Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Співоче поле
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Співоче поле
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
іноді навіть байдужим,
усі живемо ми:
фонтан і калюжі.
Усі живемо ми,
не помічаєм
того, що оточує,
диво чекаєм.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
ми кажем:
"Всі схожі".
На рівні калюжи.
Якщо ти місцевий,
достатньо відомий,
розкажуть, хто поруч живе
твого дому.
З районного центру
дорога на Область.
А ти - середина.
Хороша?
Як Бог дасть.
Бо ще пам'ятають якусь там
калюжу*:
сама Катерина морочилась дуже.
Місцева адреса
її засмутила.
Про "царські колеса" історія -
шило.
За звичним життям,
іноді навіть байдужим,
давно уже висохла
"царська" калюжа.
А селище й досі -
рушник хліба-солі
(і має за честь)
на Співочому полі.
На аукціоні
Талантів і Праці
Довженку кіно залишилось на таці.
Дістались Тичині кларнети і вірші -
знайшли й серед нас кандидатів на біржі.
На дріжджях наснаги -
немов завірюха:
Герой Лишафай
і керманич Товстуха,
на в'їзді до селища
з лірою Гребінь,
у Самбурга ще наукова вже степінь...
Історію селища (спокій і грози)
Корбач* сторінками зображує прози.
Бодай не хизується сценою Київ:
ім'я земляка -
хор його схилів.
Свою голосам "підказав" розстановку
Григорій...
Григорій Верьовка.
У кожної ноти є щирий слухач -
не передасть цифровий програвач.
У кожного голосу - ціле життя:
сотове меркне умить покриття.
Від Бога той голос, від Бога і дар -
різноголоссю служити, як цар.
Судився-бо хлопцю (він і не знав)
спів, а не літри, які випасав.
Контакт непомітний і дуже міцний.
Мамо, не лайся! Батьку, не бий!
Корови, підводи (кому і мечі!) -
янгол у хлопця не той на плечі.
Хлопчак почувався таким, як пісні,
створені виключно лиш навесні.
Та попри бажання і відчуття -
складність важкого, як завжди, життя.
Робота у хаті, робота в дворі.
Глянеш угору - робота вгорі.
Лиш янгол терплячий (не запасний):
діє контакт, непомітний, міцний.
Якби не кохання!
Дитяче іще...
Визріло. Голосом, сміхом тече,
уяву тривожить, окрилює, жде.
Дівчина-підліток з думки не йде.
О, ні... Не одразу зродилося з губ:
- Хлопче, чи часом ти... не однолюб?!
Я мрію про щастя. Таке, як у тих,
має підлогу хто в хаті для ніг.
Хто має хазяйство, з яким - багатир!
Хочеться поля... Шмат! Не пухир...
"Ой очі, очі, очі дівочі..."
Перше кохання щось уже хоче.
З хором Верьовки лине пророче:
- Маєте п о л е...
Правда, співоче.
28.07.2014
* мається на увазі місцева легенда про подорож Катерини II, котра зупинялася в селищі Березна на ніч.
* автор висловлює рідним співчуття з приводу смерті військового кореспондента та письменника Івана Корбача.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
