(шматок неримованого та не правленого тексту)

… чому я досі не розказав цієї історії? - аж путін розсмішив своєю нинішньою параноєю про українських фашистів і я зрозумів одної миті після слів Домініка Арфіста : ця харизма невмируща… * що ситуація набула уже того-такого абсурдного напруження… і цього що я тільки-що сказав уже завтра (а може і сьогодні) ніхто - дай то Бог не второпає…

    Батько зазвичай був небагатослівним… німецького слова: фафлюфтер… - що воно значило ми малі діти не знали - але це означало що батько були дуже сердиті… для нас - малих неслухів було досить… ставали шовковими… Пізніше я дізнався що в одна тисяча дев’ятсот сорок першому році його забрали в німеччину фашисти…
    З тих уривків батькової розповіді перемішаної німецькими - як я розумів - поганими словами і тих уявлень про фашизм які нам давала тодішня дійсність моя свідомість не могла сформулювати якогось логічного висновку...
    Про німецький порядок – було зрозуміло: з чоловіків на все німецьке село залишався один горбатий німець Фрідріх… і був порядок – ніхто і не пікнув… на дорозі конячого ланєгу (кінських випорожнень) не побачиш бо коням під хвости чіпали торби… але батьків товариш Петро (їх разом взяли в Німеччину фашисти) і господарева дочка Льореля все ж десь там собі сходились між снопами і тішились тихо як ті мишенята… надіючись що всюдисущий Фрідріх не довідається… але за кілька місяців це кровозмішення було видно усім… і як розказував батько: вішальницю привезли і поставили по серед села за півгодини…
    Поняття чистоти арійської нації мені було зрозумілим - пояснили в школі. Що таке німецький порядок після сердитого батькового: фафлюфтер! - я чітко усвідомлював в одну мить… а от чому Петра не повісили? Чому одна німецька родина захистила того нерозумного Петра сказавши що то ніби то їхній син Йоган зійшовся з Льореляй коли був кілька днів в відпустці з фронту?..
    - але ж то тату – фашисти - чому?
    - ну і шо що фашисти… і фашисти не арійця внука захочуть… коли прийшла похоронка на сина (арійця)!

* Домінік Арфіст

мої...
(новорічна пісня арфіста)

Образ твору задивлений в харизму хижака
задимлений курильницями курій
чаклує знерухомлено Меркурій
фантомно зве Венерина рука…
віки пересторог і молитов
покидані в могилу перемоги
зціловані Юпітерові ноги
аж до кісток – не гоїть їх любов…
дістанеться далеких берегів
легенда чарівна кораблетрощі…
замилувані маревом всепрощі
мої нещасні… злющі… дорогі…

Анонім Я Саландяк:
... хай залишається в минулому така "харизма".

Домінік Арфіст:
ця харизма невмируща...

07.01. 2015 р.