Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Хто шампанське не п`є, той не ризикує
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто шампанське не п`є, той не ризикує
Був у мене добрий знайомий – Петро Сорока. Жив він із сімєю по сусідству , у сімейному гуртожитку . Хлопці його дразнили , що який такий він Сорока , коли він соловей . А це через те , що він був уродженець Курської області . По давній традиції всіх курян прозивали курськими соловями . Була в Петра одна мрія . Він дуже хотів стати мисливцем .Сорока спав і у вісні бачив себе з мисливською рушницею в руках . Він навіть марив полюванням . А скільки наплатився могоричів , аби його прийняли в мисливський колектив , це тільки одному Богу відомо . Якби за витрачені гроші купив ковбаси , то її б вистачило для всієї родини на цілий рік . Чи то йому подобалося бути власником рушниці ,чи йому подобалось оте ба-бахканя , це тільки він один знає . Нарешті його прийняли в мисливці з видачею всіх необхідних дозволів та документів . Скільки то було радості , скільки , розмов . Він уже і свою жінку Улю заразив своїми розмовами . Прийду , бувало , до них вечером посидіти , як вони обоє тут – же починають розмову про полювання . І все цікавляться , яка рушниця най ліпша , яка сильніше стріляє , яка дальше бє . Одним словом – фанатики . Ми звичайно , брали його на полювання і до того як став членом колективу . Деколи і постріляти дали , бо було за що . Адже він ніколи не йшов з дому з порожнім рюкзаком . І ось нарешті , завтра його перше полювання , як справжнього члена мисливського колективу . На завтра було вирішено посвячення Петра в мисливці . Ця процедура мала відбутися в мисливських угіддях у полі . За здалегідь було все обдумано . Все напечено і наварено , все спаковано у три великі рюкзаки . Сорока постійно бігав до мене через вулицю питати чи до сить буде напоїв яких він купив , чи досить буде закуски . Жінка разів десять нагадувала йому : « Петре , не забудь покласти стакани , аби не вийшло , як у тому гнидоті .» Скільки разів Петро їй казав : « Уля ,то не гнидоти , то анекдоти» . А Уля кожного разу своє –гнидоти .
До світанку було ще далеко коли Петро зайшов за мною . Були з ним і два міхоноші , його сини - восьмикласник Петро і шестикласник Сергійко . Ми пішли в поле на сопку Кохання , де мали зустрітися з іншими мисливцями . Як на зло , погода в той ранок була такою , що гіршої і не придумаєш . Туман , мряка , вночі була відлига , а на ранок морозець . Під ногами храпустеніло , зайці схоплювалися із своїх лежанок за межами нашої видимості . Та й видимість була не більше 8-10 метрів перед носом . Ми ще надіялися , що сонце підніметься і розсіє туман . Та де там! Скоро обід , а туман ще густішає . Раптом з під самих моїх ніг вискочив якийсь зайчисько . Петро був недалеко . Я не став стріляти , а по товариські дав йому шанс відзначитися . Та ще й заєць з просоння побіг прямо на нього . Дивлюсь , Петро цілиться . Чекаю , зараз має пролунати – ба-бах . Ні не пролунало . Зате чую – цок . Чую другий раз – цок . Ну , думаю , осічка , напевно порох вогкий . Та виявилося Петро забув зарядити набої до рушниці . Я порадив Петрові , коло хлопців не проговоритися , бо цілий вік будуть сміятися . Він правда послухав мене . Того дня ми так більше нічого із звірини і не побачили . Хлопці , як могли так втішали новачка , на зразок того , що ще на своєму віку настріляється . Ми вибрали місце під розлогим кущем караганника , розстелили клейонку і виклали все що було в наших та Петрових рюкзаках . Наповнили стакани . Той що був най старший та найповажніший серед нас , почав проголошувати тост , бажаючи Петрові всіх благ і в майбутньому вдалого полювання . Не забув згадати і Петрову Улю , котра наготувала для всіх нас так багато і головне таких смачних заїдків . Я приготував для Петра сюрприз . Подарував йому мисливський ніж чеського виробництва . Це був дуже гарний , красивий ніж , на широкому лезі якого була надпись чеською мовою виконана шляхом травлення : « Здар на ловах» . Ці слова переводилися як – вдалого полювання . Ніж переходив з рук в руки , всі розглядали йог , прицмокували язиками , просили аби і їм дістав такого .
Після чергової випивки Петро дістав з рюкзака пляшку шампанського аби «обмочити» подарок . Почав відкорковувати . Ну думаю зараз таки ба-бахне . Чую тільки пс-с-с-с-с.Не бахнуло . Почав наливати , а вино не тече . Як виявилося , у в’язках пляшки застряла миша . Мабуть на винзаводі перед розливом не промили і не провірили склотару . Це хлопців не знітило , а навпаки , розвеселило .
- Оце Петре твоя перша здобич . Ну й звірище , ну й трофеї !
- Нічого це добра прикмета .
А хтось пожартував : «Хто шампанське не п’є , той не ризикує отруїтися .»
До світанку було ще далеко коли Петро зайшов за мною . Були з ним і два міхоноші , його сини - восьмикласник Петро і шестикласник Сергійко . Ми пішли в поле на сопку Кохання , де мали зустрітися з іншими мисливцями . Як на зло , погода в той ранок була такою , що гіршої і не придумаєш . Туман , мряка , вночі була відлига , а на ранок морозець . Під ногами храпустеніло , зайці схоплювалися із своїх лежанок за межами нашої видимості . Та й видимість була не більше 8-10 метрів перед носом . Ми ще надіялися , що сонце підніметься і розсіє туман . Та де там! Скоро обід , а туман ще густішає . Раптом з під самих моїх ніг вискочив якийсь зайчисько . Петро був недалеко . Я не став стріляти , а по товариські дав йому шанс відзначитися . Та ще й заєць з просоння побіг прямо на нього . Дивлюсь , Петро цілиться . Чекаю , зараз має пролунати – ба-бах . Ні не пролунало . Зате чую – цок . Чую другий раз – цок . Ну , думаю , осічка , напевно порох вогкий . Та виявилося Петро забув зарядити набої до рушниці . Я порадив Петрові , коло хлопців не проговоритися , бо цілий вік будуть сміятися . Він правда послухав мене . Того дня ми так більше нічого із звірини і не побачили . Хлопці , як могли так втішали новачка , на зразок того , що ще на своєму віку настріляється . Ми вибрали місце під розлогим кущем караганника , розстелили клейонку і виклали все що було в наших та Петрових рюкзаках . Наповнили стакани . Той що був най старший та найповажніший серед нас , почав проголошувати тост , бажаючи Петрові всіх благ і в майбутньому вдалого полювання . Не забув згадати і Петрову Улю , котра наготувала для всіх нас так багато і головне таких смачних заїдків . Я приготував для Петра сюрприз . Подарував йому мисливський ніж чеського виробництва . Це був дуже гарний , красивий ніж , на широкому лезі якого була надпись чеською мовою виконана шляхом травлення : « Здар на ловах» . Ці слова переводилися як – вдалого полювання . Ніж переходив з рук в руки , всі розглядали йог , прицмокували язиками , просили аби і їм дістав такого .
Після чергової випивки Петро дістав з рюкзака пляшку шампанського аби «обмочити» подарок . Почав відкорковувати . Ну думаю зараз таки ба-бахне . Чую тільки пс-с-с-с-с.Не бахнуло . Почав наливати , а вино не тече . Як виявилося , у в’язках пляшки застряла миша . Мабуть на винзаводі перед розливом не промили і не провірили склотару . Це хлопців не знітило , а навпаки , розвеселило .
- Оце Петре твоя перша здобич . Ну й звірище , ну й трофеї !
- Нічого це добра прикмета .
А хтось пожартував : «Хто шампанське не п’є , той не ризикує отруїтися .»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
