Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.28
19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
бо в птеро лиш одна турбота
режим на ім’є світова скорбота
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
бо в птеро лиш одна турбота
режим на ім’є світова скорбота
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
2026.01.26
18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
2026.01.26
18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
2026.01.26
16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!
2026.01.26
16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
Коли Ісус Христос вознісся на небеса , то апостоли , як ті сироти залишилися одинокі ,
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
