Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарно
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж за те, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарно
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я К В И Н И К Л И Ц И Г А Н И
Коли Ісус Христос вознісся на небеса , то апостоли , як ті сироти залишилися одинокі ,
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
та засмучені . По слову Божому вони по двоє розійшлися по білому світу , щоб проповідувати Євангеліє усім народам , усім націям . Петро з Павлом пішли на північ.
Ішли вони пішки із села на село , із держави у державу . Ішли дуже довго і нарешті добралися до Карпат . Подорожуючи вони зайшли в густий прегустий , темний пре темний ліс. Але так як та місцевість була їм не знайома то вони там заблудилися .
Їдло яке вони мали при собі давно закінчилося . А була тоді рання весна . В лісі не можна було знайти ні якусь ягоду , ні гриба , навіть ще і трави не було . Під велетенським дубом
Апостоли розпалили ватру , щоб хоч трохи зігріти душу та замерзле тіло . Якось Петро
підняв свої очі до неба і прямо над собою на велетенському дубі побачив воронячі гнізда.
Було їх більше як сто . Петро подумав що то сам Бог послав їм вечерю . Він взяв довгу мотузку , великий міх , та й поліз на дуба і за декілька хвилин набрав повний міх воронячих яєць . А тоді при допомозі мотузка , обережно спустив їх униз прямо Павлові до рук . Але в них не було ніякої посудини, в якій би могли засмажити яйця . Тоді апостоли рішили розпалити велику ватру , а як вогонь догорить, то яйця загребти в горячий попіл . За хвилину вони спечуться тоді і можна буде смачно повечеряти .
Від такої думки у них аж слина по бородах потекла . Бо і по правді були вони дуже
Голодні . Але дрова були сирі , тому вогонь горів повільно . Щоб прискорити час і не думати про голод , Павло дістав із другого міха скрипку та смичок тай почав грати . Музика була дуже гарна , мелодійна , та ще і Петро йому підспівував . Міх з воронячими
Яйцями поставили теж близько коло ватри . І ось міх з яйцями почав ворушитися , ніби
Танцював . Справа втім ,що яйця були засиджені , бо сиділи ворони на них уже два тижні.
Від близькості вогню , та від мелодійної музики з яєць почало щось вилуплюватися .
Це « щось « було не що інше, як маленькі чорноволосі чоловічки , які дуже швидко набирали росту і ставали великими . Вони тут же вискакували з міха , співали і
Танцювали під мелодійні звуки Павлової скрипки . Петро з Павлом з початку дивувалися,
Але скоро збагнули, що знову залишаться без вечері бо не будуть вони їсти цих чорноволосих , веселих чоловічків , що вилупилися з воронячих яєць . Петро розгнівався
Та й почав проганяти їх від ватри . Ці чорноволосі казали , що вони підуть звідси , але
Просили Павла дати їм скрипку і смичок , аби мали чим собі на хліб заробляти . Павло
Не хотів давати , але вони його обступили з усіх боків і так циганили , так циганили , що
В кінці кінців вициганили від нього скрипку . За це Петро з Павлом прозвали їх циганами .
За таке прозвисько чорноволосі веселі чоловічки розгнівалися на апостолів. Самі себе вони назвали ромами . Тоді Павло по філософські , але доступно роз’яснив їм , що циган
-це не національність , а спосіб життя . На самий кінець апостоли сказали їм так :
« за те , що ви залишили нас баз вечері і скрипки біля погаслої ватри , домівкою вашою завжди буде циганська ватра . Ви будете вільні ,як пташки небесні , які нікому дань не платять , які не орють , не сіють ,але весело живуть . Ви будете вічно подорожувати,
Як ті ворони , не маючи постійного пристанища. Головним інструментом у вашій роботі,
Буде скрипка і смичок .»
Ось так виникли цигани, як і по сьогоднішній день живуть за принципом , що постановили Апостол Петро з Павлом.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
