ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.

Борис Костиря
2025.12.15 19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.

У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,

Іван Потьомкін
2025.12.15 19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Кока Черкаський
2025.12.15 14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.

не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Протест Чигракова
Семен Иванович Чиграков, человек средних лет и актер средних способностей, стоял на подоконнике и ежился под порывами ледяного ветра, влетавшего в распахнутое окно. Мороз был нешуточный, и пальцы Семена Ивановича, которыми он цеплялся за оконную раму, уже онемели и побелели.

Семен Иванович тряхнул головой, зажмурился и закричал в колодец двора, ответивший ему гулким эхом:
- Лжецы! Лицемеры! Лицедеи!

Крик Семена Ивановича напугал стаю голубей, суетившихся у помойных баков. Со звуком, напоминавшим бурные аплодисменты, каких Семену Ивановичу в жизни пока не довелось услышать, птицы взметнулись к низкому серому небу. Семен Иванович от неожиданности вздрогнул, покачнулся и чуть не вывалился в окно.

Восстановив равновесие и устроив ноги поудобнее на подоконнике, Семен Иванович снова закричал во двор:
- Я! Я! Я тоже лицедей! Я тоже лгу, лицемерю и лицедействую! Но я это делаю на сцене! Это моя работа! Этим я развлекаю вас, вас, которые лгут и лицемерят по-настоящему! Ненавижу вашу ложь! Ненавижу вас, живущих ложью и увеселяемых ложью!

Во дворе начал собираться народ. Люди с любопытством разглядывали Семена Ивановича. Слышались негромкие голоса: «Да это актер, из семнадцатого номера. Сашка, что ли? А чего это он? Пьян, что ли?»

Семен Иванович изловчился, освободил одну руку и ткнул белым указательным пальцем в редкую толпу:
- Вы все негодяи! Пожиратели правды! Вы порочны, развратны, ленивы, тупы и алчны! Вы ничего не чувствуете! Вам никого не жаль! Вы никого не любите! Вы хотите только есть, пить и веселиться! Вы готовы сожрать ближнего, если больше жрать нечего. Вы готовы пить его кровь, если вас мучит жажда!

В толпе внизу заворчали: «Разошелся жилец. Ишь, разоряется, ай, обидел кто? А нас чего обижать? Какого ближнего? Ну, край тебе, так и бросайся молча из окошка. Или вон головой в прорубь, благо недалеко…»

На бороде и усах Семена Ивановича серебрился иней, а пальцы рук совсем замерзли и даже перестали болеть. Ему пришлось посмотреть на руки, чтобы убедиться, что он по-прежнему держится за оконную раму. Губы тоже замерзли и не слушались. Из-за этого казалось, что у Семена Ивановича заплетается язык.

- Вы все меряете деньгами! Вы цените человека по его кошельку! На ассигнации! Вы всему знаете цену – любви, уважению, счастью, Богу! Да, я маленький человек! Да, я нищий актер! У меня нет денег! По-вашему, я недостоин! У меня нет достоинства! А достоинство у меня есть! У меня нет состояния! Будьте же вы все прокляты! Может быть, моя смерть заставит вас проснуться!

Семен Иванович зажмурился, с трудом оторвал замерзшие руки от рамы и шагнул в пустоту. Промелькнули концы его длинного серого шарфа, на ветру хлопнули, словно крылья, полы шинели. Толпа внизу, к тому времени уже довольно многочисленная, слитным движением подалась назад и ахнула в один голос…

Семен Иванович лежал на спине в снегу. Сквозь заиндевевшие ресницы он видел свое окно, узкое и высокое. Окно было расположено очень низко над неровной поверхностью двора, даже ниже, чем соседние окна. Створки его были раскрыты и раскачивались на ветру, одно из мутных стекол треснуло. В полумраке комнаты виднелся пятнистый неровный потолок. У подоконника стояли любопытные и заглядывали в комнату.

Заскрипели по снегу поспешные шаги. Над Семеном Ивановичем вырастали валенки, сапоги, тулупы, пальто и шинели. Потянуло кислым запахом овчины и пронзительной нафталиновой вонью.

К Семену Ивановичу наклонился дворник Тихон. Его широкое доброе лицо было полускрыто шапкой и седой окладистой бородой. Дворник стоял в снежном изголовье Чигракова, и Семен Иванович видел лицо Тихона перевернутым, отчего ощутил внезапный сильный приступ морской болезни. Тихон качал головой, вызывая у лежащего на снегу актера новые приступы тошноты.

- Затянули вы сегодня, барин, - сказал Тихон, обдав Семена Ивановича запахом табака. – В прошлый раз-то, на Покрова, только крикнули, что все негодяи, и в окошко. Ну, поднимайтесь, поднимайтесь, барин, идемте ко мне чай пить. Будет на холодном лежать, еще заболеете, в театре своем представлять не сможете. Чем за квартиру платить?

Семен Иванович, опираясь на руку Тихона, поднялся, отряхнул снег. Тихон приобнял его за плечи и повлек в свою каморку. Народ расступился…

- Стоп! – пронзительно крикнул кто-то за спиной. – Семен, надо еще дубль сделать, упал некрасиво. Аня, чаю Семену! Витя, посмотри, что с окошком! Массовка, не топчитесь под окном, снега почти не осталось! Ира, подклей Тихону бороду! Перерыв пять минут!

Семен Иванович, едва не захлебываясь обильной слюной, хлынувшей в рот откуда-то из-под языка, оттолкнул руку Тихона, метнулся в угол двора, с трудом разжал сведенные судорогой и морозом челюсти и склонился у помойных баков. Массовка тактично отвернулась.

2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-07 16:36:06
Переглядів сторінки твору 630
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній