 | |
| Молоде вино | |
| Homo scribendi peritus | |
| Класики | |
| Вічноживі | |
| |
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.04.05
11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.
2025.04.05
07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.
І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.
І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.
2025.04.05
06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.
2025.04.05
00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.
2025.04.04
21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.
2025.04.04
21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.
І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.
І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід
2025.04.04
21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.
2025.04.04
21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,
2025.04.04
19:13
«Чому розладналися твої заручини з Томом?»
«Бачиш, він обдурив мене: казав, що є фахівцем з печінки й нирок,а насправді працює в м’ясній лавці».
2
«Чому ти не відповіла на мій лист?»
«Я не отримала його. З іншого боку, мені не подобається, що в ньому
2025.04.04
12:06
В міцних обіймах прохолоди
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими
Після тягучого дощу
Хвилюються Дніпрові води
Розходяться Дніпрові води
По змоченому згарищу.
Віки прокочуються ними
І чайки звично ґелґотять
Середньовічні довгі зими
2025.04.04
10:50
Хай квітень нас розсудить і мине.
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі
Впаде на землю квітом абрикоси.
За все, що не збулось, пробач мене
і за холодні, світанкові роси.
Переродись у дрібочку тепла,
почуй, як вітер небозвід колише,
коли сльоза по шибі потекла,
хай не карає спогадами бі
2025.04.04
09:25
Гаптується часом верета вінчальна,
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…
Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –
вкриває гілля білий квіт,
та вітер навіює присмак печалі
і линуть думки у політ,
а цвіт опадає із віт…
Доносить віола безмірності звуки,
лунає прийдешнього суть –
2025.04.04
09:16
квітня - День народження видатної американської співачки українського походження.
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…
Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
До речі, зверніть увагу, як римуються: Квітень і Квітка…
Українка Квітослава Цісик народилася і все життя прожила у США. Батько, скрипаль родом зі Львова, називав її К
2025.04.04
05:51
А душа моя безкрила
Рветься пташкою в політ,
Бо в уяві сотворила
Без наруг і воєн світ.
Чи утримати зумію
Горем змучену украй,
Раз не втратила надію
Десь потрапити у рай.
Рветься пташкою в політ,
Бо в уяві сотворила
Без наруг і воєн світ.
Чи утримати зумію
Горем змучену украй,
Раз не втратила надію
Десь потрапити у рай.
2025.04.03
22:44
фіолет розсуд мій скрив
вихідні зовсім не ті
наче блазень & не знаю сам
із небесами цілуюся
фіолет наокіл
занепасти чи то зійти
чи у халепі чи радості
вихідні зовсім не ті
наче блазень & не знаю сам
із небесами цілуюся
фіолет наокіл
занепасти чи то зійти
чи у халепі чи радості
2025.04.03
21:38
Мій голос пересох від посухи,
мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мій голос нагадує
жерло вулкану.
Моє серце стало
попелищем битви.
Її кордони пролягають
нашими душами.
Мої думки схожі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.04.03
2025.03.20
2025.03.18
2025.03.03
2025.02.28
2025.02.20
2025.02.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LIII, фасована
1.
в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
Додати в соціальну мережу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LIII, фасована
1.в канцелярії небесній
не для псів
а темних мас
фасували чинно й чесно
янголята
ляк і фас
пакували в громовиці
по покарі
грішним всім
у штанах
чи у спідниці
чи з губами
в молоці
пакували і співали
слава
Нашому Творцю
за хвалу похвал чекали
та доносилось
працюй
2.
покотився громовиці
гнів
парасолі полетіли
снів
відірвалися від тіла
ледь
мов душа
що надурила
смерть
та душа
що надурила
смерть
наче груша
недоспіла
геть
наслуховує
як нишкне
дощ
і не дивиться
на землю
сторч
надурила
та згоріла
ай
за душею
за тією
край
край дороги
непологий
рів
що стулився
від вини
між брів
3.
добре би ще знати
що є в нас
для нас
йти з вітрами спати
і будити
час
небо виміряти
крилами млина
по очах впізнати
де є мілина
і на громовицю
вішати проклін
бути очевидцем
підняття з колін
плавати у миті
не тонути в ній
тіло оживити
в хлібі і вині
добре би ще жити
і не знати бід
бути недопитим
з огляду на лід
з огляду на промінь
мати довгу тінь
спогади вагомі
наміри святі
4.
не виходило
не перший раз
пасувало би сказати
пас
з ним ніхто не знався
тільки пас
той навколо шиї
подих пас
запасався холодом
сюжет
на устах розквітнуло
уже
тіла маятник
спинив свій свінг
тут був Бог
тепер без Нього він
тут був час
подумати
про зміст
нерухомих уст
до пекла міст
викосила смерть
останній нерв
переспіла груша
він тепер
5.
не вмирають
з радості
нудьги
не шукають
вітру на сніги
на морозі не співає
птах
як на місці все
не їде дах
а як світ
що Боже борони
то немає міри
для вини
і здається вічною
зима
бо бракує тих
кого нема
6.
громовице
блідолиця ти
а чи довго маєш
тицяти
тицяти у груди
холодом
на устах лягати
золотом
7.
перше слово
що мозолить
град
а наступне
в серце коле
кат
про останнє
про блюче
не питай
після нього
або в пекло
у пекуче
або в рай
після нього
всі дороги
жмут
слух втрачає
в кожній хаті
кут
як синів беруть
привозять
ніч
голос рвуть
і обіймають
в сні
дочекалося б на тата
дитинча
я би про останнє
кляте
промовчав
9 Вересня, 2014
Додати в соціальну мережу- LiveJournal
- ВКонтакте
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2484 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2484 seconds