4.Вечори та ранки ставали щораз прохолоднішими, тополі біля Даринчиного дому вбралися у жовте листя, а дикий виноград, що вився аж на верхні поверхи, багряно запишнився у променях жовтневого сонця. Даринка поспіхом збиралася на репетицію танцювального гуртка. Вона б не хвилювалася, якби не одна обставина — сьогодні мав приїхати Юрко. Даринка таки з'агітувала його навідатись у Будинок школяра. І хоча хлопець довго відмовлявся, переконував, що його більше цікавить моделювання літаків, Даринка не відступала — мусиш приїхати і край! Тепер вона шукала в гардеробі свій улюблений червоний светрик та сині джинси. Одягнувшись, звиклим рухом накинула курточку і в зручних кросівках швидко збігла сходами униз. Ліфтом не користувалась.“Хай бабусі ним їздять!”, — думала собі. Була у них в під'їзді одна сусідка, що завше носила важкі торби з базару. Всі навколо дивувались, для кого вона носить стільки продуктів. Аж якось довідались, що бабуся випікає усілякі смаколики на продаж, бо має хворого чоловіка і йому потрібно багато коштів на лікування, а пенсії не вистачає. Тож сусіди, при нагоді, почали допомагати — хто сумку піднесе, хто машиною по дорозі з базару підвезе.

Даринка швидко чимчикувала вуличкою. Поспішала, бо мала зустріти Юрка на автостанції, щоб разом йти на репетицію танцювального гуртка. Автобус приїхав згідно розкладу. Спочатку повиходили бабці із незмінними торбами, потім квапливо зі сходинок автобуса зіскочили хлопці й дівчата — школярі, що приїхали на змагання у місцеву спортивну школу, тоді повагом вийшов і Юрко. Трішки засоромився, коли передавав пакуночок від баби Оксани, та Даринка цього не зауважила — вмить вихопила теплого пиріжка із вишнями.

- Пригощайся! — розкрила пакунок перед Юрком.

- Спасибі!

Тож, наминаючи за дві щоки пиріжки із вишнями, діти покрокували вуличкою до центру міста.

- Як там твій Сіромашка поживає? — поцікавилась Даринка.

- Та як завжди — рибку краде у мене.

- А ти ще на рибалку ходиш? І що, клює?

- То від погоди залежить, звісно. Але кльову вже доброго немає, ранки холодні... Та й вечори.

- А гарно ж ми канікули провели, правда? — захоплена спогадами, поцікавилась Даринка.

- Гарно, але канікули чомусь дуже швидко закінчуються.

Отак розмовляючи, діти прийшли до місця призначення. Перед дверима, Юрко зупинився і почав переминатись з ноги на ногу...

- Е-е... Може я, того, не піду?

- Юрцьо! Ти чого! Тебе ж наша керівничка чекає! Я тебе розхвалила, що в тебе почуття ритму гарне.

- Та, гарне! Тупцюю, як ведмідь. Який із мене танцівник...

Поки Юрко шукав шляхів відходу, Даринка, не довго думаючи, вхопила його за руку і потягнула за собою в середину приміщення. Спочатку Юркові здалося, що там темно, як в коморі. Та, призвичаївшись до освітлення, побачив, що всередині Будинок школяра дуже схожий на їхній сільський Народний Дім і хвилювання трішки вляглося. Даринка, тим часом, затягнула Юрка у танцювальний зал і десяток дівчат вмить повернули голови у їхній бік. “Е-е... мені тут буде непереливки”, — подумав Юрко і вмить повернувся обличчям до дверей, щоб кинутися навтьоки.

- Доброго дня! — раптом почув приємний голос, аж обернувся. Перед ним стояла струнка молода жінка у чорному танцювальному трико.

- Куди ж ти, козаче, утікаєш? Заходь, привітайся!

- Та я... того... шукаю гурток моделювання літаків! — швидко зметикував, що відповісти.

- Зрозуміло. Цей гурток працює у понеділок і п'ятницю. Дарино, а ти чого стоїш, як закам'яніла? Спізнилася на розминку на десять хвилин!

- Мирославо Богданівно! Не сьогодні, я Вас прошу, не сьогодні! — і хутко вискочила слідом за Юрком у коридор.

Керівничка танцювального гуртка нічого не зрозуміла. Втім, її чекало з десяток юних танцюристок, тож вона не мала змоги розмірковувати, чого Даринка нині не залишилась на репетицію.

- Юрко, і не сором тобі? — спиталася в хлопця, наздоганяючи його на вулиці.

- Дарино! Добре, що вчасно втік, — щасливо посміхнувся Юрко.

Даринка і собі усміхнулася — дарма, що задум із гуртком не вдався, зате вона побачила Юрка і вони ще годину гулятимуть містом )

3. 10. 2014