Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
2026.10.18
10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
2026.10.18
10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
2026.10.18
06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
2026.10.18
01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі.
Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін.
Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити.
Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне.
Державні службовці мают
2026.10.17
23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
КОГДА ЛЮБОВЬ...
Она:
- Я несвободна с тобой, а настоящая любовь должна быть свободна!
Он (вздыхая):
- Дай мне вон ту верёвку.
Берёт её в руки, разматывает клубок и привязывает один конец к своей ноге, а второй к её. Затягивает узлом.
- Сыграем в маленькую игру, ты не против?
Она (морща лобик):
- Ну, давай.
Он:
- Вот эта верёвка — наша любовь.
Представь, что я даю тебе свободу и отпускаю — иди.
Она отходит на пару метров, но затем верёвка кончается.
Она:
- Я не могу дальше — (торжествует) — меня не пускает твоя любовь!
Он мягко поправляет:
- Наша любовь! А теперь всё-таки попробуй. Дёргай сильнее.
Она пытается, но верёвка режет ногу.
Она:
- Мне больно!
Он достаёт кусок поролона, подходит к ней, развязывает верёвку на ноге, обматывает ногу поролоном и снова заматывает верёвкой. Отходит обратно.
Он:
- Попытайся снова. Сильнее!
Она пытается снова. Он морщится от боли — теперь верёвка режет ногу ему.
Она:
- Теперь мне не больно, — но я все равно не могу от тебя уйти, верёвка не пускает!
Он:
- А теперь попробуй приготовить ужин.
Она принимается за дело, но верёвка не даёт ей свободно перемещаться.
- Мне мешает, — жалуется она.
Он:
- Хорошо.
Он подходит и нежно целует. Она тает в его сильных и нежных руках.
- Давай вместе.
Они вместе готовят ужин, а он помогает ей и не отходит от неё далеко.
- Ну, вот, — говорит он, когда они садятся за стол, — ты ещё не забыла, что мы связаны верёвкой?
- Ой! — говорит она, — забыла.
Он развязывает верёвку, и они ужинают.
После ужина.
Он: Ты хоть что-то поняла?
Она: А что я должна была понять?
Он снова вздыхает:
- Чудо ты моё, пойдём спать!
И только ночью, лёжа без сна и глядя в потолок, он мысленно продолжит свой диалог с ней:
- Ты должна была понять, что если ты попытаешься от меня отдалится в радости или горе, то ты тут же почувствуешь стягивающую верёвкой несвободу. Тебе будет мешать любовь. Но если мы вместе, то ты забываешь, что есть эта верёвка, что что-то тебя ограничивает.
- А почему ты обвязал нам верёвкой именно ноги? — спрашивает она.
- Потому что в реальной жизни, эта верёвка привязана к нашим сердцам, — отвечает он.
- А почему ты потом обвязал поролоном мою ногу, но не стал обвязывать свою? — спрашивает она.
- Без поролона ты чувствовала боль. Поролон — это твои огрубевшие чувства. Но если ты не чувствуешь боли, это не значит, что не больно мне. И ты не забыла, что в реальной жизни у нас связаны сердца, а не ноги?
Она промолчит, а он продолжит про себя, что решить вопрос можно очень просто, если под рукой есть нож или ножницы. И он ничего не сможет сделать. Но он не скажет ей об этом никогда, потому что не хочет её потерять, потому что готов терпеть любую боль, чтобы она была рядом…
Потому что он ЛЮБИТ её…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОГДА ЛЮБОВЬ...
Свобода чувств- все это уже было!
Любовь, итак, свободна и чиста!
Она меня когда-то окрылила-
Не испугала душу высота.
Но буря жизни крылья надломила,
И я не в состоянии взлететь-
Душа взлетит:в ней есть большая сила,
Которая не даст ей умереть!
Н.Чепурко
Она:
- Я несвободна с тобой, а настоящая любовь должна быть свободна!
Он (вздыхая):
- Дай мне вон ту верёвку.
Берёт её в руки, разматывает клубок и привязывает один конец к своей ноге, а второй к её. Затягивает узлом.
- Сыграем в маленькую игру, ты не против?
Она (морща лобик):
- Ну, давай.
Он:
- Вот эта верёвка — наша любовь.
Представь, что я даю тебе свободу и отпускаю — иди.
Она отходит на пару метров, но затем верёвка кончается.
Она:
- Я не могу дальше — (торжествует) — меня не пускает твоя любовь!
Он мягко поправляет:
- Наша любовь! А теперь всё-таки попробуй. Дёргай сильнее.
Она пытается, но верёвка режет ногу.
Она:
- Мне больно!
Он достаёт кусок поролона, подходит к ней, развязывает верёвку на ноге, обматывает ногу поролоном и снова заматывает верёвкой. Отходит обратно.
Он:
- Попытайся снова. Сильнее!
Она пытается снова. Он морщится от боли — теперь верёвка режет ногу ему.
Она:
- Теперь мне не больно, — но я все равно не могу от тебя уйти, верёвка не пускает!
Он:
- А теперь попробуй приготовить ужин.
Она принимается за дело, но верёвка не даёт ей свободно перемещаться.
- Мне мешает, — жалуется она.
Он:
- Хорошо.
Он подходит и нежно целует. Она тает в его сильных и нежных руках.
- Давай вместе.
Они вместе готовят ужин, а он помогает ей и не отходит от неё далеко.
- Ну, вот, — говорит он, когда они садятся за стол, — ты ещё не забыла, что мы связаны верёвкой?
- Ой! — говорит она, — забыла.
Он развязывает верёвку, и они ужинают.
После ужина.
Он: Ты хоть что-то поняла?
Она: А что я должна была понять?
Он снова вздыхает:
- Чудо ты моё, пойдём спать!
И только ночью, лёжа без сна и глядя в потолок, он мысленно продолжит свой диалог с ней:
- Ты должна была понять, что если ты попытаешься от меня отдалится в радости или горе, то ты тут же почувствуешь стягивающую верёвкой несвободу. Тебе будет мешать любовь. Но если мы вместе, то ты забываешь, что есть эта верёвка, что что-то тебя ограничивает.
- А почему ты обвязал нам верёвкой именно ноги? — спрашивает она.
- Потому что в реальной жизни, эта верёвка привязана к нашим сердцам, — отвечает он.
- А почему ты потом обвязал поролоном мою ногу, но не стал обвязывать свою? — спрашивает она.
- Без поролона ты чувствовала боль. Поролон — это твои огрубевшие чувства. Но если ты не чувствуешь боли, это не значит, что не больно мне. И ты не забыла, что в реальной жизни у нас связаны сердца, а не ноги?
Она промолчит, а он продолжит про себя, что решить вопрос можно очень просто, если под рукой есть нож или ножницы. И он ничего не сможет сделать. Но он не скажет ей об этом никогда, потому что не хочет её потерять, потому что готов терпеть любую боль, чтобы она была рядом…
Потому что он ЛЮБИТ её…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
