Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Два абсолютно разных взгляда
Ветер нежно ласкал волну -
В колыбели чувств её купаясь.
Души без Света тянет ко дну ...
Любя, они вместе Жизнью наслаждались.
Два абсолютно разных взгляда -
Жизнь бурная волны и сила ветра,
Меняем часто мы души наряды ...
И лишь в любви искомая награда.
Смотри на жизнь, душой и верою,
Сними запрет, сорви печать ...
Пусть будет краска чёрно - белою
Научи себя Любить - Творить - Мечтать!
Стоя на берегу моря испытывай благодарность за общение с ним, и сердцем чувствуй взаимность любви, с которой оно разговаривает рокотом волн, и ветер.улыбкой белой пены, ласкает песчаный берег.
Сказала однажды гордая волна ветру: Милый мой друг, я и без тебя так сильна. В ответ ветер мило улыбнулся, не стал спорить с волной, просто успокоил тишиной свою душу, погрузившись в себя. Волна совсем немного волновалась, наслаждаясь своим могуществом и силой, вдруг стихла. Поверхность её изумрудных, глубоких вод превратилась в зеркальную гладь.
Стала волна задумываться, почему ей так одиноко и тоскливо на сердце, ведь в небе как всегда светит солнце, плывут облака расправив парус и парят в танце жизни чайки над морем. Не потому ли, что ей не хватает дуновение ветра!?
Неужели он так её любил, что готов был отдать всю свою силу, чтобы видеть как она счастлива и игрива, иногда выражала свой характер бурей готовой смести всё до камешка на спокойном дне...
Неужели, это всё недалеко от истины!? Только любовь мужчины делает женщину сильной! Время помогает это понять, а Жизнь расставляет всё по местам.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
