ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття,
й тих у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 КОГДА ЛЮБОВЬ...

Свобода чувств- все это уже было!
Любовь, итак, свободна и чиста!
Она меня когда-то окрылила-
Не испугала душу высота.

Но буря жизни крылья надломила,
И я не в состоянии взлететь-
Душа взлетит:в ней есть большая сила,
Которая не даст ей умереть!

Н.Чепурко


Она:

- Я несвободна с тобой, а настоящая любовь должна быть свободна!


Он (вздыхая):

- Дай мне вон ту верёвку.

Берёт её в руки, разматывает клубок и привязывает один конец к своей ноге, а второй к её. Затягивает узлом.

- Сыграем в маленькую игру, ты не против?

Она (морща лобик):

- Ну, давай.


Он:

- Вот эта верёвка — наша любовь.
Представь, что я даю тебе свободу и отпускаю — иди.


Она отходит на пару метров, но затем верёвка кончается.

Она:

- Я не могу дальше — (торжествует) — меня не пускает твоя любовь!

Он мягко поправляет:

- Наша любовь! А теперь всё-таки попробуй. Дёргай сильнее.

Она пытается, но верёвка режет ногу.

Она:

- Мне больно!


Он достаёт кусок поролона, подходит к ней, развязывает верёвку на ноге, обматывает ногу поролоном и снова заматывает верёвкой. Отходит обратно.

Он:

- Попытайся снова. Сильнее!


Она пытается снова. Он морщится от боли — теперь верёвка режет ногу ему.

Она:

- Теперь мне не больно, — но я все равно не могу от тебя уйти, верёвка не пускает!

Он:

- А теперь попробуй приготовить ужин.

Она принимается за дело, но верёвка не даёт ей свободно перемещаться.

- Мне мешает, — жалуется она.

Он:

- Хорошо.

Он подходит и нежно целует. Она тает в его сильных и нежных руках.

- Давай вместе.

Они вместе готовят ужин, а он помогает ей и не отходит от неё далеко.

- Ну, вот, — говорит он, когда они садятся за стол, — ты ещё не забыла, что мы связаны верёвкой?
- Ой! — говорит она, — забыла.

Он развязывает верёвку, и они ужинают.

После ужина.

Он: Ты хоть что-то поняла?
Она: А что я должна была понять?

Он снова вздыхает:

- Чудо ты моё, пойдём спать!

И только ночью, лёжа без сна и глядя в потолок, он мысленно продолжит свой диалог с ней:

- Ты должна была понять, что если ты попытаешься от меня отдалится в радости или горе, то ты тут же почувствуешь стягивающую верёвкой несвободу. Тебе будет мешать любовь. Но если мы вместе, то ты забываешь, что есть эта верёвка, что что-то тебя ограничивает.
- А почему ты обвязал нам верёвкой именно ноги? — спрашивает она.
- Потому что в реальной жизни, эта верёвка привязана к нашим сердцам, — отвечает он.
- А почему ты потом обвязал поролоном мою ногу, но не стал обвязывать свою? — спрашивает она.
- Без поролона ты чувствовала боль. Поролон — это твои огрубевшие чувства. Но если ты не чувствуешь боли, это не значит, что не больно мне. И ты не забыла, что в реальной жизни у нас связаны сердца, а не ноги?

Она промолчит, а он продолжит про себя, что решить вопрос можно очень просто, если под рукой есть нож или ножницы. И он ничего не сможет сделать. Но он не скажет ей об этом никогда, потому что не хочет её потерять, потому что готов терпеть любую боль, чтобы она была рядом…
Потому что он ЛЮБИТ её…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-11-06 21:57:43
Переглядів сторінки твору 867
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Автор востаннє на сайті 2025.09.28 15:41
Автор у цю хвилину відсутній