Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Малі гріхи до пекла ведуть
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Малі гріхи до пекла ведуть
Приказку про те , що малі гріхи до пекла ведуть я чув коли ще був малий , але ніяк не міг додуматися ,як це треба розуміти . Кого б не питав , ніхто толком не міг пояснити .
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
