Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.19
18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
2026.05.19
16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
2026.05.19
13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
2026.05.19
11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
2026.05.19
11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.
Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.
Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі
2026.05.19
09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв
2026.05.19
05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн
2026.05.19
01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
2026.05.19
00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле.
Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія.
Силам зла бракує сили, але не бракує зла.
Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв?
Золота середина була заповнена посередніс
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов СЕРДУНИЧ (1959) /
Вірші
"Гетьман Богдан до нащадків" (Послання)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Гетьман Богдан до нащадків" (Послання)
23 вересня 2014 р. виповнилося 366 років з часу славнозвісної ПИЛЯВЕЦЬКОЇ БИТВИ козацько-селянського війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького з польською шляхтою.
СПІВАЮ СЛАВУ НАШІЙ ПИЛЯВІ!!!
ГЕТЬМАН БОГДАН ДО НАЩАДКІВ
ПОСЛАННЯ
старосинявським косакàм, косачкàм і косàчкам,
українцям і неукраїнцям, пилявківцям і пилявцям
віку 21-ого од віку 17-ого,
записане дня 11-ого місяця вересня року 2006-ого
жоною прапра...внука сердуня,
гетьманського охоронця, який оселився
на дашковецькій землі 1648 року,
диктоване з вуст Богдана Хмельницького,
гетмана Війська Запорізького,
з поля пилявківського
Ось тут’о все й відбувалось. Тілько… плутаєтесь в числах.
Он хорогви, шанці, табір… І гінець у милі скаче.
Непокора підняла нас, бо усяк терпець скінчився.
Малиновий стяг підняв нас, вас збудив жовтогарячий.
Ми за волю і за правду стільки вже разів будились!
В кожному були сторіччі ті розпуття і звитяги.
Визнаю: Москва була нам так потрібна, як кадило.
Ви судіть мене, та втямте: сподівання – то не тяга.
Не один я: ось вже й ваші, і до них, – теж не спроможні
Втримати жар-птицю волі. А була ж таки близенько!
Чи гріхи – також спадкові? Ачи ложна клятва кожна?
То в сокола правда гола. Одне слово, не в чиженка.
Може, пам'яти забракло?.. Може, схибилися в вірі?..
Нам би гай тут калиновий! Цей гірчить, бо він – полинний.
Віче правди треба, вірю. Обирав я долю щиро,
Вийшло: на віки – недоля. На скрижалях плаче віно...
Може, винна та худібка, що втоптала наші кості,
Чи козача кров гаряча, що лиш: «гей!» – і все рубає!..
Наші кріпості – не кріпкі. Де тепер вони, форпости?
Й вас надовго не стачає: хочете ж одразу раю!
Може, ми і воювали не за те або не з тими?!.
Спромоглися ж ви сказати, що не тут була ця битва,
Що її, мовляв, не було… Ех нащадки, побратими!..
Дам отвіт: ні, не за тими ведете свою гонитву.
Потороччя – перед вами! Йому гнуться безхребетні.
Українця занехали – славите жидів і ляхів.
За цю сповідь – вибачайте. Прощавайте. І – прощайте.
Справді, вмійте вибачати. Я ж за сповідь йду – на плаху!
(© Любов Сердунич).
СПІВАЮ СЛАВУ НАШІЙ ПИЛЯВІ!!!
ГЕТЬМАН БОГДАН ДО НАЩАДКІВ
ПОСЛАННЯ
старосинявським косакàм, косачкàм і косàчкам,
українцям і неукраїнцям, пилявківцям і пилявцям
віку 21-ого од віку 17-ого,
записане дня 11-ого місяця вересня року 2006-ого
жоною прапра...внука сердуня,
гетьманського охоронця, який оселився
на дашковецькій землі 1648 року,
диктоване з вуст Богдана Хмельницького,
гетмана Війська Запорізького,
з поля пилявківського
Ось тут’о все й відбувалось. Тілько… плутаєтесь в числах.
Он хорогви, шанці, табір… І гінець у милі скаче.
Непокора підняла нас, бо усяк терпець скінчився.
Малиновий стяг підняв нас, вас збудив жовтогарячий.
Ми за волю і за правду стільки вже разів будились!
В кожному були сторіччі ті розпуття і звитяги.
Визнаю: Москва була нам так потрібна, як кадило.
Ви судіть мене, та втямте: сподівання – то не тяга.
Не один я: ось вже й ваші, і до них, – теж не спроможні
Втримати жар-птицю волі. А була ж таки близенько!
Чи гріхи – також спадкові? Ачи ложна клятва кожна?
То в сокола правда гола. Одне слово, не в чиженка.
Може, пам'яти забракло?.. Може, схибилися в вірі?..
Нам би гай тут калиновий! Цей гірчить, бо він – полинний.
Віче правди треба, вірю. Обирав я долю щиро,
Вийшло: на віки – недоля. На скрижалях плаче віно...
Може, винна та худібка, що втоптала наші кості,
Чи козача кров гаряча, що лиш: «гей!» – і все рубає!..
Наші кріпості – не кріпкі. Де тепер вони, форпости?
Й вас надовго не стачає: хочете ж одразу раю!
Може, ми і воювали не за те або не з тими?!.
Спромоглися ж ви сказати, що не тут була ця битва,
Що її, мовляв, не було… Ех нащадки, побратими!..
Дам отвіт: ні, не за тими ведете свою гонитву.
Потороччя – перед вами! Йому гнуться безхребетні.
Українця занехали – славите жидів і ляхів.
За цю сповідь – вибачайте. Прощавайте. І – прощайте.
Справді, вмійте вибачати. Я ж за сповідь йду – на плаху!
(© Любов Сердунич).
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
