Ламка стежина йде у Деражнè.
Кущі відважно розхиляти мусиш.
Навколо – хвилювання затяжне,
А небо піввідчинене, як мушля.

Оленіна** гуляла саме тут.
У спогадах і Пушкіна носила,
І ту, далеку пору золоту,
Коли багато мрій і дужі сили.

Між соснами поезія пливла.
Немов у храмі, пахнула живиця.
Чарівно відлітали до села
Оперені коханням давні птиці.

Ступала Анна, тиха і свята;
Стрімкий поет услід ішов за нею.
А вічний час натхнення діставав
І про ліричне мислив епопейно.

Життєво, поетично я росту
На стежечках навколо Деражного,
Де слово набирає висоту
І нетривкі приховані тривоги.

Стежини-злами вгору, вниз біжать…
Піщані горбики; думки розлогі
Про те, що тут якась лежить межа…
Спиняюся, і хочу жити довго.

* Деражнè – село Костопільського району на Рівненщині.
** Анна Олексіївна Оленіна, в заміжжі Андро, з якою Олександру Пушкіну, на жаль, не судилося одружитися. Але саме завдяки знайомству з чарівною Анною Оленіною поет створив шедевр «Я вас любил», написав інші вірші та чимало рядків «Євгенія Онєгіна». Про те, що останні місяці життя Анни Оленіної пов’язані з Корецьким жіночим монастирем, писалось у багатьох виданнях. А чи знає хто, що не один рік ця неперевершена у свій час жінка мешкала неподалік волинського смт Цумань – у селі Деражне?! У соснових борах, що нині підступають до відомої оздоровниці «Пролісок», Анна Олексіївна дуже часто прогулювалася, відпочивала і згадувала молодість…



2013 р.