ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ПОЧЕМУ УМИРАЕТ ЛЮБОВЬ?


ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ОЖИДАНИЯ.

Ожидания, какая она будет в будущем, что и кто этому будет сопутствовать. Ожидания — это планы и представления о том, как все должно быть, и надежды, что все будет именно так, и страхи, что все будет по-другому. Представления говорят тебе, что положено делать, и ты беспокоишься, если все происходит иначе.


ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ МЫСЛЬ.

Та самая мысль, которая пытается продлить любовь во времени, захватить этот классный момент и задержать его. Причем она сама не знает, что пытается это сделать, просто у нее работа такая — беспокоиться и пытаться обставить будущее наилучшим образом. Вот она все время зудит у тебя в голове, вовлекая в унылые блуждания по серому кругу.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ИДЕАЛИЗАЦИЯ.

Та самая идеализация, когда ты совмещаешь в своем уме образ с идеалом «твоего типа», в которого ты могла бы влюбиться. Пока ты на подъеме эйфории, ты не замечаешь, как мишура вновь созданного образа уже начала трескаться,и скоро прорастет разочарованием.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ЖАДНОСТЬ.

Та самая жадность, которая возникает, когда ты считаешь, что тебя в ответ не любят, и сам ты в ответ начинаешь «угасать», потому что тебе уже «не выгодно вкладываться». Ты вроде помнишь, что это не бизнес, но ты уже забыл, как отдавать лопатку «просто так». И что любовь — не «за что-то», а ТОЛЬКО «просто так».

ЛЮБОВЬ УБИВАЮТ ГРАНИЦЫ.

Границы, которые ты ставишь, чтобы удержать ее. Это твои условия, требования и упреки, правила и расписания. Ты связываешь ими того, кого любишь, а потом удивляешься, почему из твоей жизни исчезло чудо.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ВРЕМЯ.

То самое время, в которое ты поместил ее, и в котором ты ждешь от нее развития и результатов, ждешь длительности и стабильности, требуешь и алчешь. Чем больше ты ее добиваешься, тем дальше она от тебя. Потому что ты впустил ее в тупиковую улицу времени, которое все отнимает, и ничего не дает взамен. Ты убиваешь любовь, когда выдаешь ей паек времени, указываешь ей, когда она может и когда она не может появиться. Ты считаешь, что сейчас не время, ведь ты в туалете, а вот через час при свечах будет самое оно. Ты считаешь, что было время, когда ты любил, а сейчас совсем другое время. И ты ошибаешься — потому что это одно и то же время. clip_image001

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОТСУТСТВИЕ СПОНТАННОСТИ.

Это — подготовка, обдумывание своих действий, оценка и взвешивание того, как ты повернулся, высказался, и как в следующий раз это сделать. Ты готовишь для нее все — стелешь новые простыни, выщипываешь брови, посещаешь солярий и подкачиваешь мужественный пресс, и когда ты, наконец, готов и открываешь ей после всех приготовлений дверь, ее там НЕТ. Потому что нельзя связать появление любви с чем-нибудь, что можно приобрести или достичь.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ПРОСТРАНСТВО.

То пространство, которое отделяет тебя от момента, когда появилась любовь, и то, в которое ты помещаешь себя теперь. Ты думаешь, что ты сейчас в другом месте, что тебе нужно предпринять что-то, чтобы вернуться обратно в первое. Ты воздвигаешь внутри себя небоскребы невидимых пространств, и уверяешь себя, что в одних из них любовь может жить, в других не может. И ты уже не видишь, что она и есть все эти пространства и перегородки между ними, и ты сам целиком. Но ты не найдешь любовь в пространстве, у нее нет «своего» места и адреса, и некуда двигаться.

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ НЕДОВЕРИЕ К СЕБЕ.

То недоверие, когда ты считаешь, что ты слишком «плох», чтобы тебя такого любили в ответ. Ты съеживаешься под пристальными взглядами, и все время жуешь жвачку мыслей «достоин-недостоин». Чем больше ты видишь себя, контролируешь себя, оцениваешь себя, тем меньше ты внутри любви. Вот когда ты отвергнешь себя… Хоть на мгновенье… Тогда…

ЛЮБОВЬ УБИВАЕТ ОБЪЕКТИЗАЦИЯ—

это когда ты решаешь, что именно этот человек или объект дали тебе состояние любви. Тогда ты привязываешься к ним, направляешь всю мощь своей концентрации на них, тщательно изучаешь и анализируешь. И, разложив все по полочкам, тщательно взвесив каждую молекулу любимого, ты нигде не находишь любовь. Потому что любовь не вызывается объектами, она не имеет никакого отношения к человеку или к месту…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-21 23:14:47
Переглядів сторінки твору 841
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній