ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Ненароком побачене




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-12-10 18:13:38
Переглядів сторінки твору 8678
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 19:01:26 ]
Подвійне, чи потрійне дно
у цих понадтрьохмірних віршах,
коли не кожному дано
урозуміти, хто ким пише?

Захоплює, особливо кінцівка -
у хворім Янусовім світі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-10 21:16:42 ]
Дякую.
Боюся, що дна тут взагалі нема ))
Що ж стосується того, "хто ким", то якщо встаєш серед ночі і тихесенько лізеш до шухляди за олівцем і зошитом, бо треба записати закінчення, яке тільки що соізволило прийти - то ясно, що вірш просто внаглу мене використовує :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 20:05:12 ]
"Морені" - то є гарно і глибоко. І воно не лише правильно, але і правильно для кожного, хто згадує місця, де народився і звідки пішов до школи. Я колись жив у мебльованих апартаментах Одеси.

З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 20:23:06 ]
"У мебльованих апартаментах однієї з численних комуналок Одеси". А "сойчин" мені читається як "софин". Милі серцю згадки.
Дякую за вірш, хоча він не про це...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-10 21:28:02 ]
"Морені" - це і втомлені ("зморені"), і темні (бо під дощами осінніми намокли), тобто саме те, що я хотіла змалювати - і не знала, як. Це слово якось само вискочило, коли я вже й не надіялася, що знайду щось підходяще ))
Ох, комуналки... Жити - не жила, але бувала в них, уявляю ))
А вірш - про спомини, значить - про все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-10 22:33:54 ]
"Морені ліси" є вдалою знахідкою. А от меблі з мореного дубу і паркет не знайти. В Одесі це все вивозилось старими хазяєвами. Традиційно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-11 12:43:46 ]
То й правильно робили, дуб - він же вічний, та й гарний. Люблю дерево. І камінь. І глину, в смислі - речі з неї. І взагалі, хатину хочу дерев'яну. В лісі. Невеличку таку, на два поверхи... З дуба. Можна і не з мореного ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2014-12-10 21:40:24 ]
о... такі глибини сколихнуло...

отут важко - "губ й чужинські"...

якби щось "і вигін губ і вражі (чи ще якісь) очі...


незмінно...
о Гренуіль


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-10 22:38:52 ]
О!
Дякую, бо не могла підібрати слово і лишила оце важкоперетравне скупчення. "Враже" не прийшло в голову тільки тому, що не сприймаю цю людину як ворога, але... всього було - була й відверта ворожість. Змінюю. В ім'я історичної справедливості ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-11 09:49:04 ]
Кожен відшукує свій смисл, свої асоціації і спогади...
символічно і образно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-11 12:26:38 ]
Дякую на доброму слові ))
Якщо читачеві згадається своє - значить, вдалося написати не тільки для себе. Можна з радості й потанцювати ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-11 09:52:56 ]
Гарно... Мені не вистачає ще одного тире після "літ" - буде акцентованіше. Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-11 12:14:52 ]
Дякую ))
Тире там буде зайвим. Спробую пояснити: якщо відокремити ці слова за допомогою тире, значить, грубо кажучи, без них (слів) можна обійтися, бо вони є уточнюючими. Тепер спробуйте їх викинути з речення - смисл втратиться взагалі.
Можливо, речення дещо важке для розуміння, тоді спробую сказати простіше: мовиться тут про те, що забавлятися таким чином у нашому світі можна все життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-11 12:52:07 ]
Саме тому я і сказала про тире і акцент. А от важким для розуміння особисто мені видається перший рядок останньої строфи - "тлумити об щось", а не чим, а фонетично важким - "якщо ще схочеш". Та, скажу ще раз, це моє особисте враження, бо автору, як правило, видніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-11 13:11:04 ]
Таке враження, що ми на одній хвилі - і дуже приємно, що хтось ще відчуває вірш точно так же, як автор )) Бо все це і в моїй голові прокручувалося, тому:
1) Тлумити об щось - бо якби було "чимось", це означало б перевагу отого "чогось", а тут мається на увазі рівноправність (чи, якщо можна так сказати - рівносильність). Тобто скільки не старайся, нічого з цим не вдієш.
2) Там не стільки фонетична важкість (насправді вимовляється доволі легко), скільки шипіння - а воно там і має бути, бо то прихована погроза: не роби, мовляв, дурниць, краще забудь. А ще - (і, мабуть, у першу чергу) шипіння пожарища, яке гасять ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-11 13:16:43 ]
Отож і кажу, що автору видніше - кожен вкладає щось своє, і не завжди легко вловити задум. Тож вдячна за відповідь - до наступних гарних віршів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-11 13:27:49 ]
Дякую.
Ех, якби ж так легко було "влізти" в чужу шкуру - скільки проблем вирішувалось би набагато простіше. Але, може, тоді й життя було б трохи нуднішим :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2014-12-19 12:37:19 ]
Так, не тільки для себе... разом сміємось і плачемо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-29 16:52:06 ]
Написане кимось тільки тоді й цікаве, коли вдається щось подібне в собі знайти. Правда, про веселе ми пишемо набагато рідше ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-19 14:40:25 ]
щось я пропустила цей вірш. з коментів вичитала, що ти його правила. а навіщо таке вдале закінчення змінила?