ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.18 23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить

Кока Черкаський
2026.10.18 22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.

А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку

Юрій Гундарів
2026.10.18 20:15
Поезіє, сонце моє оранжове! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриє тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником… 17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип

Євген Федчук
2026.10.18 20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал

Вячеслав Руденко
2026.10.18 17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —

Борис Костиря
2026.10.18 16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.

Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам

С М
2026.10.18 12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?

Подібного не бачив ти ніколи у житті

Катерина Савельєва
2026.10.18 11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.

Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,

Ігор Шоха
2026.10.18 10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату

В Горова Леся
2026.10.18 10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.

Віктор Кучерук
2026.10.18 06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.

Володимир Бойко
2026.10.18 01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі. Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін. Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити. Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне. Державні службовці мают

хома дідим
2026.10.17 23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном

Вячеслав Руденко
2026.10.17 17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.

Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан

Борис Костиря
2026.10.17 13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.

Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години

Віктор Кучерук
2026.10.17 06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ПОЧЕМУ УМИРАЕТ ЛЮБОВЬ?


ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ОЖИДАНИЯ.

Ожидания, какая она будет в будущем, что и кто этому будет сопутствовать. Ожидания — это планы и представления о том, как все должно быть, и надежды, что все будет именно так, и страхи, что все будет по-другому. Представления говорят тебе, что положено делать, и ты беспокоишься, если все происходит иначе.


ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ МЫСЛЬ.

Та самая мысль, которая пытается продлить любовь во времени, захватить этот классный момент и задержать его. Причем она сама не знает, что пытается это сделать, просто у нее работа такая — беспокоиться и пытаться обставить будущее наилучшим образом. Вот она все время зудит у тебя в голове, вовлекая в унылые блуждания по серому кругу.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ИДЕАЛИЗАЦИЯ.

Та самая идеализация, когда ты совмещаешь в своем уме образ с идеалом «твоего типа», в которого ты могла бы влюбиться. Пока ты на подъеме эйфории, ты не замечаешь, как мишура вновь созданного образа уже начала трескаться,и скоро прорастет разочарованием.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ЖАДНОСТЬ.

Та самая жадность, которая возникает, когда ты считаешь, что тебя в ответ не любят, и сам ты в ответ начинаешь «угасать», потому что тебе уже «не выгодно вкладываться». Ты вроде помнишь, что это не бизнес, но ты уже забыл, как отдавать лопатку «просто так». И что любовь — не «за что-то», а ТОЛЬКО «просто так».

ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ГРАНИЦЫ.

Границы, которые ты ставишь, чтобы удержать ее. Это твои условия, требования и упреки, правила и расписания. Ты связываешь ими того, кого любишь, а потом удивляешься, почему из твоей жизни исчезло чудо.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ВРЕМЯ.

То самое время, в которое ты поместил ее, и в котором ты ждешь от нее развития и результатов, ждешь длительности и стабильности, требуешь и алчешь. Чем больше ты ее добиваешься, тем дальше она от тебя. Потому что ты впустил ее в тупиковую улицу времени, которое все отнимает, и ничего не дает взамен. Ты убиваешь любовь, когда выдаешь ей паек времени, указываешь ей, когда она может и когда она не может появиться. Ты считаешь, что сейчас не время, ведь ты в туалете, а вот через час при свечах будет самое оно. Ты считаешь, что было время, когда ты любил, а сейчас совсем другое время. И ты ошибаешься — потому что это одно и то же время. clip_image001

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОТСУТСТВИЕ СПОНТАННОСТИ.

Это — подготовка, обдумывание своих действий, оценка и взвешивание того, как ты повернулся, высказался, и как в следующий раз это сделать. Ты готовишь для нее все — стелешь новые простыни, выщипываешь брови, посещаешь солярий и подкачиваешь мужественный пресс, и когда ты, наконец, готов и открываешь ей после всех приготовлений дверь, ее там НЕТ. Потому что нельзя связать появление любви с чем-нибудь, что можно приобрести или достичь.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ПРОСТРАНСТВО.

То пространство, которое отделяет тебя от момента, когда появилась любовь, и то, в которое ты помещаешь себя теперь. Ты думаешь, что ты сейчас в другом месте, что тебе нужно предпринять что-то, чтобы вернуться обратно в первое. Ты воздвигаешь внутри себя небоскребы невидимых пространств, и уверяешь себя, что в одних из них любовь может жить, в других не может. И ты уже не видишь, что она и есть все эти пространства и перегородки между ними, и ты сам целиком. Но ты не найдешь любовь в пространстве, у нее нет «своего» места и адреса, и некуда двигаться.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ НЕДОВЕРИЕ К СЕБЕ.

То недоверие, когда ты считаешь, что ты слишком «плох», чтобы тебя такого любили в ответ. Ты съеживаешься под пристальными взглядами, и все время жуешь жвачку мыслей «достоин-недостоин». Чем больше ты видишь себя, контролируешь себя, оцениваешь себя, тем меньше ты внутри любви. Вот когда ты отвергнешь себя… Хоть на мгновенье… Тогда…

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОБЪЕКТИЗАЦИЯ—

это когда ты решаешь, что именно этот человек или объект дали тебе состояние любви. Тогда ты привязываешься к ним, направляешь всю мощь своей концентрации на них, тщательно изучаешь и анализируешь. И, разложив все по полочкам, тщательно взвесив каждую молекулу любимого, ты нигде не находишь любовь. Потому что любовь не вызывается объектами, она не имеет никакого отношения к человеку или к месту…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-21 23:14:47
Переглядів сторінки твору 1005
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2026.10.14 11:47
Автор у цю хвилину відсутній