тому я Вашого "скрипалю́" у тандемі з "жа́лю" не побачив, бо розмірковував, що то за тріо. нормативні наголоси, як бачите, різні. щоправда, половина авторів якщо не України, то ПМ наголошує, як їй заманеться, і словник згодом спалимо. та поки що він діє.

а куди нормативні наголоси подіти, якщо не палити словники?
на підпали мене надихнула розповідь у краєзнавчому музеї. тому можна не перейматись. він вже закрився.

я розумію, що головне - не наголос, а те, чи зрозуміли читачі про що йдеться чи ні. і чи схоже за написанням слово у творі на те, яке у словнику.

вирішення питання проблеми залишається за читачем. тобто: є проблема чи ні; чи влаштовує такий стан речей, який є, читача; чи бачить читач проблему взагалі; якою виглядає ця проблема на тлі загального сприйняття твору тощо. а у словника лише один аргумент - це норматив. він один проти декількох :]
нам відомі приклади, коли автор припускається помилок, які не цікавлять читача ("читач" - це абстрактний збірний образ), бо читачу комфортно або і він сам по вуха у помилках. або вони товаришують тощо.
то можна вважати, що можна залишити рядки такими, якими вони є, бо є ще один аргумент:
"дурний не побачить, а розумний промовчить".

а метафоричний ряд і авторські знахідки створюють справжнісінький парад-алле.
у добру путь.

саме з позиції того читача, якому байдуже, що твориться з наголосом і в дієслові "розіб'ється", так само і другого, і третього, яким може бути теж байдуже, бо вони знайшли для себе щось більш значиме, ніж оці т.з. "блохи".
а такий читач як я, прискіпується до наголосів, а про розкриття обраної Вами - ні пари з вуст. він відкрив для себе декілька нових слів, у т.ч. і інфіційованих русизмом, його вдовольняє загальна композиція, і він не може промовчати, бо йому відмовчувнання не властиве.

"Вами теми", я хотів сказати. і я граю свої фуги на смартфоні.

я вже бачу оновлення :]
"юнкому" - це, напевне, прикметник, який означає водночас і в'юнке, і юне. або одне за рахунок другого. юний, але недостатньо в'юнкий.