У кого ж нам і вчитися, не як у дітей,
Аби не відставать од часу:
У що вдягатися, дивитись що й читать,
Які парфуми брати й вина?
Здамо пронафталінені медалі й ордени в музеї
(моя сестра Онила два ордени свої за надої рекордні
На забавку онукам віддала:не хизуватися ж перед коровами).
Як це не прикро, погодьмося: всілякі нагороди – азіатчина,
Не відтворюють вони ні піт і кров,ні спалах думки понадлюдської,
А вигадану лакузами пристрасть тиранів до мішури та блиску.
Рівняймось на Всевишнього: немає в Нього ні титулів, ні нагород,
Бо вдовольняється лиш відданістю нашою.
P.S.
Звертаюся до всіх, а насамперед до себе самого:
Вчитись – це водночас і вчити.