ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
2026.02.13
22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
2026.02.13
20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
2026.02.13
18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
2026.02.13
16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
2026.02.13
14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
2026.02.13
10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс
Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я
2026.02.13
10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
2026.02.13
07:49
Із Леоніда Сергєєва
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
2026.02.13
06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Співоче поле
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Співоче поле
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
* мається на увазі місцева легенда про подорож Катерини II, котра зупинялася в селищі Березна на ніч.
* автор висловлює рідним співчуття з приводу смерті військового кореспондента та письменника Івана Корбача.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2003 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2003 seconds