ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Поеми

 Епопея безглуздя

(Трагікомедія)

НАРАЦІЯ

Немає миру – буде тризна,
нема війни – моя Вітчизна
і є, і буде на віки.
               Все починається весною...
               Та кожне слово гіркотою
               наповнює мої рядки.
Яріють сльози калинові.
І туга силою любові
не урятує від біди.
               Заговорили зуби мові.
               Язик ворожої орди
               вилизує потоки крові.
І у окропленій ропі
самі себе не упізнають
філософи із хати скраю...
               ...німі, оглухлі і сліпі
               на завойованій тропі
               від Волго-Дону до Дунаю.

I


Улесливі брати по вірі
віками не вгамують лють,
з якою й найлютіші звірі
охлялу здобич не женуть.
               І нині ця нечиста сила
               руйнує ветхий отчий дім.
               То як же опустити крила
               і здатись ворогам своїм?
Дивитися на пожари́ще,
яке роздмухали гуртом
і думати, що це не ближче,
аніж Гоморра і Содом.
               Чекати, поки опа-опа
               зіграє ще собачий вальс,
               а коронована Європа
               продасться за дешевий газ.
І шаленіти од любові
до ненависних ворогів,
себе кусаючи до крові
в пекельнім скреготі зубів.
               ..............................................
               Забули Боже одкровення
               і віру у надійний тил.
О, Боже, дай душі натхнення
збудити гнів небесних сил
і до воскреслого знамення
уже не опускати крил.

II

Перший рік за Путіанським стилем
кожен відмічає, де прийшлось.
У окопах і біля могили
другий рік стрічає «новорос».
               Ну, а за статтею еСеСеРу
               у окремо взятої РеФе
               почалася азізійська ера
               єзуїтів аутодафе.
Яничари-фундаменталісти
і уся корида на Дону
уявили, що вони ґебісти
зібрані в Ічкерію одну.
               – Ги-ги-ги! – вони не терористи...
               – Ла-ла-ла! – прийме і їх земля...
               Я їх намагаюсь зрозуміти –
               укра, «казака» і москаля.
Що не їде, то таке й здибає:
зеки і злодії – на війні...,
юна снайпериха, що вбиває...,
«наші й німці» – у однім човні.
               І немає їх куди подіти.
               Оголтіло лізе сарана.
               На́що нам убивці і бандити?
               Нащо ця «єдыная страна»?
І на що́ вони пакують бомби?
Кум на кума... Зять на свояка...
Вся Росія – марсіанські зомбі?
Вся земля – пустеля дончака?
               Тиражує кримінальні клони
               ще «не убієнний» депутат.
               Яничари п’ятої колони
               рухають історію назад.
Патріоти ситого корита
уповають знову на совка.
І у кулуарах шито-крито
доїдають касу общака.
               Є ідея мудреців бездумних
               об’єднати турків і розумних...
Свастику і хижого орла...
               Витязів і коників приблудних...
Біснуватих і сугестій зла.
               Прихожан окурює кадило
               брехнями московського попа.
               І нема отрути на клопа.
І на шило поміняли мило,
і чергове прокурорське рило
пнеться до ганебного стовпа.

III

Але суспільне хочеться собі.
Затісується між людей лисиця.
Без неї і вода не освятиться,
але ґаздує на чужім горбі.
«Нове» обличчя і лукаві лиця
які «не переношує на дух».
І на словах у вічній боротьбі
готується до бою як годиться
і... хлопавкою убиває мух.
Феміда каже, – це герой. Дивіться,
малює журавля, а не синицю..
.
Шалена воля! Явно – не лопух.
І як годиться плюне у криницю,
і мужньо оприлюднює дурниці,
і наставляє лоба під обух...

IV

І паралель напрошується звісно.
У Раші, як один, усі такі –
завжди готові, тлусті, говіркі...
               А особливо Вовочка залізний,
               найперший лицар на такому тлі
               у всьому царстві, тобто – у Кремлі.
І не дарма богема умліває.
Воно – мале, а пнеться до висот,
і подивіться, на роялі грає.
               Байдуже, що в минулому – сексот.
               Байдуже, щo на вигляд – ідіот.
               Але зате імперія конає.
І скільки є ще звихнутих таких
на рівні п’ятикласників крутих!
Але керує армією Вошка.
               Воно ще не награлось у матрьошки.
               І як не раз було, усі віки
               Росія сходить з розуму потрошку.
У неї є і гої, і ізгої,
і інколи – герої параної,
і тільки геям нібито хана.
               Але немає Рашії такої,
               якою як скаженою юрбою,
               керує педофіл і сатана.
І роздувають щоки і пащеки,
наближені до тіла урки, й зеки,
і радіо, і теле, і попса.
               І відео, і захалявна преса
               і інші гіпнотичні чудеса,
               що захищають єйні інтереси.
А нація жирує!.. І живе!..
І дивлячись у дзеркало криве,
диявола вона не помічає.
               Росію непокоїть курултай.
               І їй уже не застує Китай.
На заході Бандера наступає.

V

Були аге́нти есесеру
під пильним поглядом Сосо,
які убили і Бандеру,
і нищили УНА-УНСО.

Нічого дивного у тому,
що нагноїлось за віки
у серпентарії німому
злодійним генам завдяки.

Погибель нації триває.
Орел лютує і скубе.
Якщо і партії немає,
то є агенти КГБ.

Немає злішого бандита,
як Ліліпутя у Кремлі.
Воно загроза всьому світу.
Куди піратам Сомалі?!

Немає на Хелло обуха.
І єйній нації – гаплик.
Воно усюди має вуха.
Воно освоїло язик.

Воно Єсеніна куплети
завчило, нібито свої.
...............................................
– Не наступай на тінь поета,
якого вішали твої.


І начувайся, супостате,
як у смертельному бою
в тобі не упізнають брата.
Ти шкуру не спасеш свою.

Тремти, лакований бандите,
і із короною, і без.
Тебе не зможуть захистити
Хазанов і Задорний пес.

У них так само як у тебе
по сім дірок у голові,
але ім’я твоє ганебне
потоне і у їх крові.

І будеш карлою і далі,
аж поки всохне куций ум.
Ні ордени, ані медалі
«не повышают» ні на дюйм.

І смерть тебе дістане, кате,
і кара Божої руки,
і оніміє на віки
єхидна фізія пихата.

VI

               Якби воно було таке одно...
               Якби не підлі генії науки,
               кіно, мистецтва і дрібної штуки –
               хіба воняло б на землі воно?
І класики були угодні владі,
яка і нині не угодна там,
де й біс не знає, що чекає далі,
але уже немає у астралі
покою феодалам і царям.
               І хоч ментальне трохи заважає,
               а ми таки досягнемо висот.
               І поки революція триває,
               у нас чудовий буде генофонд.
І поки завоюємо свободу,
ходитимемо на одній нозі,
а президентів – «обранців народу»
Росія складуватиме в тайзі.
               І знову Раша буде нам сестрою,
               і мавзолей накриється звіздою.
               І оживе совкове дежавю...
               І радіо німецьке у раю
               у Вови й Віті візьме інтерв’ю:
– А що воно за овоч – шуте й люте
у вигляді клопа і чудака
на букву еМ?

               І доведеться чути:
– О, йєс, «Хелло!»
               І «йолкой» довбануте
у ролі колорадського жука.

Уточнюємо:
                – Де ВеВе й ВеФе?
– У пеклі упираються рогами, –

відповідають,
                – за законом карми
іуді світить аутодафе.

Аж ось вони – оба у галіфе.
– Скажіть, яке «отлічіє» між вами?
– Э… Это што?
                – Звичайне інтерв’ю…
– Вован, чекай, я зараз їх осьвітю…– Нє надо.
               Я за русских постою.
Мы с Янычем – одно…
                ...и с Яныком, и с Витей...
Э... Э... да-да... так вот
                ...мерси – адью
.
.............................................
Ой, що завгодно можна уявити
у тому світі, де ніщо не є.
І біса, уникаючого мита,
і ангела у злодія-бандита,
який мамоні руку подає.
               Буяють гени буйного народу
               і у астралі, наче наяву,
               їм вік уже не бачити свободи,
               але глаголить Яник:
                                               – я за Вову,
               за родіну і бабу чорноброву,
               за що угодно пасть її порву.

Невиліковні і сини, і дочки
у батюшок і матушок Русі.
І не поможе гамівна сорочка
цій бестії у всій її красі.

VII

А на Україні
поки-що дива –
милостиню злидні
подає Москва.
               Їдуть гумконвої
               на передову.
               Сипляться набої.
               Хочуть «Булаву»!
Кров не висихає.
Раша упила́сь.
Їдуть самураї
грабувати нас.
               Є тут і туземці,
               і свої братки.
               Скаляться чеченці
               і бойовики.
Падають снаряди
на жилий квартал.
Падають під «гради»
вбиті наповал.
               Є і протидія.
               Мало ще крові.
               І нема надії,
               поки ще живі.
«Кіборги» терплячі.
Це їм до снаги.
Тільки мати плаче.
Люди – не боги.
               І москалик хоче
               дози каяття.
               А за що ти, хлопче,
               продавав життя?

Виповзають гади
з кожної нори.
Боже, дай розраду,
Рашу забери.
               А вона у Мінську
               бає про ніщо.
               І упала низько.
               Путі – «хоч-би-що».
Миру захотіли?
Буде вам і мир.
Мало солі й мила?
То зате є тир.
               Накачали м’язи.
               Танки і КАМАЗи,
               і уся зараза
               завдає удар.
Не пройде проказа,
поки цього разу
не зламає вязи
Рашії «Айдар».

VIII

Осоловіли наші миротворці,
задовбані рашистом за добу.
Даремно воювали добровольці
і марно умирали наші хлопці.
І Путя закопилює губу́.

Усі усьому світу показали,
якого чорта нібито жили,
чого усього їм не вистачало,
коли і їли, і топили сало
у нації дебіли і осли.

Як осоружно руку потискати
у ворога, убивці, маніяка...
Та що поробиш? Місія така –
за Батьківщину нібито стояти.
Але така позиція ніяка,
якщо немає гетьмана Сірка.

ЕПІЛОГ

Нема кінця театрові абсурду
на сцені блуду, бруду і огуди
до клоунів арени епопей.

Любов до ненажерного народу
і до тиранів їхньої свободи
нічому не навчила ще людей.

                               02.2015




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-15 10:43:29
Переглядів сторінки твору 2427
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.296 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.642 / 5.91)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.932
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕПОС
Автор востаннє на сайті 2025.08.19 13:04
Автор у цю хвилину відсутній