Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Вірші
А знаешь Киев
Во всех грехах своих Россию обвиняешь,
А сам бомбишь людей, детей своих хоронишь…
Опомнись, Киев, столько крови не отмоешь…
Я – полтавчанка, но с людьми Юго-Востока
Ты поступаешь подло, низко и жестоко…
Мне интересно, если б в город твой ворвались,
Твои бы люди за оружие не взялись???
Вот если б в дом к тебе стучали с автоматом
Из областей соседних бравые ребята,
Чтоб защищать тебя, в твоих детей стреляя,
То ты, наверное, поил гостей бы чаем?
Эх, Киев, Киев… Ты поссорил Украину…
Ты убиваешь, чтобы стать страной единой…
Ты посылаешь наших срочников на службу –
На наших братьев… Где же мир, любовь и дружба?
Ты самолёты иностранные сбиваешь
И первым делом ополченцев обвиняешь,
Но очевидного ты скрыть не сможешь, знаю…
И я тебе сегодня искренне желаю,
Чтоб ты опомнился, чтоб ты остановился,
Чтоб весь тот сброд, что в Раде, самораспустился,
Чтоб президент с позором сам ушёл в отставку…
И чтобы Бог скорее внёс свои поправки…
Мы жили дружно, и Россия с Украиной,
И Запад с Югом, и с Востоком, только в спины
Стреляли в нас твои политики с майдана…
Ты предал Бога и народ, живя обманом…
Вся эта ненависть и злоба не навеки…
Благоразумие восстанет в человеке…
Они поймут, что Киев лжёт, что он клевещет,
Что убивает стариков, детей и женщин!
О киевлянах я скажу, что там немало
Людей с мозгами, в ком и совесть не пропала.
Им тоже больно, тоже стыдно за Столицу…
Но на людей плюют откормленные лица…
У ополчения и армии есть сходство –
Они надеются, что мир в страну вернётся…
А ты создай свой батальон с названьем «РАДА»,
Они его накроют сразу мощным «ГРАДОМ»…
Эх, Киев, Киев… Интриганы, скандалисты…
Тебя заполнили шуты и сионисты…
Ты эту нечисть прогони и стань героем!
Не наслаждайся ты людским бескрайним горем…
Семь миллионов человек легко и быстро
Ты превратил, ярлык наклеив, в террористов…
Врагами сделал наших братьев ты обманом.
Так назови теперь страну Обамастаном…
Ирина Самарина-Лабиринт, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А знаешь Киев
Воскрес Христос — воскреснет и Украина!
А знаешь, Киев, ты реально удивляешь…
Во всех грехах своих Россию обвиняешь,
А сам бомбишь людей, детей своих хоронишь…
Опомнись, Киев, столько крови не отмоешь…
Я – полтавчанка, но с людьми Юго-Востока
Ты поступаешь подло, низко и жестоко…
Мне интересно, если б в город твой ворвались,
Твои бы люди за оружие не взялись???
Вот если б в дом к тебе стучали с автоматом
Из областей соседних бравые ребята,
Чтоб защищать тебя, в твоих детей стреляя,
То ты, наверное, поил гостей бы чаем?
Эх, Киев, Киев… Ты поссорил Украину…
Ты убиваешь, чтобы стать страной единой…
Ты посылаешь наших срочников на службу –
На наших братьев… Где же мир, любовь и дружба?
Ты самолёты иностранные сбиваешь
И первым делом ополченцев обвиняешь,
Но очевидного ты скрыть не сможешь, знаю…
И я тебе сегодня искренне желаю,
Чтоб ты опомнился, чтоб ты остановился,
Чтоб весь тот сброд, что в Раде, самораспустился,
Чтоб президент с позором сам ушёл в отставку…
И чтобы Бог скорее внёс свои поправки…
Мы жили дружно, и Россия с Украиной,
И Запад с Югом, и с Востоком, только в спины
Стреляли в нас твои политики с майдана…
Ты предал Бога и народ, живя обманом…
Вся эта ненависть и злоба не навеки…
Благоразумие восстанет в человеке…
Они поймут, что Киев лжёт, что он клевещет,
Что убивает стариков, детей и женщин!
О киевлянах я скажу, что там немало
Людей с мозгами, в ком и совесть не пропала.
Им тоже больно, тоже стыдно за Столицу…
Но на людей плюют откормленные лица…
У ополчения и армии есть сходство –
Они надеются, что мир в страну вернётся…
А ты создай свой батальон с названьем «РАДА»,
Они его накроют сразу мощным «ГРАДОМ»…
Эх, Киев, Киев… Интриганы, скандалисты…
Тебя заполнили шуты и сионисты…
Ты эту нечисть прогони и стань героем!
Не наслаждайся ты людским бескрайним горем…
Семь миллионов человек легко и быстро
Ты превратил, ярлык наклеив, в террористов…
Врагами сделал наших братьев ты обманом.
Так назови теперь страну Обамастаном…
Ирина Самарина-Лабиринт, 2014
Мира нам всем
А знаешь Киев!
Москва - как жениху в красе лесных цветов,
Для радости венок тебе сплела
Ты вспомни.....
Были и другие времена,
Помнишь, ли слова о том,
Что Быть Киеву Вторым Ерусалимом -
Андрея Первозванного слова.
Зачем ?.....
Судить, винить и убивать,
Зачем войну нам разжигать?
Коль против боли вместе встанем
Плечом к плечу, то будем Света Рать!
И правда новью засияет
Словами Истинных речей,
Украина как страна Воскреснет,
Изгнав из власти палачей - слепых поводырей..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
