ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.31
22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.
2024.10.31
22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.
2024.10.31
20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд
процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд
процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро
2024.10.31
19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите
2024.10.31
17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік
2024.10.31
16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише
2024.10.31
16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.
2024.10.31
14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.
2024.10.31
11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,
Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,
Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,
2024.10.31
10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.
2024.10.31
09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди
2024.10.31
08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.
2024.10.31
06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.
Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.
Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий
2024.10.31
05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.
А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.
А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч
2024.10.31
05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!
2024.10.30
23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.
Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.
Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
Коли Ісус Христос вознісся на небеса , то апостоли , як ті сироти залишилися одинокі ,
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію