5. Баба Оксана тушкувала капусту та доварювала борщ. Завиванці з маком напекла напередодні, а ще — хліба домашнього; готувалась зустрічать гостей з міста — любу Даринку та її батьків (своїх доньку та зятя).

У баби Оксани було свято — День народження. Вона хвилювалась як у дитинстві. Присіла коло столу, задумалась — пригадалась їй мати, батько, брати й сестри. У них велика була родина, дружня. Минулося все те... У неї самої лиш одна донька та онучечка Дариночка, як ясний промічник, що душу розраджує і звеселяє.

- А хто вдома, — почулося із сіней.

- Лишенько, та чого ж я розсілася?! Мої ж гості вже на порозі!

- Бабуню! Вітаємо тебе! Зичимо щастя, здоров'я!

- Дариночко, дякую!

- То ще не все... Бажаємо не хворіти...

- І ніколи не знати, як ліки називаються, — озвався тато Даринки.

- Бути веселою, — продовжувала дівчинка.

- І ми всі тебе любимо, — підсумувала Даринчина мама.

Всі засміялись і одночасно почали обдаровувати іменинницю квітами, цукерками та ще якимись пакунками, що в них було загорнуто і светрик шерстяний, щоб у зимові вечори не мерзнути у кімнаті, і хустка нова “шелянова”, як казала баба Оксана, щоб до церкви одягнути на свята, і ще якогось дріб'язку, як ото мило та крем для рук.

У вітальні пахло квітами. Даринка звично кинула погляд на бабин креденсик, у якому за рядочком скляних фужерів стояло декілька фотографій — он баба Оксана молодою, вродлива чорнявка, а ондечки разом із дідусем — ставним чоловіком, а ось і їхня сім'я — мама, тато, і Даринка між ними сидить, як горобенятко. Заусміхалася — Даринка любила своїх батьків, і бабу Оксану теж.

- Даринко, а поможи-но бабі поставити на стіл тарілки, та виделки розклади і серветочки не забудь.

- Ой, бабуню, зараз! Лише руки з дороги помию!

Даринка вибігла на ґанок і стала зачудована — яке ж у баби Оксани гарне подвір'я! Чорнобривці ще цвітуть, а флокси вже пожовтіли, майорці ще хоробряться, а на мальві квітконоси баба вже позрізала — одцвів віночок, літо минулося.

Зітхнула: “І чого те літо завше так швидко закінчується?!” Кинула оком на сусідське подвір'я, Юрка не видно. Казав, що поїде на змагання. Таки записався у гурток моделювання літаків. Їздить два рази на тиждень до міста, а це таки далеченько.

- Дарино, тарілки!

- Біжу, бабуню, вже!

І прудко, як кізонька, шасть до вмивальника, що його ще Даринчин дідо поставив під липою. Сусіди кажуть, що від лип — тінь на усе подвір'я — то й дарма. Влітку не так спекотно )

12. 10. 2014