ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Володимир Бойко
2025.12.15 23:52
Недобре добро називати добром недобре. Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою. Ворожка ворогам ворожила вороже. Генії на гени не нарікають. Світило у світі недовго світило. Пан Баняк до банку поклав грошей банку. Одержимі своє о

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ПОЧЕМУ УМИРАЕТ ЛЮБОВЬ?


ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ОЖИДАНИЯ.

Ожидания, какая она будет в будущем, что и кто этому будет сопутствовать. Ожидания — это планы и представления о том, как все должно быть, и надежды, что все будет именно так, и страхи, что все будет по-другому. Представления говорят тебе, что положено делать, и ты беспокоишься, если все происходит иначе.


ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ МЫСЛЬ.

Та самая мысль, которая пытается продлить любовь во времени, захватить этот классный момент и задержать его. Причем она сама не знает, что пытается это сделать, просто у нее работа такая — беспокоиться и пытаться обставить будущее наилучшим образом. Вот она все время зудит у тебя в голове, вовлекая в унылые блуждания по серому кругу.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ИДЕАЛИЗАЦИЯ.

Та самая идеализация, когда ты совмещаешь в своем уме образ с идеалом «твоего типа», в которого ты могла бы влюбиться. Пока ты на подъеме эйфории, ты не замечаешь, как мишура вновь созданного образа уже начала трескаться,и скоро прорастет разочарованием.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ЖАДНОСТЬ.

Та самая жадность, которая возникает, когда ты считаешь, что тебя в ответ не любят, и сам ты в ответ начинаешь «угасать», потому что тебе уже «не выгодно вкладываться». Ты вроде помнишь, что это не бизнес, но ты уже забыл, как отдавать лопатку «просто так». И что любовь — не «за что-то», а ТОЛЬКО «просто так».

ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ГРАНИЦЫ.

Границы, которые ты ставишь, чтобы удержать ее. Это твои условия, требования и упреки, правила и расписания. Ты связываешь ими того, кого любишь, а потом удивляешься, почему из твоей жизни исчезло чудо.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ВРЕМЯ.

То самое время, в которое ты поместил ее, и в котором ты ждешь от нее развития и результатов, ждешь длительности и стабильности, требуешь и алчешь. Чем больше ты ее добиваешься, тем дальше она от тебя. Потому что ты впустил ее в тупиковую улицу времени, которое все отнимает, и ничего не дает взамен. Ты убиваешь любовь, когда выдаешь ей паек времени, указываешь ей, когда она может и когда она не может появиться. Ты считаешь, что сейчас не время, ведь ты в туалете, а вот через час при свечах будет самое оно. Ты считаешь, что было время, когда ты любил, а сейчас совсем другое время. И ты ошибаешься — потому что это одно и то же время. clip_image001

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОТСУТСТВИЕ СПОНТАННОСТИ.

Это — подготовка, обдумывание своих действий, оценка и взвешивание того, как ты повернулся, высказался, и как в следующий раз это сделать. Ты готовишь для нее все — стелешь новые простыни, выщипываешь брови, посещаешь солярий и подкачиваешь мужественный пресс, и когда ты, наконец, готов и открываешь ей после всех приготовлений дверь, ее там НЕТ. Потому что нельзя связать появление любви с чем-нибудь, что можно приобрести или достичь.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ПРОСТРАНСТВО.

То пространство, которое отделяет тебя от момента, когда появилась любовь, и то, в которое ты помещаешь себя теперь. Ты думаешь, что ты сейчас в другом месте, что тебе нужно предпринять что-то, чтобы вернуться обратно в первое. Ты воздвигаешь внутри себя небоскребы невидимых пространств, и уверяешь себя, что в одних из них любовь может жить, в других не может. И ты уже не видишь, что она и есть все эти пространства и перегородки между ними, и ты сам целиком. Но ты не найдешь любовь в пространстве, у нее нет «своего» места и адреса, и некуда двигаться.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ НЕДОВЕРИЕ К СЕБЕ.

То недоверие, когда ты считаешь, что ты слишком «плох», чтобы тебя такого любили в ответ. Ты съеживаешься под пристальными взглядами, и все время жуешь жвачку мыслей «достоин-недостоин». Чем больше ты видишь себя, контролируешь себя, оцениваешь себя, тем меньше ты внутри любви. Вот когда ты отвергнешь себя… Хоть на мгновенье… Тогда…

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОБЪЕКТИЗАЦИЯ—

это когда ты решаешь, что именно этот человек или объект дали тебе состояние любви. Тогда ты привязываешься к ним, направляешь всю мощь своей концентрации на них, тщательно изучаешь и анализируешь. И, разложив все по полочкам, тщательно взвесив каждую молекулу любимого, ты нигде не находишь любовь. Потому что любовь не вызывается объектами, она не имеет никакого отношения к человеку или к месту…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-21 23:14:47
Переглядів сторінки твору 928
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.11.29 23:15
Автор у цю хвилину відсутній