Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Малі гріхи до пекла ведуть
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Малі гріхи до пекла ведуть
Приказку про те , що малі гріхи до пекла ведуть я чув коли ще був малий , але ніяк не міг додуматися ,як це треба розуміти . Кого б не питав , ніхто толком не міг пояснити .
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
