ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то, щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
2026.01.20
10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
2026.01.20
00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
2026.01.19
23:12
Менян вподобання
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
2026.01.19
23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
2026.01.19
21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
2026.01.19
16:35
Із Леоніда Сергєєва
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
2026.01.19
14:43
Немає світла і холодні батареї
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Піаніно. Дуж-ж-же страшна історія
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піаніно. Дуж-ж-же страшна історія
ПІАНІНО. ДУЖ-Ж-ЖЕ СТРАШНА ІСТОРІЯ ( ПОЕМА )
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я відлаштую. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє... Немов уві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно розкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
-от так історія! Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???)))
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
рубрика: Лірика
дата поступления 01.04.2014
автор: Сокольник
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я відлаштую. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє... Немов уві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно розкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
-от так історія! Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???)))
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
рубрика: Лірика
дата поступления 01.04.2014
автор: Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.147 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.147 seconds