Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.
У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.
Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс
Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.
Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два абсолютно разных взгляда
Ветер нежно ласкал волну -
В колыбели чувств её купаясь.
Души без Света тянет ко дну ...
Любя, они вместе Жизнью наслаждались.
Два абсолютно разных взгляда -
Жизнь бурная волны и сила ветра,
Меняем часто мы души наряды ...
И лишь в любви искомая награда.
Смотри на жизнь, душой и верою,
Сними запрет, сорви печать ...
Пусть будет краска чёрно - белою
Научи себя Любить - Творить - Мечтать!
Стоя на берегу моря испытывай благодарность за общение с ним, и сердцем чувствуй взаимность любви, с которой оно разговаривает рокотом волн, и ветер.улыбкой белой пены, ласкает песчаный берег.
Сказала однажды гордая волна ветру: Милый мой друг, я и без тебя так сильна. В ответ ветер мило улыбнулся, не стал спорить с волной, просто успокоил тишиной свою душу, погрузившись в себя. Волна совсем немного волновалась, наслаждаясь своим могуществом и силой, вдруг стихла. Поверхность её изумрудных, глубоких вод превратилась в зеркальную гладь.
Стала волна задумываться, почему ей так одиноко и тоскливо на сердце, ведь в небе как всегда светит солнце, плывут облака расправив парус и парят в танце жизни чайки над морем. Не потому ли, что ей не хватает дуновение ветра!?
Неужели он так её любил, что готов был отдать всю свою силу, чтобы видеть как она счастлива и игрива, иногда выражала свой характер бурей готовой смести всё до камешка на спокойном дне...
Неужели, это всё недалеко от истины!? Только любовь мужчины делает женщину сильной! Время помогает это понять, а Жизнь расставляет всё по местам.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
