Останнім часом в мене дуже багато думок, які не дають мені спокою.Зазвичай мене рятували вірші, але зараз все настільки заплутано, що я починаю щось писати 2-4 рядка і все, думка змінюється ,не закінчений вірш...Багато людей кажуть, що написати вірш чи твір - легко, і не цінують старання. Але знали б вони як важко скласти все до купи, що є в голові, як важко переборювати себе кожного разу коли ти пишеш про себе, як нехочеться показувати це...
Завжди думала, що ми - здорові і щасливі...Але побачила змагання з параолімпійських ігор, там люди без ніг, змагаються на біговому колі, без рук - віджиманням і знаєте на їх обличчі -ЩАСТЯ ! вони боряться за право на життя, а ми? Більшість себе настільки жаліє, що аж гидко дивитись...одні щасливі хоч й у вигляді не досконалі, а інші навпаки вбивають себе тим курінням, алкоголем,наркотиками , як недавно дивилась у фільмі про погані звички , більшість підлітків говорять "Водка - Сила, Спорт- Могила", вибачте за лексику, але яким потрібно бути ідіотом, щоб так деградувати? Напевно ніколи їх не зрозумію...