Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
Коли Ісус Христос вознісся на небеса , то апостоли , як ті сироти залишилися одинокі ,
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
