ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / У час, який вважався мирним...

 А Господь рятує білий світ...
Пізно уночі і рано-вранці
Злий павук сіткú брехнí снує.
А Господь сидить на білій хмарці
І вплітає праведне, Своє.

Має Він роботу нині часто -
Злий павук наплів багато бід.
А Господь залатує дірчасте
І щодня рятує білий світ...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-08-28 14:43:31
Переглядів сторінки твору 2994
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-08-28 14:55:23 ]
Ще один цвяшок у домовину диявола-павука.
Вплітає праведне


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-08-28 15:30:15 ]
Дякую! (западає у мене "р" на клавіатурі :) )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-08-28 15:22:51 ]
Господь всесильний - заплутається павук у власному павутинні і здохне неодмінно... А світ буде порятовано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-08-28 15:31:04 ]
вже заплутався так, що не вибереться. але стількох ще понівечить, поки сам сконає...
Дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-08-28 15:29:58 ]
А він, той самий, про якого співають футбольні фани, навіть схожий на павука... Файно написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-08-28 15:32:38 ]
Дякую, Богдане! Таки схожий, учора потрапила на очі підбірка фото цього кадра з дурнуватим виразом фасаду, то там на одному він з надутими щоками - ну павук павуком...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-08-28 15:39:44 ]
цікаве плетиво...
Випробовуємо терпіння Господа...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-08-28 15:45:58 ]
На сьогоднішній святковій проповіді в церкві я зрозуміла, що не достатньо вірю в Господа. Кажуть, молитися треба за ворогів наших, а не смерті їм бажати... Господи, дай такої віри, щоб молитися, а не проклинати!
Дякую, пані Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2014-08-28 17:57:37 ]
Господь рятує. Засвідчую це. Я у коментарі на вірш Івана Гентоша подав текст свого повідомлення після денної пригоди. Як приклад, повторю його й тут:
"Вибухи, вибухи, вибухи. Протягом всього дня і безперервно. Писати про це стає дурним тоном. Тільки коли трапляється таке, що розумієш: кілька хвилин тому побував у Божих долонях, вже не можливо втриматись. Я чомусь не любив 32 автобусний маршрут, та тягнутись на тролейбусну двійку не схотів. Сів, та поїхав. З Куйбишева повернули на Матросова і жінка попросилася на вихід. От і добре, що попросилася. Якби не так, то розбирали б нас, пасажирів "Еталону" по частинах. Не доїхавши до площі Бакінських Комісарів метрів 50-60, автобус струсонуло вибухом прямо попереду. У повітрі сіро-чорна хмара, з якої вилітають осколки, уламки чогось, тролеї. Всі пасажири на підлозі. Водію і кондуктору падати просто нема куди, а водію так і не можна. Літній чоловік біля заднього виходу перший підвівся і почав давати команди водієві: "Праворуч, ліворуч...!" Паніка не паніка, а чути голосну молитву жінки і мати-перемати нашого "штурмана". Молитва і мати, ну де таке ще почуєш? А ракети сипалися, як погані яблука. Площу зтирали з лиця землі. Кілька поворотів і звуки попадання вже відчутно віддалилися. Попідводилися й інші пасажири. Тільки одну поторсали за плече, переконавшись, що жінка жива, неушкоджена, тільки надто перелякана. Наш автобус не отримав ні одної нової дірки, дякувати Богу. Та й ці двоє, водій та "штурман" молодці. І весь останній до моєї зупинки шлях чолов'яга не припиняв лайку, криючи бойовиків за те, що вони засіли у місті, а гинуть цивільні люди. Повчальна вийшла поїздка. Тепер я зрозумів, чому так не люблю 32-й автобус. Передчуття, чи що?"
Молитва - сильна річ. Я, принаймні, знаю, нас у автобусі молилося двоє, як мінімум.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2014-08-28 23:26:35 ]
Валю, це - поезія. Не обов"язково пальцем вказувати "ху із ху". У двох строфах Ви зуміли висловити те, на що інші витратили стоси паперу.