намагаюсь уникати зайвої патетики.

нема коли.

Ви таки непередбачуваний ))
Пришпандьорте біля цієї своєї відповіді кнопку "Like" - я буду тиснути, поки не зламається :))

хотілось би, щоб вірші, над якими я працюю без сну та перепочинку, цікавили більше, ніж коментарі. бо їх не буде у збірці, якщо взагалі коли-небудь буде вона сама. а якщо буде, то збірка вбере в себе лише вірші. і коли вона вийде, ніхто не знатиме, який резонанс викликав чи не викликав той чи інший вірш, які "шістки", "вісімки" чи інші фігури вимальовували колеса візка, в якого вкотре і вкотре гуртом з коментаторами впрягали напівсонного пегаса. і яку зустрічну ініціативу збурив той чи інший вірш, і що то була за подія, відгомоном якої лунав кожний його рядок. може, тому практично всі мої вірші є віршами або ні про що, або про всім відоме щось.

Але ж ніякі стоси збірок не замінять живого спілкування.
Коментування - окремий вид мистецтва, і тут рівних вам знайдеться небагато (це не лестощі, а гола правда ;)) )

))як і має бути у вірші ліричного напрямку.

затишний маленький номер. водночас, як на 52 ойро, то нормально. туалетна кімната, як у купейному вагоні. шведський стіл-сніданок.
до RER 5 хвилин пішки. про Aushan я прибрехав. він далі, а за вікном насправді місцева автостоянка. недільних дзвонів не чутно, бо мешкає не той контингент. цей озивається на заклики муедзіна або на шаманський бубон. щодо фотографічної репродукції... якось розповім.

не вкурив)

то не художник, а спляча Венера на фоторепродукції. її якийсь афропарижанин (чи афрофранцуз) продавав. вона коштувала дешевше за залізну копію міні-ейфелевої башти, яку можна ставити замість новорічної ялинки, якщо підключити до ел.мережі. то чому не придбати репродукцію на сувенір? до речі, існує доволі темна історія, пов'язана з іншою картиною - "Юдиф". і кінець цієї історії знаходився саме у Парижі. та мені більше подобається саме ця, яка, за моїми припущеннями, може не всім подобатись. може, за причини ревнощів, бо таки ідеальної краси ця жінка з минулого.
про "Ашан" (французи кажуть "Оша́н") я прибрехав. до нього треба їхати, і я їздив, бо там за 5,65 ойро можна придбати такі вина, що на них можна поїхати головою - настільки вони суто французькі.
та надто рано я приїхав, бо їхав з залізничного вокзалу з метою і якнайдешевше поснідати.
римувати якось інакше я не хотів суто з етичних міркувань. про безтурботних парижан - не моя рима.
вибачте мені довгі пояснення. мені відомо, як їх уникати, і я бачу 3 шляхи:
- досхочу натеревенитись у соціальних мережах (ФБ тощо) біля вірша, а потім тут похвалити у самий лаконічний спосіб, умовно вклонившись одне одному;
- змістовніше віршувати, щоб не виникало питань;
- свої конкретні, але на жаль, вимушено розлогі відповіді згодом видаляти як такі, що не сприяють розвитку творчого процесу.
третій з цих вже під моїми ногами. на другий орієнтуюсь.

можливо, нічого. яким воно буде, не можу сказати. ніхто звідти не приходив і не розповідав. і мені не відомо. надходить час звикати до того, що те "ніщо" таки існує.
можливо, поки що покращуватиму вірш. картина, уявіть собі, створювалась 2 роки. потім автора забрала лиха година. картину він так і не домалював. то і я ні в чому не можу бути впевненим, а творчих планів - море.

не я малював :]
але я бачив, і я не можу не поділитись дорожніми спостереженнями.

щоправда, не всім так само до вподоби. та вони могли бачити попередню версію вірша. а ця зазнала змін, і начебто на краще. і не без допомоги відгуків.