ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Володимир Мацуцький
2025.12.02 12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ПОЧЕМУ УМИРАЕТ ЛЮБОВЬ?


ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ОЖИДАНИЯ.

Ожидания, какая она будет в будущем, что и кто этому будет сопутствовать. Ожидания — это планы и представления о том, как все должно быть, и надежды, что все будет именно так, и страхи, что все будет по-другому. Представления говорят тебе, что положено делать, и ты беспокоишься, если все происходит иначе.


ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ МЫСЛЬ.

Та самая мысль, которая пытается продлить любовь во времени, захватить этот классный момент и задержать его. Причем она сама не знает, что пытается это сделать, просто у нее работа такая — беспокоиться и пытаться обставить будущее наилучшим образом. Вот она все время зудит у тебя в голове, вовлекая в унылые блуждания по серому кругу.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ИДЕАЛИЗАЦИЯ.

Та самая идеализация, когда ты совмещаешь в своем уме образ с идеалом «твоего типа», в которого ты могла бы влюбиться. Пока ты на подъеме эйфории, ты не замечаешь, как мишура вновь созданного образа уже начала трескаться,и скоро прорастет разочарованием.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ЖАДНОСТЬ.

Та самая жадность, которая возникает, когда ты считаешь, что тебя в ответ не любят, и сам ты в ответ начинаешь «угасать», потому что тебе уже «не выгодно вкладываться». Ты вроде помнишь, что это не бизнес, но ты уже забыл, как отдавать лопатку «просто так». И что любовь — не «за что-то», а ТОЛЬКО «просто так».

ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ГРАНИЦЫ.

Границы, которые ты ставишь, чтобы удержать ее. Это твои условия, требования и упреки, правила и расписания. Ты связываешь ими того, кого любишь, а потом удивляешься, почему из твоей жизни исчезло чудо.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ВРЕМЯ.

То самое время, в которое ты поместил ее, и в котором ты ждешь от нее развития и результатов, ждешь длительности и стабильности, требуешь и алчешь. Чем больше ты ее добиваешься, тем дальше она от тебя. Потому что ты впустил ее в тупиковую улицу времени, которое все отнимает, и ничего не дает взамен. Ты убиваешь любовь, когда выдаешь ей паек времени, указываешь ей, когда она может и когда она не может появиться. Ты считаешь, что сейчас не время, ведь ты в туалете, а вот через час при свечах будет самое оно. Ты считаешь, что было время, когда ты любил, а сейчас совсем другое время. И ты ошибаешься — потому что это одно и то же время. clip_image001

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОТСУТСТВИЕ СПОНТАННОСТИ.

Это — подготовка, обдумывание своих действий, оценка и взвешивание того, как ты повернулся, высказался, и как в следующий раз это сделать. Ты готовишь для нее все — стелешь новые простыни, выщипываешь брови, посещаешь солярий и подкачиваешь мужественный пресс, и когда ты, наконец, готов и открываешь ей после всех приготовлений дверь, ее там НЕТ. Потому что нельзя связать появление любви с чем-нибудь, что можно приобрести или достичь.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ПРОСТРАНСТВО.

То пространство, которое отделяет тебя от момента, когда появилась любовь, и то, в которое ты помещаешь себя теперь. Ты думаешь, что ты сейчас в другом месте, что тебе нужно предпринять что-то, чтобы вернуться обратно в первое. Ты воздвигаешь внутри себя небоскребы невидимых пространств, и уверяешь себя, что в одних из них любовь может жить, в других не может. И ты уже не видишь, что она и есть все эти пространства и перегородки между ними, и ты сам целиком. Но ты не найдешь любовь в пространстве, у нее нет «своего» места и адреса, и некуда двигаться.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ НЕДОВЕРИЕ К СЕБЕ.

То недоверие, когда ты считаешь, что ты слишком «плох», чтобы тебя такого любили в ответ. Ты съеживаешься под пристальными взглядами, и все время жуешь жвачку мыслей «достоин-недостоин». Чем больше ты видишь себя, контролируешь себя, оцениваешь себя, тем меньше ты внутри любви. Вот когда ты отвергнешь себя… Хоть на мгновенье… Тогда…

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОБЪЕКТИЗАЦИЯ—

это когда ты решаешь, что именно этот человек или объект дали тебе состояние любви. Тогда ты привязываешься к ним, направляешь всю мощь своей концентрации на них, тщательно изучаешь и анализируешь. И, разложив все по полочкам, тщательно взвесив каждую молекулу любимого, ты нигде не находишь любовь. Потому что любовь не вызывается объектами, она не имеет никакого отношения к человеку или к месту…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-21 23:14:47
Переглядів сторінки твору 923
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.11.29 23:15
Автор у цю хвилину відсутній