Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два абсолютно разных взгляда
Ветер нежно ласкал волну -
В колыбели чувств её купаясь.
Души без Света тянет ко дну ...
Любя, они вместе Жизнью наслаждались.
Два абсолютно разных взгляда -
Жизнь бурная волны и сила ветра,
Меняем часто мы души наряды ...
И лишь в любви искомая награда.
Смотри на жизнь, душой и верою,
Сними запрет, сорви печать ...
Пусть будет краска чёрно - белою
Научи себя Любить - Творить - Мечтать!
Стоя на берегу моря испытывай благодарность за общение с ним, и сердцем чувствуй взаимность любви, с которой оно разговаривает рокотом волн, и ветер.улыбкой белой пены, ласкает песчаный берег.
Сказала однажды гордая волна ветру: Милый мой друг, я и без тебя так сильна. В ответ ветер мило улыбнулся, не стал спорить с волной, просто успокоил тишиной свою душу, погрузившись в себя. Волна совсем немного волновалась, наслаждаясь своим могуществом и силой, вдруг стихла. Поверхность её изумрудных, глубоких вод превратилась в зеркальную гладь.
Стала волна задумываться, почему ей так одиноко и тоскливо на сердце, ведь в небе как всегда светит солнце, плывут облака расправив парус и парят в танце жизни чайки над морем. Не потому ли, что ей не хватает дуновение ветра!?
Неужели он так её любил, что готов был отдать всю свою силу, чтобы видеть как она счастлива и игрива, иногда выражала свой характер бурей готовой смести всё до камешка на спокойном дне...
Неужели, это всё недалеко от истины!? Только любовь мужчины делает женщину сильной! Время помогает это понять, а Жизнь расставляет всё по местам.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)