дивина, що болотами й колючками,
А не молочними й медовими річками
Став ти,
Котрі не сіяли й не жали, ліси на шпали порубали,
Господній гріб від бозна кого визволяли
І Храм Його дощенту зруйнували...
Чи ж дивина, що болотами й колючками,
А не молочними й медовими річками
Став ти,
2025.04.29
16:02
Далека музо з добрими очима!
Багато під ногами кропиви!
Блукаю між рядочками сумними
У пошуках квітневої трави.
Ваш голос зігріває люті зими,
В душі зникають зболені рови.
Удвох, натхненні формами твердими,
Багато під ногами кропиви!
Блукаю між рядочками сумними
У пошуках квітневої трави.
Ваш голос зігріває люті зими,
В душі зникають зболені рови.
Удвох, натхненні формами твердими,
2025.04.29
14:05
Коли навкруг цвіте бузок
І зеленіє пряна м'ята, -
Зробити можна швидко крок,
Який нелегко виправляти.
Тюльпани ронять пелюстки
І жалю дух стоїть в садибі,
Неначе мста за помилки,
Немов ціна за хибний вибір.
І зеленіє пряна м'ята, -
Зробити можна швидко крок,
Який нелегко виправляти.
Тюльпани ронять пелюстки
І жалю дух стоїть в садибі,
Неначе мста за помилки,
Немов ціна за хибний вибір.
2025.04.29
09:38
Дві п‘ятірки - не лише відмінно,
це не тільки наступний клас,
а й нерідко знешкоджені міни
на шляху кожного з нас.
Але попри тривожний вітер,
щоденне сиренне безсоння
вперед до жаданого світла -
це не тільки наступний клас,
а й нерідко знешкоджені міни
на шляху кожного з нас.
Але попри тривожний вітер,
щоденне сиренне безсоння
вперед до жаданого світла -
2025.04.29
06:11
Несамовитий крик сирени, ковдра тепла,
Шахед над головою бавиться... Нестерпно...
Укрилась повністю, тремтять шибки віконні
Формальдегідом пахне смерть в повітрі — стогін.
На схід із бункера жене отар вовчисько,
Гримить і бахкає гроза — ракети близьк
Шахед над головою бавиться... Нестерпно...
Укрилась повністю, тремтять шибки віконні
Формальдегідом пахне смерть в повітрі — стогін.
На схід із бункера жене отар вовчисько,
Гримить і бахкає гроза — ракети близьк
2025.04.28
21:56
Людина може перевтілитися
у дельфіна.
Людина може перевтілитися
у ящірку, хранительку
мудрості. Людина може
перевтілитися в ніщо.
Різноманітні форми
перевтілення. Але як важко
у дельфіна.
Людина може перевтілитися
у ящірку, хранительку
мудрості. Людина може
перевтілитися в ніщо.
Різноманітні форми
перевтілення. Але як важко
2025.04.28
18:31
Мало не остриг
Хайр, у невиразний день
Трохи запатлав
Типу так, але хотів не те
Не остригся, і дивуюся з чуття
Якби утримав дивацький стяг
Ніби віру, що потрібна комусь
Хайр, у невиразний день
Трохи запатлав
Типу так, але хотів не те
Не остригся, і дивуюся з чуття
Якби утримав дивацький стяг
Ніби віру, що потрібна комусь
2025.04.28
17:50
Розвалився неба п'єдестал,
На комп'ютерні розпався глюки...
Ти раніш Богинею була,
А тепер лише - ревнива злюка.
Де той поклоніння ідеал?
Що плекав у віршах я роками?
При тобі не можу назагал
На комп'ютерні розпався глюки...
Ти раніш Богинею була,
А тепер лише - ревнива злюка.
Де той поклоніння ідеал?
Що плекав у віршах я роками?
При тобі не можу назагал
2025.04.28
14:21
Із Андрія Бєлого
Плещуть скупченням косматим
по сирих полях
кострубаті темні хати,
обсідають шлях.
Пригнобила їх неволя,
Плещуть скупченням косматим
по сирих полях
кострубаті темні хати,
обсідають шлях.
Пригнобила їх неволя,
2025.04.28
13:26
Переповнилась чаша терпіння,
перейшов чорний кречет межу.
Може, я не твого, птахо, рівня
та, поглянь, у моєму саду
білопінно розквітнули груші —
на зеленім гіллі — білий сніг.
Не дозволю я кривдити душу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...перейшов чорний кречет межу.
Може, я не твого, птахо, рівня
та, поглянь, у моєму саду
білопінно розквітнули груші —
на зеленім гіллі — білий сніг.
Не дозволю я кривдити душу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.04.27
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аля Кондратенко (1993) /
Проза
Плоть и кровь
Додати в соціальну мережу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Плоть и кровь
Плоть так горяча.. так напряжена.. регрессия .прикосновение...пальцы-аккорды- снова пальцы..я играю снова и снова одну мелодию..проигрываю в голове мысли, проигрываю то, что хочу сказать..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
Сбивается-учащается дыхание. Глаза невольно поднимаются вверх как по лестнице: губы-ямочки на щеках-глаза- улыбка.. я снова смотрю на струны под углом 45 градусов, которые в одну линию выстроенные..стройные ..как ты.. утончённые..лёгкие..[взмах ресниц, снова гляжу на тебя]..податливые .Ты рядом сидишь, словно морской бриз твоё дыхание, я чувствую..на себе твой взгляд и дыхание чувствую.. по спине холодок, прикосновение-волосы-снова аккорды..играем. Твои пальцы мою руку зажимают..твои пальцы по моему плечу.. глаза в глаза..перебираешь струны-пальцы-мысли..наши губы. Перебираешь мысли..я чувствую, что лучшее произошло уже, что лучше не бывает..рука по бедру скользит.. пульс в голове отсчитывает время до взрыва..вена на шее пульсирует.. ладони такие же влажные. Игра продолжается, кто победителем выйдет..мы улыбаемся, я снова взгляд опускаю..волосы мои на левое плечо перебрасываешь..по шее холодок, дыхание слышу, слышу не глядя как ты улыбаешься..
Удар током-всплеск-шеи моей касаешься- играю..не переставая, темп наращиваю… пальцы быстрее струны перебирают,..ты чувствуешь..да ты чувствуешь..в воздухе запах моего страха … по шее губы твои скользят- улыбаюсь-глаза не поднимаю.. это может продолжаться целую вечность..не останавливайся – умоляю..дыши, дыши мне в спину, в шею, слегка волос касаясь, не отпускай талию..
Резко! Прижав к себе за талию-шепчешь-нюхаешь пряди волос.. рука твоя скользит вдоль моей от локтя к запястью..я чувствую-ты берешь меня за руку-крепко сжимаешь и играешь-моей рукой играешь-мной играешь. Запятая..мои пальцы соскользнули по струнам-толчок- холодок по спине- глаза в глаза-мелодия продолжается.. играем вдвоём, глаза в глаза-рука в руку-глаза в глаза- пальцы в струны- бес в ребро
Эта цепь замкнута. Точка и запятая и точка прикосновения
Спасения нет..нет убежища..есть струны, твои длинные пальцы, мои мокрые ладони..
Касания губами ..
Додати в соціальну мережу- LiveJournal
- ВКонтакте
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0965 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0965 seconds