Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два абсолютно разных взгляда
Ветер нежно ласкал волну -
В колыбели чувств её купаясь.
Души без Света тянет ко дну ...
Любя, они вместе Жизнью наслаждались.
Два абсолютно разных взгляда -
Жизнь бурная волны и сила ветра,
Меняем часто мы души наряды ...
И лишь в любви искомая награда.
Смотри на жизнь, душой и верою,
Сними запрет, сорви печать ...
Пусть будет краска чёрно - белою
Научи себя Любить - Творить - Мечтать!
Стоя на берегу моря испытывай благодарность за общение с ним, и сердцем чувствуй взаимность любви, с которой оно разговаривает рокотом волн, и ветер.улыбкой белой пены, ласкает песчаный берег.
Сказала однажды гордая волна ветру: Милый мой друг, я и без тебя так сильна. В ответ ветер мило улыбнулся, не стал спорить с волной, просто успокоил тишиной свою душу, погрузившись в себя. Волна совсем немного волновалась, наслаждаясь своим могуществом и силой, вдруг стихла. Поверхность её изумрудных, глубоких вод превратилась в зеркальную гладь.
Стала волна задумываться, почему ей так одиноко и тоскливо на сердце, ведь в небе как всегда светит солнце, плывут облака расправив парус и парят в танце жизни чайки над морем. Не потому ли, что ей не хватает дуновение ветра!?
Неужели он так её любил, что готов был отдать всю свою силу, чтобы видеть как она счастлива и игрива, иногда выражала свой характер бурей готовой смести всё до камешка на спокойном дне...
Неужели, это всё недалеко от истины!? Только любовь мужчины делает женщину сильной! Время помогает это понять, а Жизнь расставляет всё по местам.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
