Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
2026.08.02
13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
2026.08.02
11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
2026.08.02
11:36
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись
2026.08.02
11:32
Звучали в голосі на почет
Сім нот на пагорбі,
на біс...
І щось було від них пророче,
Бо саме так рождають вість...
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися... Війна.
І тут прийшла потвора суча -
Не всіх повернуть звідтіля...
О Боже рідний...
2026.08.02
10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нанея Золотинська (1987) /
Проза
Казка про шедевр
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про шедевр
2010 р
Можна уявити себе пам’ятником і не замислюватись в системі чинності способів власної свідомості обирати дієві напрямки власного „Я”. Обереш обов’язково лише один і відповідно цього будуватимеш себе, реставруватимеш – і все за власним бажанням. І місце, де стоятиме шедевр, буде місцем твоєї самооцінки. Як хочеш, можеш обирати жовте листя і яскраве сонце.
Адже осінь – то є кінець початку нового осмислення себе самого. Попереду багато шансів (їх незлічима кількість) здійснити прорив у діяннях, що є закономірними і невідворотними, адже всі думки тримають рішучий напрямок в реальність нових неймовірних мрій. В тому й вся краса життя. Ніщо так не тішить душу, як результативність своєї неймовірної активності у потрібних тобі діяннях. І ось, навіть не помітивши як, з’являється натхнення – і з великої кам’яної брили ти твориш прекрасне, твориш себе! Адже весь Всесвіт – то є неповторне і окреме, властиве лише твоєму досвіду і таємницям...
Любиш вітер? Так люби цей вітер так сильно, щоб він зісвоєю могутністю розвівав всі перепони на шляху твого неймовірного звершення –самосвітостановлення!
Любиш дощ? Тож нехай він любить тебе так, як того ти хочеш і джерельним водоспадом змиває всі надлишки печалі з обличчя твого!
Любиш сонце? Озернись! Тебе любить увесь Світ і дарує тобі себе! Хіба ж маєш тепер сидіти і чекати на щастя!? А навіщо чекати? Адже ти маєш все, і з кожним подихом матимеш більше і більше. Кожну клітинку тіла наповнить світлом те сонце, яке любиш ти... І усмішка – то твоя особиста, особлива сила,найпотужніший вибух вищої енергії, абсолютності, що дарує дива! Ти створив свій шедевр, ти знайшов йому місце. Тож нехай всі ходять навколо і схиляють голову перед тобою – справжнім, божественно прекрасним, бо ти Бог свого власного раю! І тобі всі урочистості Всесвіту! О всемогутній творець свого власного „Я”!!!
Можна уявити себе пам’ятником і не замислюватись в системі чинності способів власної свідомості обирати дієві напрямки власного „Я”. Обереш обов’язково лише один і відповідно цього будуватимеш себе, реставруватимеш – і все за власним бажанням. І місце, де стоятиме шедевр, буде місцем твоєї самооцінки. Як хочеш, можеш обирати жовте листя і яскраве сонце.
Адже осінь – то є кінець початку нового осмислення себе самого. Попереду багато шансів (їх незлічима кількість) здійснити прорив у діяннях, що є закономірними і невідворотними, адже всі думки тримають рішучий напрямок в реальність нових неймовірних мрій. В тому й вся краса життя. Ніщо так не тішить душу, як результативність своєї неймовірної активності у потрібних тобі діяннях. І ось, навіть не помітивши як, з’являється натхнення – і з великої кам’яної брили ти твориш прекрасне, твориш себе! Адже весь Всесвіт – то є неповторне і окреме, властиве лише твоєму досвіду і таємницям...
Любиш вітер? Так люби цей вітер так сильно, щоб він зісвоєю могутністю розвівав всі перепони на шляху твого неймовірного звершення –самосвітостановлення!
Любиш дощ? Тож нехай він любить тебе так, як того ти хочеш і джерельним водоспадом змиває всі надлишки печалі з обличчя твого!
Любиш сонце? Озернись! Тебе любить увесь Світ і дарує тобі себе! Хіба ж маєш тепер сидіти і чекати на щастя!? А навіщо чекати? Адже ти маєш все, і з кожним подихом матимеш більше і більше. Кожну клітинку тіла наповнить світлом те сонце, яке любиш ти... І усмішка – то твоя особиста, особлива сила,найпотужніший вибух вищої енергії, абсолютності, що дарує дива! Ти створив свій шедевр, ти знайшов йому місце. Тож нехай всі ходять навколо і схиляють голову перед тобою – справжнім, божественно прекрасним, бо ти Бог свого власного раю! І тобі всі урочистості Всесвіту! О всемогутній творець свого власного „Я”!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
