Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
2025.12.15
06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Сюжет. Париж 1871. Маленькая поэма
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сюжет. Париж 1871. Маленькая поэма
В Париже май... Все в зелени, в цвету...
Разбитых улиц жутко-странные картины...
Реала лев пожрал романтиков мечту...
И вечность формы с содержанием едины...
У баррикады, развороченной в бою-
Всего-то камни, лом чугунно-медный-
За честь Коммуны голову свою
Сложил мужчина, видимо, не бедный.
Солдаты Тьера, подавившие мятеж,
С непониманием карманы "потрошили",
Взяв редингот, жилетку цвета беж,
Часы... Бумажник, полный денег, разделили...
Грязь мародерства средь военных бед
На лица их не наложила отпечатка,
Как маска смерти, оборвавшая сюжет
Романа, с кровью стекшего в брусчатку...
........... ............ ........... .........
Он, вне политики, романтик и поэт,
Гюго поклонник и шедевров Ламартина,
Идя по улице, вдруг уловил сюжет,
Ночного города изящную картину...
Он шел по улице, еще не знавшей гарь
Боев весны. Собою дорожил.
Он шел по улице... И газовый фонарь
В судьбы лицо сквозь платье девушки светил...
Оговорив типичной парой фраз
Всю ситуации изящную банальность,
Абсента зелень сквозь фонарный газ
Вдвоем в кафе под скрипку пили гениальность...
А после шли по шаткой мостовой
В объятья томные раскрытые отеля...
И воспаленно над склоненной головой
Светил ночник, рисуя тени на постели...
Нет, не впервые... Но поверьте, господа,
Порою быстро можно догадаться
Что не всегда... Да нет... Скорее- никогда
Вам не придется столь стремительно влюбляться...
Переплелись изящно ноги, как цветы...
И тел сплетенье, как вьюнок, овивший стебель...
И охлаждала эротичные мечты
Прохлада пола, столь же нужного, как мебель...
И лишь зарозовел рассвет в углу
Отсветом солнца сквозь проем оконной рамы,
Она сбежала, разбросавши на полу
Аргентум франков, презентованный, как даме...
........... ........... ........... ..........
Он не держал ее... И в утреннем свету,
Вдруг потеряв полученное даром,
Чтоб сохранить осуществленную мечту,
Ушел к судьбе... На баррикаду коммунаров.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121500346
Разбитых улиц жутко-странные картины...
Реала лев пожрал романтиков мечту...
И вечность формы с содержанием едины...
У баррикады, развороченной в бою-
Всего-то камни, лом чугунно-медный-
За честь Коммуны голову свою
Сложил мужчина, видимо, не бедный.
Солдаты Тьера, подавившие мятеж,
С непониманием карманы "потрошили",
Взяв редингот, жилетку цвета беж,
Часы... Бумажник, полный денег, разделили...
Грязь мародерства средь военных бед
На лица их не наложила отпечатка,
Как маска смерти, оборвавшая сюжет
Романа, с кровью стекшего в брусчатку...
........... ............ ........... .........
Он, вне политики, романтик и поэт,
Гюго поклонник и шедевров Ламартина,
Идя по улице, вдруг уловил сюжет,
Ночного города изящную картину...
Он шел по улице, еще не знавшей гарь
Боев весны. Собою дорожил.
Он шел по улице... И газовый фонарь
В судьбы лицо сквозь платье девушки светил...
Оговорив типичной парой фраз
Всю ситуации изящную банальность,
Абсента зелень сквозь фонарный газ
Вдвоем в кафе под скрипку пили гениальность...
А после шли по шаткой мостовой
В объятья томные раскрытые отеля...
И воспаленно над склоненной головой
Светил ночник, рисуя тени на постели...
Нет, не впервые... Но поверьте, господа,
Порою быстро можно догадаться
Что не всегда... Да нет... Скорее- никогда
Вам не придется столь стремительно влюбляться...
Переплелись изящно ноги, как цветы...
И тел сплетенье, как вьюнок, овивший стебель...
И охлаждала эротичные мечты
Прохлада пола, столь же нужного, как мебель...
И лишь зарозовел рассвет в углу
Отсветом солнца сквозь проем оконной рамы,
Она сбежала, разбросавши на полу
Аргентум франков, презентованный, как даме...
........... ........... ........... ..........
Он не держал ее... И в утреннем свету,
Вдруг потеряв полученное даром,
Чтоб сохранить осуществленную мечту,
Ушел к судьбе... На баррикаду коммунаров.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121500346
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
