ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі

Віктор Кучерук
2025.11.28 06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Печать неуязвимости
Жил-был на свете один грозный воитель. Не знал он поражений и ничьих, из всех битв выходил победителем и даже без единой царапины. Касалось это не только дел войны, но и дел мира: в любви, азартных играх, денежных предприятиях и в прочих мирных развлечениях он неизменно оставался с барышами и ничего не терял.

Однако и у него был враг, против которого воитель оказался бессилен. Когда пришло время, за ним явилась смерть. Похоронили воителя в роскошном склепе в засекреченном месте.

Через какое-то время поползли слухи, будто секрет непобедимости воителя спрятан в том самом склепе. Начались поиски усыпальницы и скрытого в ней секрета. И вот некий человек отыскал могилу воителя. Он взломал дверь, вошел в мавзолей и там, на небольшом постаменте, обнаружил секрет – небольшой медальон, отлитый из тяжелого серого металла, вроде свинца, на прочной цепочке из того же материала. На медальоне значилось: ПЕЧАТЬ НЕУЯЗВИМОСТИ.

Обрадованный находкой, человек схватил медальон и нацепил его себе на шею. Однако тут же с криком его сорвал с себя: как только медальон оказался на шее, по всему телу человека разлилась невыносимая боль. Поразмыслив, он оставил медальон в склепе и вернулся восвояси. Медальон ему, конечно, не достался, но он заработал неплохие деньги, рассказывая желающим, где его найти.

Потом в склеп пришел другой человек – и с ним случилось то же самое, что и с первым. Однако он не сдался: он спрятал медальон в карман и отправился покорять мир. Однако в кармане медальон не имел никакой силы: по дороге к славным завоеваниям на человека напали грабители, человека убили, а медальон забрали.

Грабители разобрали надпись на медальоне и сразу же смекнули, что попало им в руки. Главарь шайки объявил артефакт общим достоянием, которое поручил хранить себе. Он нацепил медальон на шею, но тут же с криком сорвал его с себя: нестерпимая боль пронзала его тело от преступной головы до бандитских пят. И грабители поняли, почему их жертва несла медальон в кармане, а также сообразили, что от медальона в кармане пользы никакой. Тогда они просто бросили медальон на дороге и продолжили свои обычные преступные дела без медальона.

Так медальон оказался на дороге, где его время от времени находили разные люди, но никому не было под силу вынести страшную боль: так никто его не взял.

Шли годы, и слава о медальоне распространилась по всему миру: уже решительно все знали, на какой дороге он лежит, и как на людей действует. Тем не менее, постоянно находились желающие испытать себя и медальон, но заканчивалось это всегда одинаково: смельчак с криком срывал медальон с шеи и бросал его обратно на дорогу. Вокруг того места, где лежал медальон, даже возникло поселение: некоторые люди не пожелали уходить, они жаждали увидеть, сможет ли кто-либо когда-либо выдержать испытание Печатью неуязвимости, а заодно и воспользоваться шансом присоединиться к новому владыке мира. Постепенно это поселение выросло в город, потом – в мегаполис, а теперь это уже целое государство.

Однажды по той дороге, где лежал медальон, шел некий человек. Он увидел медальон, поднял его, повертел в руках, прочитал надпись, повесил его себе на шею, постоял немного, подумал, снял медальон с шеи и бросил его обратно на дорогу.

Вокруг немедленно собрались любопытные и принялись его спрашивать:

- Послушай, мы все это испробовали, но это же невыносимо! Тебе что, больно не было?

- Нет, не было, - ответил человек.

- Так что же ты его бросил?! – завопила толпа. – Бери, пользуйся! Владей миром!

- Не хочу, - пожал плечами человек, - мне это ни к чему, – и с этими словами пошел своей дорогой под завистливые стоны и зубовный скрежет толпы.

И медальон остался лежать на прежнем месте. Но в один прекрасный день тот, кто однажды смог надеть на себя медальон, вернулся. Возникло у него в жизни некоторое затруднение, которое никакими средствами не удавалось устранить, и он решил воспользоваться Печатью. Он взял медальон, повесил его себе на шею, но тут же с воплем сорвал его с себя – больно! Собравшиеся зеваки злорадно захохотали, а пристыженный человек поспешно скрылся.

Но вот как-то утром медальон исчез. Поднялась паника: кто-то завладел медальоном! Грядет новый повелитель мира! Однако вскоре медальон вернулся на прежнее место: оказалось, какой-то отчаянный мальчишка нацепил его на себя, чтобы снять с дерева своего кота, который залез слишком высоко, чтобы спуститься самому. Мальчишка, обнимая кота, прошел сквозь онемевшую толпу, бросил медальон на дорогу и убежал вприпрыжку по своим мальчишечьим делам.
И вот тогда медальон передали в местную спасательную службу. Если кто-то из спасателей надевает его на шею, чтобы вытащить человека из огня или из воды, или еще от какой-то беды спасти, Печать неуязвимости не причиняет ему боли, а только помогает.

Так медальон и служит теперь вместе со спасателями. Хранится он без всякой охраны, не под замком, просто лежит на видном месте, чтобы всегда был под рукой. Время от времени медальон похищают, однако спасатели неизменно находят его где-нибудь неподалеку, буквально в двух-трех шагах.

Сами спасатели надевают медальон только по делам службы. Дураков среди них нет – профессия их не терпит.

2014, 2016

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-01-03 10:16:18
Переглядів сторінки твору 753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній