ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 What will be will be (з англійського фольклору)

«Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду»
«Із щастя та горя скувалася доля»
«Щастя розум одбирає, а нещастя повертає»
«Справжнє щастя завжди попереду»
«Щастя знає, кого шукає»
(з української народної мудрості)

В далеку давнину, коли в Англії ще не було законів для всіх, в Скарборо (графство Йоркшир) владарював барон. Господь наділив його даром передбачувати те, що має бути.
Коли сину сповнилось чотири роки, барон вирішив дізнатись, кого в повнолітті він візьме за дружину. Вкотре перегортав він сторінки книжок, які досі допомагали заглядати в майбутнє, але все випадало на одне й те ж: це мала бути дівчина з убогої родини, котра щойно з’явилася на світ в Йорку.
«Не бути цьому!»- крикнув барон і вирушив на пошук немовляти. Невдовзі натрапив на халупу, на порозі якої сидів плачучи змарнілий чоловік.
«Що скоїлось»- спитав барон для годиться.
«Бачите, добродію, до п’ятьох дітей додалась сьогодні ще одна. Не відаю, де знайти хліб для шести ротів...»
«Охоче допоможу тобі – віддай мені новонароджену і назавжди забудь про неї».
«Не знаю, як і дякувати вам!»- припав бідолага до колін барона, що не злазив з коня, і прожогом кинувся в хатину. Не попрощавшись, барон від’їхав з немовлям.
Здобувши те, що напророкували книжки, барон подався до річки Уз, щоб здійснити свій намір: позбутись майбутньої невістки. Кинув немовля у воду і , не озираючись, подався в свій замок.
Але долі було вгодно, щоб дівчатко не потонуло. Річка не була глибокою і хвиля винесла її на берег. Якраз навпроти будиночка рибалки. Був він бездітний, тож неймовірно зрадів знахідці. Не могла натішитись немовлятком і дружина рибалки. В любові зростала дівчинка, не знаючи ні в чому відмови. І ось вона вже підліток.

2
Спекотної літньої днини полював барон із товариством. Спраглий, дістався будиночка рибалки і попросив води. Кухоль винесла дівчинка неймовірної краси.
«Бароне,- прохопився котрийсь із мисливців,- ви майстер угадувати долю. За кого вона вийде заміж?»
«О, це просто: чоловіком її буде селюк».
Барон зліз з коня і відійшов з дівчинкою.
«Скажи на милість, якого дня ти народилась?»
«Не знаю, пане, а живу тут ось уже п’ятнадцять літ».
Барон здогадавсь, хто вона, та не подав виду. Натомість почав щось писати, а потім якомога люб’язніш сказав:
«Я потурбуюсь про твоє майбутнє. Візьми ось цей лист і передай моєму братові. Він зробить усе, щоб ти була щасливою».

3
По дорозі до баронового брата дівчинка заночувала в заїжджому дворі. Вночі сюди заскочили грабіжники. У дівчинки вони знайшли не гроші, а аркуш паперу. Прочитали і здивувалися, бо там йшлося про її смерть. Тоді ватажок переінакшив послання: «Дорогий брате,віддай негайно цю дівчину за мого сина! Твій Хамфрі».
Прохання любого брата було негайно виконано.

4
Через якийсь барон Хамфрі навідавсь до брата. Якже він здивувався, коли назустріч йому вийшов син попідручки із тою, кому належало бути мертвою. Не подавши виду, барон запросив небажану невістку прогулятися. Діставшись гористого берега, він схопив дівчину за руки і хотів зіштовхнути.
«Змилуйтесь, пане,- почала благати жертва.- Обіцяю не потрапляти на очі ні вам, ні вашому синові».
Важко сказати,що змусило барона відмовитись од свого наміру. Знявши обручку, він кинув її в море, сказавши:
«Можеш явитись до нас тільки з моєю обручкою. А зараз йди світ за очі!»

5
Довго блукала дівчина в пошуках житла й роботи, доки не потрапила в замок, попросившись працювати на кухні без платні. Ніхто не знав її там. І треба ж, щоб якогось дня на банкет сюди навідався барон із сином. Дівчина побачила їх у вікні і кинулась на кухню чистити щойно привезену величезну рибу. Тільки-но розрізала, як щось усередині заблищало. Вийняла і пізнала баронову обручку.
Гостям сподобалась гарно засмажена риба, і вони зажадали бачити того,хто зготував її. Коли до зали ввійшла красуня, всі начебто скам’яніли, а баронів син сполотнів, побачивши ту, з ким його розлучили. Тільки барон кипів гнівом. Тоді дівчина безбоязно підійшла до нього і поклала на стіл обручку. Барон на якусь мить зніяковів, а потім звернувсь до присутніх:
«Це моя невістка така майстриня! Чому бути, того не минути»»- сказав і посадив дівчину поміж собою й сином.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-01-15 20:58:23
Переглядів сторінки твору 1347
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.047 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 21:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2015-01-15 21:11:00 ]
потішили...

гарних днів

о пане Іване