ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.22
22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
2025.09.22
16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
2025.09.22
15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
2025.09.22
14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
2025.09.22
10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
2025.09.22
10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
2025.09.21
20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
2025.09.21
19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2025.09.21
17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
2025.09.21
16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
2025.09.21
15:37
Хоч нема вже літа наче.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
2025.09.21
13:13
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
2025.09.21
10:50
Полиці пам'яті наповнені ущерть
Осмученими спогадами юні...
Вже тричі серце стискувала смерть,
Вливала тьму в роки мої безжурні.
Охороняла неня. Брала біль
На себе. А тепер її немає...
Вона тепер блука між Лети хвиль,
Осмученими спогадами юні...
Вже тричі серце стискувала смерть,
Вливала тьму в роки мої безжурні.
Охороняла неня. Брала біль
На себе. А тепер її немає...
Вона тепер блука між Лети хвиль,
2025.09.21
09:35
Минулого немає, майбутнє - не настало, -
Невпинним сьогоденням живу собі помалу, -
В садочку клопочуся, з онуками вожуся
І корисні поради накручую на вуса.
Копійку кожну зважую та лаюся сердито
На тих, що і на старості перешкоджає жити.
Але наперек
Невпинним сьогоденням живу собі помалу, -
В садочку клопочуся, з онуками вожуся
І корисні поради накручую на вуса.
Копійку кожну зважую та лаюся сердито
На тих, що і на старості перешкоджає жити.
Але наперек
2025.09.20
17:31
Гей, там, в тилу,
в квартирі, чи в своєму домі,
ти депресуєш у страху.
чи сохнеш у якійсь утомі!
Лишай те все, - на передку,
в бронежилеті, у шоломі,
ти на покликанні шляху,
а не в переляку полоні!
в квартирі, чи в своєму домі,
ти депресуєш у страху.
чи сохнеш у якійсь утомі!
Лишай те все, - на передку,
в бронежилеті, у шоломі,
ти на покликанні шляху,
а не в переляку полоні!
2025.09.20
12:33
Осіння новела,
Що написана на поверхні озера
(А хтось називав його дзеркалом),
Слова,
Що виводили не бузиновим чорнилом,
А жовтим листям, що падало
На сіру ртуть спокою,
Повість про народ човнів, яку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що написана на поверхні озера
(А хтось називав його дзеркалом),
Слова,
Що виводили не бузиновим чорнилом,
А жовтим листям, що падало
На сіру ртуть спокою,
Повість про народ човнів, яку
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Співоче поле
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Співоче поле
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
* мається на увазі місцева легенда про подорож Катерини II, котра зупинялася в селищі Березна на ніч.
* автор висловлює рідним співчуття з приводу смерті військового кореспондента та письменника Івана Корбача.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2483 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2483 seconds