
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.05
16:40
Зелен-листя поволеньки в'яне,
Опадає додолу, сумне.
Затужу за тобою, кохана,
Щем осінній огорне мене.
Наших зустрічей, Боже, як мало --
Світлих днів у моєму житті.
Наче кинутий я на поталу
Опадає додолу, сумне.
Затужу за тобою, кохана,
Щем осінній огорне мене.
Наших зустрічей, Боже, як мало --
Світлих днів у моєму житті.
Наче кинутий я на поталу
2025.09.05
11:18
Ця ніч,
зла ніч -
зліт Зла!
І чорнота
із-зусебіч
наповза!
зла ніч -
зліт Зла!
І чорнота
із-зусебіч
наповза!
2025.09.05
09:33
Життю радію, мов дитина,
І щиро тішуся щодня,
Що в хату пнеться без упину
Моя турботлива рідня.
Найближчим людям небайдуже
В яких умовах я живу, –
Що тре робити швидко й дружно,
Аби лишався на плаву.
І щиро тішуся щодня,
Що в хату пнеться без упину
Моя турботлива рідня.
Найближчим людям небайдуже
В яких умовах я живу, –
Що тре робити швидко й дружно,
Аби лишався на плаву.
2025.09.05
08:09
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Карнавал пон
Карнавал пон
2025.09.04
21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
2025.09.04
19:28
Московія у ті часи росла.
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»
2025.09.04
15:42
Тато сина обіймав,
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний будеш богатир,
Ти мені, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш нашу Вітчизу.
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний будеш богатир,
Ти мені, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш нашу Вітчизу.
2025.09.04
14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Солом'яне з
Солом'яне з
2025.09.04
12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
2025.09.04
12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
2025.09.04
09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
2025.09.04
09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
2025.09.04
07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
2025.09.03
21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
2025.09.03
20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
2025.09.03
18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любовь Весна (1963) /
Вірші
А знаешь Киев
Во всех грехах своих Россию обвиняешь,
А сам бомбишь людей, детей своих хоронишь…
Опомнись, Киев, столько крови не отмоешь…
Я – полтавчанка, но с людьми Юго-Востока
Ты поступаешь подло, низко и жестоко…
Мне интересно, если б в город твой ворвались,
Твои бы люди за оружие не взялись???
Вот если б в дом к тебе стучали с автоматом
Из областей соседних бравые ребята,
Чтоб защищать тебя, в твоих детей стреляя,
То ты, наверное, поил гостей бы чаем?
Эх, Киев, Киев… Ты поссорил Украину…
Ты убиваешь, чтобы стать страной единой…
Ты посылаешь наших срочников на службу –
На наших братьев… Где же мир, любовь и дружба?
Ты самолёты иностранные сбиваешь
И первым делом ополченцев обвиняешь,
Но очевидного ты скрыть не сможешь, знаю…
И я тебе сегодня искренне желаю,
Чтоб ты опомнился, чтоб ты остановился,
Чтоб весь тот сброд, что в Раде, самораспустился,
Чтоб президент с позором сам ушёл в отставку…
И чтобы Бог скорее внёс свои поправки…
Мы жили дружно, и Россия с Украиной,
И Запад с Югом, и с Востоком, только в спины
Стреляли в нас твои политики с майдана…
Ты предал Бога и народ, живя обманом…
Вся эта ненависть и злоба не навеки…
Благоразумие восстанет в человеке…
Они поймут, что Киев лжёт, что он клевещет,
Что убивает стариков, детей и женщин!
О киевлянах я скажу, что там немало
Людей с мозгами, в ком и совесть не пропала.
Им тоже больно, тоже стыдно за Столицу…
Но на людей плюют откормленные лица…
У ополчения и армии есть сходство –
Они надеются, что мир в страну вернётся…
А ты создай свой батальон с названьем «РАДА»,
Они его накроют сразу мощным «ГРАДОМ»…
Эх, Киев, Киев… Интриганы, скандалисты…
Тебя заполнили шуты и сионисты…
Ты эту нечисть прогони и стань героем!
Не наслаждайся ты людским бескрайним горем…
Семь миллионов человек легко и быстро
Ты превратил, ярлык наклеив, в террористов…
Врагами сделал наших братьев ты обманом.
Так назови теперь страну Обамастаном…
Ирина Самарина-Лабиринт, 2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А знаешь Киев
Воскрес Христос — воскреснет и Украина!
А знаешь, Киев, ты реально удивляешь…
Во всех грехах своих Россию обвиняешь,
А сам бомбишь людей, детей своих хоронишь…
Опомнись, Киев, столько крови не отмоешь…
Я – полтавчанка, но с людьми Юго-Востока
Ты поступаешь подло, низко и жестоко…
Мне интересно, если б в город твой ворвались,
Твои бы люди за оружие не взялись???
Вот если б в дом к тебе стучали с автоматом
Из областей соседних бравые ребята,
Чтоб защищать тебя, в твоих детей стреляя,
То ты, наверное, поил гостей бы чаем?
Эх, Киев, Киев… Ты поссорил Украину…
Ты убиваешь, чтобы стать страной единой…
Ты посылаешь наших срочников на службу –
На наших братьев… Где же мир, любовь и дружба?
Ты самолёты иностранные сбиваешь
И первым делом ополченцев обвиняешь,
Но очевидного ты скрыть не сможешь, знаю…
И я тебе сегодня искренне желаю,
Чтоб ты опомнился, чтоб ты остановился,
Чтоб весь тот сброд, что в Раде, самораспустился,
Чтоб президент с позором сам ушёл в отставку…
И чтобы Бог скорее внёс свои поправки…
Мы жили дружно, и Россия с Украиной,
И Запад с Югом, и с Востоком, только в спины
Стреляли в нас твои политики с майдана…
Ты предал Бога и народ, живя обманом…
Вся эта ненависть и злоба не навеки…
Благоразумие восстанет в человеке…
Они поймут, что Киев лжёт, что он клевещет,
Что убивает стариков, детей и женщин!
О киевлянах я скажу, что там немало
Людей с мозгами, в ком и совесть не пропала.
Им тоже больно, тоже стыдно за Столицу…
Но на людей плюют откормленные лица…
У ополчения и армии есть сходство –
Они надеются, что мир в страну вернётся…
А ты создай свой батальон с названьем «РАДА»,
Они его накроют сразу мощным «ГРАДОМ»…
Эх, Киев, Киев… Интриганы, скандалисты…
Тебя заполнили шуты и сионисты…
Ты эту нечисть прогони и стань героем!
Не наслаждайся ты людским бескрайним горем…
Семь миллионов человек легко и быстро
Ты превратил, ярлык наклеив, в террористов…
Врагами сделал наших братьев ты обманом.
Так назови теперь страну Обамастаном…
Ирина Самарина-Лабиринт, 2014
Мира нам всем
А знаешь Киев!
Москва - как жениху в красе лесных цветов,
Для радости венок тебе сплела
Ты вспомни.....
Были и другие времена,
Помнишь, ли слова о том,
Что Быть Киеву Вторым Ерусалимом -
Андрея Первозванного слова.
Зачем ?.....
Судить, винить и убивать,
Зачем войну нам разжигать?
Коль против боли вместе встанем
Плечом к плечу, то будем Света Рать!
И правда новью засияет
Словами Истинных речей,
Украина как страна Воскреснет,
Изгнав из власти палачей - слепых поводырей..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію