Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Малі гріхи до пекла ведуть
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Малі гріхи до пекла ведуть
Приказку про те , що малі гріхи до пекла ведуть я чув коли ще був малий , але ніяк не міг додуматися ,як це треба розуміти . Кого б не питав , ніхто толком не міг пояснити .
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
І от ,коли я вже був у зрілих роках у наше село дали служити молодого св,ященника
По імені – отець Василій . Отець Василій був високо грамотним багато начитаним чоловіком . З ним цікаво було поговорити на любу тему . От якось я і запитав Отця Василія , чому малі гріхи до пекла ведуть . Він розповів мені дуже повчальну історію.
Ось послухайте :
« Високо , високо в горах , у далекому селі , жив собі один чоловік .
Звали цього чоловіка- Федор. Це був дуже бог обойний чоловік , добродушний , завжди
З благими намірами . За весь свій живот Федір не зробив нікому ніякого зла . Навіть коли косив траву , то якщо в траві попадалася жаба , він брав її руками , і переносив на друге поле , аби не дай то Боже , не порізати їй ногу . За такі благочестиві діла Федор знайшов милість в очах Божих . Бог йому дарував міцне здоров,я , нагородив його послушними дітками , дав йому вірну працьовиту жону . Жив він хоч і не дуже багато , але і не бідно,
Бо все його господарство було благословенно .
Цього ніяк не міг терпіти нечестивий сатана . Він кож ни й день , на ліганю
на вставаню , на кожному кроці приступав до Федора аби спокусити його на бодай який гріх . Федор відповідав йому завжди двома словами – відійди сатано . При цьому він чистосердечно молився і робив правою рукою хресноє знаменіє . Сатана відступав , та
незабаром знову притупав з ще більшою спокусою . Коли сатана зрозумів, що він не має
сили проти Федора , то придумав останній , вирішальний крок . Він запропонував Федору на вибір три гріхи , а саме 1- убити чоловіка , або 2- переспати з чужою жоною , або
3- напитися до п’яна вина . Федір мав можливість вибрати любий із цих трьох гріхів . Як
Що він виконає один із запропонованих гріхів , то нечестивий залишити Федора на завжди в покої . Але руснаки з цього приводу мають таку приказку : « обіцянка – цяцянка ,
А дурному радість» . Федор довго думав , вагався, не знав як йому поступати . Дуже вже
Йому надоїв сатана . Треба ж було його якось позбутися . Після довгих роздумів наважився таки зробити третій гріх , а саме - напитися . Він розсудив так - убити чоловіка це дуже тяжкий гріх . Переспати з чужою жоною - цей гріх до смерті веде . Напитися - це най менший гріх . Адже міліони людей по всьому світу напиваються кожний день і нічого не стається . Пійду , один раз нап’юся і сатана відступить від мене
На завжди . А тоді покаюся перед Богом за не великий гріх . На другий ранок крамар Мойша на конях ішов до Мукачева за крамом . За два дукати він погодився довести і Федора . Коли нарешті приїхали до Мукачева то Федор пішов на край города шукати якусь корчму , бо не хотів аби хтось знайомий бачив його п’яного . Зайшовши до корчми
Він сів у далекий темний куток і замовив собі вина . Випив одну чашку , випив другу , випив третю . І тут до нього присіла одна молода жінка . Очі сині , як море , лице червоне,
Як осіннє яблуко, уста пишні як пампух . Час у нього пішов веселіше . Від випитого вина,
Та через присутність красивої жінки у Федора розв’язався язик . Гуляли вони до пізньої ночі . Уже і корчму закривали . Корчмар підійшов до Федорового столу , аби той розплатився за вино . Коли Федор платив за вино то молода жінка краєчком ока побачила,
Що у нього повна кишеня з дукатами . Корчму закрили і Федор з молодою красунею опинилися на вулиці . Так , як було уже пізно і холодно то жінка запропонувала Федору
Переночувати у неї . А ще сказала вона , що чоловік її поїхав кудись далеко на заробітки ,
Тому скоро не повернеться . На Закарпатті є приказка : « п’яному руснакові море до колін» . Федор без усякого вагання пішов ночувати до тієї жінки . Тільки полягали вони
Обоє на одне ліжко , ясно не для того аби спати міцним сном , як раптом двері відчинилися і на порозі з,явився газда. Коли газда побачив чим займається його жона у ліжку з чужим чоловіком, то кинувся на них з п’ястюками і почав їх обох молотити . Федор скочив на ноги і сильно штовхнув газду від ліжка . Той упав , ударився головою об щось тверде і тут-же зразу помер . Ось так , Федор хотів зробити малий , а зробив аж три.
Тепер ви розумієте чому кажуть що малі гріхи до пекла ведуть ?
Сатана таки перехитрив Федора. Тому я завжди кажу :»Гойте руснаки ,не дайтеся біді стати» . Много не пийте , не грішіть, бо чорт не спить коли вертить !
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
