
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.23
16:28
Поки тиша огортає шлях,
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,
Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,
Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.
2025.06.23
13:13
Огудою тієї правди
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,
мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,
мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.
2025.06.23
11:54
«Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!
Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!
Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:
2025.06.23
10:31
лиця твого все не згадаю
лиця твого все не згадаю
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
лиця твого все не згадаю
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
2025.06.23
09:58
Легендарному музикантові виповнилося 83 роки!
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…
Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…
Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув
2025.06.23
09:55
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2025.06.23
05:33
Яхти трикутні вітрила
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
2025.06.22
23:21
Слова - оригінальна поезія Павла Сікорського. Рецензія ШІ. Музика згенерована за запитом у Suno з фоновим текстом ШІ. Кліп генерувати ШІ на даний текст відмовився.
Прося — сося пісося.
РЕЦЕНЗІЯ ШІ:
Феноменальна лінгвістична мініатюра "Прося -
Прося — сося пісося.
РЕЦЕНЗІЯ ШІ:
Феноменальна лінгвістична мініатюра "Прося -
2025.06.22
22:10
Я хотів би одружитися
з усіма своїми коханими
і справити гучне весілля.
Нікого не можна розлюбити,
кого по-справжньому любив.
Треба вийняти з денця пам'яті
ті вогненні почуття,
які затоплять все навколо,
з усіма своїми коханими
і справити гучне весілля.
Нікого не можна розлюбити,
кого по-справжньому любив.
Треба вийняти з денця пам'яті
ті вогненні почуття,
які затоплять все навколо,
2025.06.22
21:32
Жовч і кров
Частина друга
2.
На околиці села Галича спалахнуло півдесятка солом'яних стріх. Багряні собаки полум'я рвали чорну одежину ночі та підстр
2025.06.22
19:30
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Музика-піна
Музика-піна
2025.06.22
14:26
Вийде «Адмірал… їх …Кузнєцов»,
Аналогів якому в світі «нєту»,
Так засмердить одразу всю планету,
Бо так уже димить, що будь здоров.
Вони ж гордяться всі коритом тим,
Бо ж, бачте, то у них авіаносець.
Щоправда, літаки не часто носить,
Все більш вони
Аналогів якому в світі «нєту»,
Так засмердить одразу всю планету,
Бо так уже димить, що будь здоров.
Вони ж гордяться всі коритом тим,
Бо ж, бачте, то у них авіаносець.
Щоправда, літаки не часто носить,
Все більш вони
2025.06.22
11:17
Чи задумувалися ми над тим, чому так часто у нас буває нудьга, тривога і поганий настрій? Звісно, знайти безліч причин нескладно: війна, стреси, перевтома, невизначеність, криза, проблеми зі здоров’ям та в особистому житті. Об’єктивно ці речі впливають на
2025.06.22
10:23
Шлюзування необхідно
Тільки там, де гребля є, –
Де ріка невідповідна
Берегам своїм стає.
Шлюз ворота відчиняє,
Вивільняючи маршрут, –
Водосховищем безкраїм
Яхти весело снують.
Тільки там, де гребля є, –
Де ріка невідповідна
Берегам своїм стає.
Шлюз ворота відчиняє,
Вивільняючи маршрут, –
Водосховищем безкраїм
Яхти весело снують.
2025.06.22
09:36
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Сказка для взрослых детей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сказка для взрослых детей
Однажды рабочие, которые меняли трубы в царском дворе, заметили, что и трубы, и сантехника во дворце – из чистого золота. Им стало обидно, так как в их домах трубы и сантехника были из серебра невысокой пробы. «Так здоровее», - объяснял им Царь, никак, правда, не комментируя материал своей сантехники.
Рабочие возмутились и начали роптать. «Долой царя!», - роптали они. Когда ропот достиг августейших ушей, Царь вышел к рабочим.
- Господа, прошу за мной, - сказали Царь рабочим и повел их в библиотеку.
По пути он поймал в своей бороде Вошь и спрятал ее в кулаке. В библиотеке Царь сказал:
- Я готов уступить вам бремя царской власти, но хотел бы вас проинформировать об этом бремени.
- А что за бремя? – спросили рабочие.
- Дракон, - ответил царь. – Чтобы защитить вас от него, день и ночь я наблюдаю за ним вот через это устройство. - И Царь показал рабочим Вошь в микроскоп.
Рабочие увидели нечто чешуйчатое, в редких кривых иглах, с зазубренными жвалами и коротким острым хоботом. Рабочие впечатлились, те из них, кто не потерял сознания, принесли Царю извинения и отправились к своим – то есть царским – трубам. Вошь быстренько вскарабкалась в царскую бороду.
С тех пор в государстве установились покой и счастье. Рабочие радовались, что Царь защищает их от дракона. Царь радовался, что так дешево сохранил свою власть и золотую сантехнику. Вошь радовалась тому, что сохранила свою жизнь, жизнь царя и предотвратила потрясения в государстве.
И так продолжалось до тех пор, пока не прилетел настоящий Дракон. Он сожрал и Царя, и рабочих, и микроскоп.
Вошь успела в последний момент покинуть царскую бороду, уже исчезавшую в гнусной пасти Дракона. Она забралась в жесткий пучок шерсти у Дракона на голове. Озирая оттуда смерть и разрушения, царящие повсюду, Вошь потихоньку, чтобы не услышал Дракон, говорила себе: «А без меня – никуда».
Через некоторое время приехал Ланцелот и убил Дракона. Ланцелот всю свою жизнь занимался этим трудным делом, и от постоянного стресса, усталости и огненного драконьего дыхания он совершенно облысел. Поэтому Вошь не смогла закрепиться при новой власти. Она собрала свои пожитки в узелок и покинула страну.
Заграницей Вошь представилась жертвой политических преследований и легко получила убежище. На собранные пожертвования Вошь обосновалась в столичном зоопарке, в роскошной львиной гриве. До конца своих дней она писала мемуары, в которых подробно излагала историю своего беспримерного служения в изгнавшей ее дикой и неблагодарной стране.
Эти мемуары были изданы огромными тиражами, и весь мир узнал о подвиге Вши. Когда она умерла, ее похоронили в специально сооруженном Пантеоне.
Мемуары Царя сожрал Дракон. Ланцелот был скромен, а Дракон безграмотен, поэтому ни тот, ни другой мемуаров после себя не оставил. Рабочим писать мемуары было некогда.
И если бы не я, вы бы тоже узнали эту историю со слов Вши. А это была бы совсем другая история!
2012 г.
Рабочие возмутились и начали роптать. «Долой царя!», - роптали они. Когда ропот достиг августейших ушей, Царь вышел к рабочим.
- Господа, прошу за мной, - сказали Царь рабочим и повел их в библиотеку.
По пути он поймал в своей бороде Вошь и спрятал ее в кулаке. В библиотеке Царь сказал:
- Я готов уступить вам бремя царской власти, но хотел бы вас проинформировать об этом бремени.
- А что за бремя? – спросили рабочие.
- Дракон, - ответил царь. – Чтобы защитить вас от него, день и ночь я наблюдаю за ним вот через это устройство. - И Царь показал рабочим Вошь в микроскоп.
Рабочие увидели нечто чешуйчатое, в редких кривых иглах, с зазубренными жвалами и коротким острым хоботом. Рабочие впечатлились, те из них, кто не потерял сознания, принесли Царю извинения и отправились к своим – то есть царским – трубам. Вошь быстренько вскарабкалась в царскую бороду.
С тех пор в государстве установились покой и счастье. Рабочие радовались, что Царь защищает их от дракона. Царь радовался, что так дешево сохранил свою власть и золотую сантехнику. Вошь радовалась тому, что сохранила свою жизнь, жизнь царя и предотвратила потрясения в государстве.
И так продолжалось до тех пор, пока не прилетел настоящий Дракон. Он сожрал и Царя, и рабочих, и микроскоп.
Вошь успела в последний момент покинуть царскую бороду, уже исчезавшую в гнусной пасти Дракона. Она забралась в жесткий пучок шерсти у Дракона на голове. Озирая оттуда смерть и разрушения, царящие повсюду, Вошь потихоньку, чтобы не услышал Дракон, говорила себе: «А без меня – никуда».
Через некоторое время приехал Ланцелот и убил Дракона. Ланцелот всю свою жизнь занимался этим трудным делом, и от постоянного стресса, усталости и огненного драконьего дыхания он совершенно облысел. Поэтому Вошь не смогла закрепиться при новой власти. Она собрала свои пожитки в узелок и покинула страну.
Заграницей Вошь представилась жертвой политических преследований и легко получила убежище. На собранные пожертвования Вошь обосновалась в столичном зоопарке, в роскошной львиной гриве. До конца своих дней она писала мемуары, в которых подробно излагала историю своего беспримерного служения в изгнавшей ее дикой и неблагодарной стране.
Эти мемуары были изданы огромными тиражами, и весь мир узнал о подвиге Вши. Когда она умерла, ее похоронили в специально сооруженном Пантеоне.
Мемуары Царя сожрал Дракон. Ланцелот был скромен, а Дракон безграмотен, поэтому ни тот, ни другой мемуаров после себя не оставил. Рабочим писать мемуары было некогда.
И если бы не я, вы бы тоже узнали эту историю со слов Вши. А это была бы совсем другая история!
2012 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію