3. Вересень фарбував листя у жовті кольори, в садках ще пишно цвіли жоржини, а ранки й вечори ставали щораз прохолоднішими. Даринка, йдучи до школи, завжди нарізала букетик квітів, щоб поставити у класі на вчительському столі — вона сиділа за першою партою, тож мала можливість милуватись ними навіть під час уроків. Сьогодні першою за розкладом була алгебра. Вона не те, щоб не любила цей предмет, скоріше боялась вчительки. Та була дещо дивакувата. Ні, урок проводила як і належиться — спочатку з'ясовувала хто присутній, а кого немає, потім опитувала коло дошки домашнє завдання, пояснювала нову тему уроку... Та відштовхував, мабуть, важкий прискіпливий погляд блідих, майже безбарвних очей. Даринка зітхнула... Зате наступний урок — фізкультура! О, то люблять усі учні.

- Стали всі в шеренгу! — скомандував вчитель фізкультури.

Діти швидко виструнчились від найвищого до малого.

- Хто відсутній?

- Усі є, - відповіла староста класу.

- Тоді бігом по колу!

Діти спочатку повільно, потім швидше пробігли перше коло шкільного стадіону.

“Як чудово дихається, майже як у селі”, — подумала Даринка. Раптом пригадала Юрка. “Гарно ми провели канікули, цікаво!Треба буде поїхати до бабусі на вихідних, може і Юрка побачу”, — подумала.

- Раз-два, раз-два, - командував учитель, — стали, вирівнялись, робимо вправи! Раз-два, раз-два...

Прийшовши зі школи, Даринка найперше побігла на кухню — аякже, зголодніла у школі. В шкільну їдальню не ходила принципово, бо асортимент там невибагливий ще й готують несмачно.

- Мамо, а чи не поїхати нам у суботу до бабусі у село, — спитала Даринка.

- Та ми мусимо їхати, бо бабуня кличе нас на допомогу — будемо картоплю копати!

- О, то файно! Ми потім з Юрком картоплі напечемо!

Мама посміхнулась. Їй подобалось, що її донька товаришує із Юрком, бо він хороший хлопчина та й цікавий — любить книжки читати, тому багато знає.

В суботу зранку Даринка з мамою і татом їхали в село до бабуні. За вікном машини швидко змінювались краєвиди — лісисті пагорби, видолинки, великі та малі села. За менш як годину мандрівки, сімейка вже паркувалась на обійсті баби Оксани.

- А що ж ви, дітоньки, певно змучилися з дороги? А ти, Дариночко, мабуть, ото скучила за бабою Оксаною?

Дівчинка притулися до бабуні, вона й справді скучила, а також за бабиною хатою і своєю у ній кімнатою, і за котом, і квітами, і за ставком і за всім-всім!

- Відпочиньте з дороги, та й ото підемо картоплю копать. Сусід Микола вже скосив бадиляччя на грядці, гарбузи я ще вчора повибирала. Але ж гарні того року у мене гарбузи! Буде добра гарбузяна каша.

Даринка мрійливо прикрила очка. Вона вже зголодніла і їй в уяві малювались картини смачних бабусиних страв.

- Дитинко, та чого ж ти стоїш на порозі? А ну до хати! Маю і молочко вранішнє, і млинчиків напекла. Та йди щось з'їж із дороги, — примовляла баба Оксана.

Дитина не стала довго розмірковувати — вмить опинилась за столом і стала споживати смачні наїдки. Потім швидко одягнувши одяг для роботи, побігла за хату на бабині городи. Мама з татом вже вигортали великі бульби з-поміж дрібних та одразу вкидали до кошиків, що стояли перед ними: велику картоплю — в один кошик, дрібну — пацяті*, а насіннєву — в третій кошик. Даринка й собі взяла мотичку і так вправно орудувала нею, що всі дивувались! По трьох годинах копання, бабуня нагорнула зілля і підпалила. Даринка, не довго думаючи, вкинула у бадилля картоплю. Сивий димок стелився городами, мама з татом сиділи вкінці городу й жартували.

- Та хто ж так бульбу пече, — раптом почула запитання. З несподіванки аж підскочила. Позаду неї стояв Юрко і посміхався. Його кирпатий носик вже зачув своєрідний запах паленого картопляного бадилля, тож він не довго думав — вмить опинився на городі баби Оксани глянути, чи Даринка з міста приїхала.

- Юрку! Привіт!, — дівчинка щиро зраділа, — а як пекти картоплю? Хіба не слід її вкидати у багаття?

- Певно, що ні! Спочатку треба розвести вогонь на добрих дровеняках — щоб жару було багацько. Потім розгорнути вогнище, вкинути картоплю, загорнути і пекти хвилин сорок.

- Хочу печеної бульби, хочу печеної бульби, — співала Даринка, підстрибуючи як у танцях якогось дикого племені.

Ввечері сусіди позбиралися за садком на вигоні. Юрко, як і обіцяв, розпалив багаття, Даринка допомагала мамі й таткові виносити стільці. Баба Оксана знову гостила усіх своїми млинцями. Юркова матуся нарізала помідори й огірки. Скоро імпровізована вечеря під відкритим небом була готова. Діти вигортали картоплю з попелу і ще гарячу котили по траві, щоб вистигла трішки. Дорослі жартували, обговорювали цьогорічний урожай, а бабуня Оксана тішилася — гарна у неї родина, гарні у неї сусіди!

*Пацятко — маленьке порося

18. 09. 2014 р.