За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.


На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.


У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.

О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...


"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.

28.07.2014

* мається на увазі місцева легенда про подорож Катерини II, котра зупинялася в селищі Березна на ніч.
* автор висловлює рідним співчуття з приводу смерті військового кореспондента та письменника Івана Корбача.