ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 What will be will be (з англійського фольклору)

«Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду»
«Із щастя та горя скувалася доля»
«Щастя розум одбирає, а нещастя повертає»
«Справжнє щастя завжди попереду»
«Щастя знає, кого шукає»
(з української народної мудрості)

В далеку давнину, коли в Англії ще не було законів для всіх, в Скарборо (графство Йоркшир) владарював барон. Господь наділив його даром передбачувати те, що має бути.
Коли сину сповнилось чотири роки, барон вирішив дізнатись, кого в повнолітті він візьме за дружину. Вкотре перегортав він сторінки книжок, які досі допомагали заглядати в майбутнє, але все випадало на одне й те ж: це мала бути дівчина з убогої родини, котра щойно з’явилася на світ в Йорку.
«Не бути цьому!»- крикнув барон і вирушив на пошук немовляти. Невдовзі натрапив на халупу, на порозі якої сидів плачучи змарнілий чоловік.
«Що скоїлось»- спитав барон для годиться.
«Бачите, добродію, до п’ятьох дітей додалась сьогодні ще одна. Не відаю, де знайти хліб для шести ротів...»
«Охоче допоможу тобі – віддай мені новонароджену і назавжди забудь про неї».
«Не знаю, як і дякувати вам!»- припав бідолага до колін барона, що не злазив з коня, і прожогом кинувся в хатину. Не попрощавшись, барон від’їхав з немовлям.
Здобувши те, що напророкували книжки, барон подався до річки Уз, щоб здійснити свій намір: позбутись майбутньої невістки. Кинув немовля у воду і , не озираючись, подався в свій замок.
Але долі було вгодно, щоб дівчатко не потонуло. Річка не була глибокою і хвиля винесла її на берег. Якраз навпроти будиночка рибалки. Був він бездітний, тож неймовірно зрадів знахідці. Не могла натішитись немовлятком і дружина рибалки. В любові зростала дівчинка, не знаючи ні в чому відмови. І ось вона вже підліток.

2
Спекотної літньої днини полював барон із товариством. Спраглий, дістався будиночка рибалки і попросив води. Кухоль винесла дівчинка неймовірної краси.
«Бароне,- прохопився котрийсь із мисливців,- ви майстер угадувати долю. За кого вона вийде заміж?»
«О, це просто: чоловіком її буде селюк».
Барон зліз з коня і відійшов з дівчинкою.
«Скажи на милість, якого дня ти народилась?»
«Не знаю, пане, а живу тут ось уже п’ятнадцять літ».
Барон здогадавсь, хто вона, та не подав виду. Натомість почав щось писати, а потім якомога люб’язніш сказав:
«Я потурбуюсь про твоє майбутнє. Візьми ось цей лист і передай моєму братові. Він зробить усе, щоб ти була щасливою».

3
По дорозі до баронового брата дівчинка заночувала в заїжджому дворі. Вночі сюди заскочили грабіжники. У дівчинки вони знайшли не гроші, а аркуш паперу. Прочитали і здивувалися, бо там йшлося про її смерть. Тоді ватажок переінакшив послання: «Дорогий брате,віддай негайно цю дівчину за мого сина! Твій Хамфрі».
Прохання любого брата було негайно виконано.

4
Через якийсь барон Хамфрі навідавсь до брата. Якже він здивувався, коли назустріч йому вийшов син попідручки із тою, кому належало бути мертвою. Не подавши виду, барон запросив небажану невістку прогулятися. Діставшись гористого берега, він схопив дівчину за руки і хотів зіштовхнути.
«Змилуйтесь, пане,- почала благати жертва.- Обіцяю не потрапляти на очі ні вам, ні вашому синові».
Важко сказати,що змусило барона відмовитись од свого наміру. Знявши обручку, він кинув її в море, сказавши:
«Можеш явитись до нас тільки з моєю обручкою. А зараз йди світ за очі!»

5
Довго блукала дівчина в пошуках житла й роботи, доки не потрапила в замок, попросившись працювати на кухні без платні. Ніхто не знав її там. І треба ж, щоб якогось дня на банкет сюди навідався барон із сином. Дівчина побачила їх у вікні і кинулась на кухню чистити щойно привезену величезну рибу. Тільки-но розрізала, як щось усередині заблищало. Вийняла і пізнала баронову обручку.
Гостям сподобалась гарно засмажена риба, і вони зажадали бачити того,хто зготував її. Коли до зали ввійшла красуня, всі начебто скам’яніли, а баронів син сполотнів, побачивши ту, з ким його розлучили. Тільки барон кипів гнівом. Тоді дівчина безбоязно підійшла до нього і поклала на стіл обручку. Барон на якусь мить зніяковів, а потім звернувсь до присутніх:
«Це моя невістка така майстриня! Чому бути, того не минути»»- сказав і посадив дівчину поміж собою й сином.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-01-15 20:58:23
Переглядів сторінки твору 1301
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.07.06 19:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2015-01-15 21:11:00 ]
потішили...

гарних днів

о пане Іване