ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Воїни світла
Образ твору Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Стисни зброю в руках променисто –
Йде на сході священна війна.

Світла воїне, глянь, за тобою –
Україна, як палець, одна.
Уставай до смертельного бою –
Йде на сході священна війна.

Ти для Путіна вирий могилу,
То в подобі людській – Сатана.
За тобою – і правда і сила,
Йде на сході священна війна.

Обіймімось, брати, в нашій міці –
Москалю – непоборна стіна.
Стане в гніві сильніша за крицю –
Йде на сході священна війна.

Кожен дужий, ненависть не стримуй,
Щоб нечистих – за межі прогнав.
Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
Йде на сході священна війна.

Мамо, рідна, не плач, як загину.
Не хили у журбі голови.
Я іду воювать за Вкраїну,
Вір у краще і благослови.

Найдорожча, пресвітла кохана,
Огорни на прощання крильми.
Ще настане весна і світанок,
І з тобою обнімемось ми.

Йдем ординців вогнем випікати,
Хай забудуть дорогу сюди.
Кожен сильний, незборний, завзятий.
Вирушаймо. Перуне, веди.

22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-01-22 15:18:40
Переглядів сторінки твору 4975
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Війна
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-01-22 16:59:48 ]
У мене враження, що висловлюватись без повторень і з висоти християнської віри і з позицій язичництва ми вже стомились, але вигововоритись до кінця про все, що дістало до печінок, неможливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-22 19:50:33 ]
Звісно, неможливо, шановний Ігорю. Про війну говорять під час війни і після неї про неї говоритимуть ще пару тисяч років. Ми ж про троянську війну і досі говоримо - чи яка там була в історії людства найдавніша війна - то чого ж про свою кровну рідну не поговорити чи з язичницьких чи з християнських позицій?! Але не будемо розділятися по вірі - кожен вірить у те, що йому ближче - ми говоримо, насамперед, з українських позицій і про те, справді, що болить і вогнем пече!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-22 22:34:35 ]
Пане Ярославе, вчувається аритмічність часткова, це задум такий?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-22 22:42:44 ]
Та прочистіть вуха, нарешті, де Вам і що там вчувається, Марисю? Скрізь 10 і 9 складів, чи Ви рахувати не вмієте? Все абсолютно ритмічно. (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2015-01-22 22:54:35 ]
Я міг би запрононувать мелодію, хоча й не композитор, а менеджер інших нот і правил.
ось пісня:
http://samlib.ru/t/timoshenko_a_w/nesmotrinamenjatakserdito.shtml

"Не смотри на меня так сердито
И не хмурь свою черную бровь.
Карты козыри все уже биты,
Но колода тасуется вновь."

Співалась би і Ваша :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-23 01:05:48 ]
Cемене, дякую Вам, Ви розрядили напругу... Я ніяк не привчу себе до мудрої формули, яку висловив хтось із великих, чи не Пушкін: "Хвалу и клевету приемлю равнодушно"...
До речі, не знаю, хто такий Олександр Тимошенко, але написав напочатку особливо, просто чудово, нагадує російські в циганському стилі романси Варламова чи Глінки. Шкода, що далі він "поковтав" склади і він у цьому вірші якраз неритмічний в другій половині. От йому б від Марисі б дісталося! Але те, що сам по собі за змістом текст чудовий, вона б, певно, не помітила.
А ритміка Євтушенкового вірша абсолютно ідентична до іншої рос. давньої пісні:
"Снова замерло все до рассвета,
Дверь не скрипнет, прикрыла ладонь(тут своє додав)
Только слышно на улице где-то
Одинокая бродит гармонь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-22 23:00:38 ]
Пане Ярослав, не всі абсолютисти як Ви, історія знає й глухих музикантів, взяти хоча б Бетховена!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-23 01:24:38 ]
Бетховен, шановна Марисю, почав втрачати - поступово - слух після 30 років. І навіть втративши його, залишався цілком ритмічним. Просто коли він диригував оркестром у такому стані, музиканти, менш талановиті за нього, не відчували, де він робив фермати або паузи. Подивіться хоча б художні фільми "Безсмертна кохана" з Гаррі Олдменом чи "Переписуючи Бетховена" з Едом Харрісом...
А Ви, певно, коли б аналізували його твори, то відзначали б його глухоту, і забували сказати про його талант.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-01-22 23:07:36 ]
Думаю, що в скорому часі оці чудові рядки послугують народженню гарної пісні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-23 01:28:58 ]
Сподіваюсь на те, Сашо. Дякую Вам. У мене зранку було відчуття, що написав щось вартісне, та потім настрій упав до нуля завдяки деяким коментаторам. Забув, що у нас цінувати починають після смерті автора. От дурень я!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-23 02:13:06 ]
Це сильний гімн.
Цікаво, що однаковий рядок завершує перші п"ять строф, а решта три мають оригінальні четверті рядки. Це наштовхує на здогад, що такий авторський задум - співаючи, інтонаційним й емоційним забарвленням виконавець гімну ділить твір на дві композиційні частини, підсилюючи цим сприйняття. Але поезія при цьому лишається цілісною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-23 11:16:00 ]
Ірино, дякую, за відгук і літературознавчий аналіз твору. Ви знаєте, при написанні не продумував наперед, чи залишати рефрен в останніх трьох строфах чи ні. Просто писав про те, що боліло. Тільки коли дійшов до образів матері і коханої, мимоволі тон змінився від барабанного ритму до більш плавного, задушевного, бандурного чи скрипкового. Ніби відбулася модуляція - перехід в іншу тональність. Тут справді - два плани життя воїна, об"єднаних в одне ціле.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-01-23 18:22:24 ]
Зворушливе свідчення ненависті, відданості й любові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-23 21:43:28 ]
Тобі видніше, друже Вікторе! Дякую. Будьмо!)