27 лютого 2015 року у Музеї етнографії Інституту народознавства НАН України відбулося відкриття фотовиставки "Наш Майдан", організованої працівниками Інституту народознавства і Музею етнографії з матеріалів особистих фотоархівів працівників Інституту,(Андрія Клімашевського, Софії Король, Галини Виноградської) які особисто (чи члени їхніх родин) брали участь у подіях на Майдані у Києві з грудня 2013 по березень 2014 рр. У оформленні виставки також використано поезії Андрія Клімашевського і Галини Виноградської.
   На відкритті виставки зі спогадами, роздумами про тодішні події і сучасність виступили директор Інституту народознавства, академік Степан Павлюк, директор Музею етнографії Роман Чмелик, наукові працівники Інституту Андрій Клімашевський, Софія Король, Микола Балагутрак. Окрім того поважна численна аудиторія, що прийшла на відкриття виставки заслухала дві наукові лекції-відеопрезентації, які підготували наукові співробітники інституту Галина Виноградська ("Поезія Майдану") та Назар Козак ("Мистецтво Майдану").
   Першу з них пропонуємо шановним читачам у цьому дописі.

    Майдан, окрім того, що спричинився до потужних суспільно-політичних змін в Україні, які нині є в центрі уваги світової громадськості, став каталізатором потужного виплеску креативності, творчості, які знайшли своє втілення у творах різних жанрів: у візуальному мистецтві, у мистецтві слова, у мистецтві музичному, у різних креативних проявах.
    Кожен, хто був на Майдані, чи переглядав відео-, чи фотоматеріали, не міг не зауважити велику кількість найрізноманітніших роздруківок та писаних від руки цитат, фрагментів з творів Тараса Шевченка (із «Заповіту», із вірша «І мертвим і живим», з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!») які були присутні і у екстер’єрі і у інтер’єрі наметів і у інших приміщеннях (КМДА, Будинку Профспілок, у Бібліотеці Майдану та ін..). Автори написів з цитатами Шевченка часом подавали їх у своєму переосмисленні, як актуалізоване Кобзареве керівництво до дії, внаслідок чого виникали такі трансформації на кшталт «Борімося – поборемо! Нам Бог помагає!
(світлини 1, 2)
    Яскравим прикладом Майдану, як явища загальноукраїнського є наступний факти.
    Як пише автор допису «Борітеся-поборете» на сайті http://znayou.com/2014/03/09/bortesya-poborete.html : «Свій подарунок до 200-літнього ювілею Тараса Григоровича приготувала художня еліта Кременчука. 9.03.2014 р. відбулося урочисте відкриття революційного графіті з портретом Шевченка і написом «Борітеся - поборете» на стіні біля зупинки «Міський сад». Робота була виконана днем раніше спільними зусиллями Кременчуцького майдану, всіх небайдужих та за сприяння міської влади.
    Була проголошена вдячність всім, хто будь як приймав участь у цьому дійстві, зокрема головному художнику, та ініціатору цієї події Сергію Брильову. Відбулася фото сесія на фоні графіті і люди сформувавши колону пройшли центральними вулицями від електростанції до пам’ятника Кобзарю, несучи його портрет та великий жовто-блакитний стяг» (2 наступні фото з тієї ж інтеренет-сторінки – Г.В.).
(світлини 3 і 4)
    За інформацією сайту http://www.blitz.if.ua/?q=news&id=10350 : «Сьогодні (04.02.2014 ) в Івано-Франківську на стінах обласної адміністрації встановили баннер висотою 6 поверхів. На баннері зображено герб України, український прапор та слова Тараса Шевченка «Борітеся-поборете». Фото кореспондента «Бліц-Інфо».
(світлина 5)
    Подібних прикладів можна наводити безліч. Але представлені ілюстрації взяті саме як демонстрація символічної об’єднавчої ролі Шевченкового слова на Майданах від Сходу до Заходу, від Кременчука до Івано-Франківська.
    Поетичне слово Кобзаря на Майдані також і звучало вголос. Зокрема всі ми пам’ятаємо відеозапис на якому уривок з поеми «Кавказ» читає перший герой небесної сотні Сергій Нігоян. Цей запис було здійснено в рамках проекту «Наш Шевченко» під керівництвом Сергія Проскурні (і з 365 записів цього проекту 40 (з 57 по 96) здійснені саме на Майдані від учасників різного віку, з різних куточків України…) (Дет див.: http://nashshevchenko.in.ua/ )
(світлина 6)
    Дуже актуальним і пророчим виявився і вірш ще одного українського поетичного генія – Івана Франка, зокрема вірш «Беркут», у контексті протистояння з силовим підрозділом «Беркут». Цей вірш побутував і на візуальних носіях, звучав уголос, отримав тисячі уподобань та перепостів у соцмережах, у яких активну участь брали самі безпосередні учасники Майдану.
(світлина 7)
    Також у той час актуалізувалися і активно використовувалися у різних проявах поезії О.Олеся «Європа мовчала», Василя Симоненка «Україно, ти моя молитва» , Володимира Сосюри «Любіть Україну», Ліни Костенко (цитати з багатьох її віршів) і інших класиків.
(світлини 8-11)
    А крім того був ще величезний вибух поетичної творчості у самих учасників Майдану та й загалом по всій Україні і за її межами. Навіть той, хто ніколи раніше не писав поезії, починав римувати, складати віршовані рядки. І нехай у когось вони були не зовсім досконалі з точки зору правил віршування, але то була своєрідна психотерапія, катарсис душі за допомогою слова.
(світлини 12-13)
    Поетичне слово на Майдані звучало з головної сцени Майдану у Києві та по інших населених пунктах України, вірші читали і біля бочок з вогнищами, і у наметах, і на барикадах. Впродовж тих майже 4-х місяців Майдану (з грудня по березень) відбулося декілька поетичних марафонів: 21.12.2013 у КМДА, у січні в Народному домі, в лютому – в бібліотеці Майдану.
(світлини 14-15)
    З багатьма з тих, хто був активним поетом-майданівцем я знайома особисто або знайома з їхньою творчістю завдяки різним інтернет ресурсам. Це і професійні літератори і люди різних професій, для яких поезія є не фахом, але проявом їхнього таланту. З різних куточків України, різного віку. Які виконували на Майдані ту роботу, яка була необхідна: будували барикади, прибирали сміття, прибирали сніг, рубали дрова, готували їжу, розносили її, надавали медичну допомогу, а крім того ще і створювали і оприлюднювали своє поетичне слово. Зокрема, з тих, що я знаю це Валентина Попелюшка з Мукачевого, Закарпаття, Лариса Омельченко бібліотекар з Дніпропетровщини, яка зараз є активним волонтером, що допомагає воїнам АТО, Віра Олеш з Соснівки, Львівщина, Віктор Кучерук з Вишгорода, Київщина, Інна Ковальчук, киянка та багато інших.
(світлини 16-18)
    Багато з нас мабуть пам’ятає вірші, які, щойно народившись, стали загальновідомими в час Майдану.
     Зокрема вірш Мирослава Вересюка (народився на Тернопільщині, мешкає у Вінниці) написаний напередодні Майданівських подій – у жовтні 2013 року:

Гадаєш ти мене образив,
коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
(с) Мирослав Вересюк

    До речі, з цим віршем у інтернет мережах під час Майдану відбулася дещо комічна історія, оскільки автор на своїй персональній сторінці сайту «Клуб Поезії» http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16199 подав дату свого народження у вигляді
День народж. 15/06/0005
(на момент написання цієї статті 28.02.2015 теж зафіксовано саме такий стан речей).
    Отож, цей вірш певний час побутував у народі, як твір 13-річного підлітка, хоча офіційна біографія автора Вересюка Мирослава Петровича, розміщена на ресурсі http://www.uapoet.com/bio/ , інформує, що він народився 15 червня 1955 року в селі Ратищі Зборівського району Тернопільської області.
    Зрозуміло, що такий зрілий текст, поданий від імені 13-річного хлопця, сприймається інакше - емоційно потужніше, аніж від імені 58-річного чоловіка.
     У цій історії я б не вбачала якихось спеціальних прихованих мотивів. На мій погляд, той, хто перекопійовував текст вірша зі сторінки автора, всього лиш був дещо неуважний і некритично сприйняв подачу автором своєї дати народження, адже фото автора, розміщене поряд – це фото зрілого чоловіка.
    Так, чи інакше, але вірш здобув свою популярність і безпосередньо на Майдані, і у соцмережах під час Майдану, і пізніше увійшов до багатьох колективних збірок поезії Майдану (про які йтиметься трохи згодом).

    Ще один зразок своєрідного «бестселера» в час Майдану – вірш Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» (народилася 31 січня 1991 року в м. Ніжин Чернігівської області. З 10 років мешкає в Києві, де навчалася в гімназії, а потім — у Фізико-технічному інституті Київської політехніки[2]. Закінчила НТУУ «КПІ» взимку 2014 року, здобувши кваліфікацію спеціаліста з інформаційної безпеки. Працює на одній з фірм із захисту інформації на комп'ютерних системах ).
Цей вірш у вигляді відео кліпу, де авторка читає його перед камерою, з'явився в мережі 19 березня 2014, а вже 11 квітня подолав межу у 1 млн переглядів. Литовські музиканти поклали його на музику і спільно з хором Клайпедського музичного театру записали відеокліп. З часу завантаження 3 квітня 2014 до 14 квітня 2014 цей кліп також був переглянутий більше мільйона разів. http://uk.wikipedia.org/wiki/Дмитрук_Анастасія_Миколаївна
(Світлина 19)

    «Никогда мы не будем братьями…»

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили "старшими" -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома "молчанье – золото",
а у нас жгут коктейли Молотова, да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за "родня" незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.
(с) Анастасія Дмитрук

    «Вірш до беркутівця» дитячої поетеси і сценариста, мешканки Горлівки Донецької області Тетяни Малахової був оприлюднений 12 лютого 2014р. публікацією відеокліпу на ютубі і теж набув широкою популярності у середовищі Майдану:

Здравствуй, мальчик за серым щитом,
Выполняющий мерзкий приказ!
Как же ты пожалеешь потом,
Что сегодня стреляешь в нас!
Ты кого защищаешь, сынок?
Тех, кто дал поглодать тебе кость?
Ну, зачем? Почему? Как ты мог?
Ты ведь в этой стране не гость!
Кучу денег притащишь домой,
Год не будешь вставать с дивана!
Только помни, на деньгах - кровь!
Кровь Сережёньки Нигояна!
Когда будешь лететь в Шарм – эль – Шейх…
Отдыхать после братоубийства…
За тобой потянется шлейф…
То проклятья за Юру Вербицкого!
Когда будешь лететь назад
И тащить шмотья чемоданы,
Не забудь, что это - глаза,
Те, что выбили на Майдане!
Когда будешь сыну и дочке
Покупать игрушки и велик,
Не забудь - это печень и почки,
Что отбили у вас в райотделе!
А когда квартиру получишь,
Голяком в теплой ванне ляг.
Вспомни Мишу, которого мучил
На морозе ваш толстый хряк!
Ну а если тебе по ночам
Будет Миша Жизневский сниться?
А еще пара сотен мам,
Что готовы в слезах утопиться!
Триста литров отдали крови,
Те, кто верит и верил в Майдан!
Все молились! Отдали с любовью!
Но не выжил Сеник Роман!
А в парламенте - теледебаты,
А а парламенте - визги и вой!
Слава Богу, нашелся Булатов,
Искалеченный, но живой!
Мальчик-мальчик… погоны померкнут,
Деньги кончатся… жизнь продлится!
И короткого слова «Беркут»
Ты до старости будешь стыдиться!
Но я знаю, что ты не такой!
У тебя есть отец, мама, брат..
Что ж ты встал? Поезжай домой.
Еще есть дорога назад!
(с) Тетяна Малахова

    І звичайно, загальновідомими і загальнонародними стали слова вірша «Мамо не плач» Оксани Максимишин-Корабель (українки, що мешкає у Португалії) які присвячені і були написані відразу після кульмінаційного моменту Майдану – моменту розстрілу «Небесної сотні»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
(с) Оксана Максимишин-Корабель

    Цей вірш звучав зі сцени Майдану у виконанні Руслани Лижичко під час траурних заходів по вшануванню Героїв Небесної сотні, був використаний у заставках на різних каналах українського телебачення під час днів жалоби:
(світлини 20,21)
 На жаль ці слова не втратили актуальності і нині, коли продовжуються бойові дії на Сході України, і коли вже Небесні тисячі воїнів АТО приєдналися до героїв Небесної сотні Майдану.

    Як вже мовилося, авторами поезій на Майдані були і самі учасники Майдану, а після трагічних подій 18-20 лютого 2014 року до них долучилися і рідні загиблих.
      Зокрема відомий вірш батька одного з Героїв Небесної сотні Євгена Котляра застреленого снайперами 20.02.14. - Миколи Івановича Котляра (вірш увійшов до збірки «Небесна сотня: антологія Майданівських віршів»- Чернівці:Букрек, 2014.-400с.)

 Сыну

Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
- С фанерками нельзя в такую драку! -
Казалось - даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье
Герої не вмирають!
(с) Микола Котляр

    Після розстрілу Небесної сотні на місцевих Майданах практично усіх населених пунктів України активісти облаштовували тимчасові меморіальні споруди для вшанування загиблих. На наступній світлині бачимо щит з фотографіями Героїв Небесної сотні та світлини подій на Київському Майдані, встановлений на площі Соборній у Черкасах. На цьому щиті використано слова вірша Людмили Максимлюк (українки з Португалії) «А сотню вже зустріли небеса…»:

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко,хоч Майдан ридав..
І з кров´ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду - сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...
Людмила Максимлюк
21.02 2014
(світлина 22)

    Трохи цікавої статистики: запит «вірші про майдан» в пошуковій системі Google видає 246 000 посилань, запит «поезія Майдану» - 466 000, запит «вірші про Небесну сотню» - 516 000 (станом на 26.02.2015). Прикметно, що запити щодо антимайдану та «Беркуту» теж дають понад 400 000 посилань, але переглянувши частину з них, я побачила, що у великій мірі це та ж поезія Майдану, у якій згадуються такі «персонажі» як «анти майдан», «тітушки», «Беркут».

    Звичайно, що такий бурхливий літературний, поетичний процес не міг залишитися лише емоційним викидом у атмосферу, а відразу почав втілюватися у паперові видання – колективні збірки поезій та авторські персональні.
 Найперше заслуговує на увагу збірка поезій «Материнська молитва. Українки — героям Майдану : Поезії / Автори передмови — Т. Череп-Пероганич,Ю. Пероганич : — Київ: Видавництво «Наш Формат», 2014, 71 сторінка, ISBN 978-966-97344-8-8»
(свілина 23)
    Заслуговує тому, що це перша поетична збірка, присвячена подіям Майдану, яка побачила світ на початку березня 2014 року і вже 9 березня 2014 була вперше презентована на Шевченківському святі в м.Стара Синява на Хмельниччині Любов’ю Сердунич (редактором на волонтерських засадах). Презентація книги видавництвом «Наш Формат» та засновниками Мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА»відбулася того ж дня 9 березня 2014 увечері в Українському домі на Європейській площі Києва в рамках Відкритого університету Майдану. Вірші зі збірки звучали на Першому каналі українського радіо 15 березня 2014 в інформаційно-музичній програмі «Обрії»
      Видання втілене в життя Мистецькою агенцією «Наш Формат» (місто Київ) у співпраці з мистецьким порталом «Жінка-УКРАЇНКА». Автор ідеї видання — поетеса і засновниця веб-порталу «Жінка-УКРАЇНКА» Тетяна Череп-Пероганич, активна учасниця Майдану.
      У книзі зібрані поезії, присвячені героям Майдану, які були написані в період з листопада 2013 по січень 2014 року. Авторками віршів є 26 жінок: Галинка Верховинка, Любов Відута, Тетяна Власова, Наталія Дев'ятко, Тетяна Іванчук, Наталія Крісман, Ярина Мавка, Світлана Макаревська, Оксана Маковець, Надія Марчук, Іванна Осос, Оксана Радушинська, Любов Сердунич (редактор), Іванна Стеф'юк, Світлана Тарнавська, Надія Таршин, Галина Фесюк, Тетяна Череп-Пероганич, Людмила Яцура, Лідія Анциперова, Любов Долик, Леся Горова, Уляна Дубініна, Патара Бачія, Валентина Попелюшка, Тая Цибульська, кожна з яких, в більшій чи меншій мірі, брала участь у подіях на Київському та місцевих Майданах.
      Для ілюстрування обкладинки книги використано роботу писанкарки Тетяни Коновал. (Дет. див.: http://uk.wikipedia.org/wiki/Материнська_молитва._Українки_—_героям_Майдану)

    Наступна за хронологією збірка «Небесна сотня: антологія майданівських віршів» / Упор. і авт. передмови Л.Воронюк - Чернівці: Видавничий дім Букрек, 2014.- 400 с.: іл.. – впродовж квітня-травня 2014 року вийшла у двох виданнях. Перше - у квітні 2014 містило твори 234 авторів із 6 країн світу, однак викликало певні організаційні зауваження до укладачки від авторів поезій та ілюстрацій, використаних у книзі. Врахувавши їх та поповнивши збірку новими творами від нових авторів, укладач та видавці вже у травні випустили у світ 2-е видання, доповнене.
(світлина 24)
    Поза сумнівом, ця збірка є важливим мистецьким явищем у сучасному літературному процесі України, адже до неї ввійшли і твори визнаних метрів-класиків (Дмитра Павличка, Миколи Петренка, Мар'яни Савки та ін.), і авторів, вірші котрих стали справді народними у ті криваві Дні плачу (вже згадуваних вище Оксани Максимишин-Корабель, Анастасії Дмитрук, Миколи Вересюка, Миколи Котляра та ін.), і близько 40-ка моїх колег по перу, знайомих особисто, знайомих по соцмережах (Валентини Попелюшки, Наталії Крісман, Любові Долик, Івана Гентоша, Мирослава Артимовича та інших) і цілком нові імена. Упорядниця видання Леся Воронюк мотивувала такий формат збірки цінністю віршованих текстів не тільки як довершених творів з точки зору професійності автора, а насамперед за тим емоційним і енергетичним посилом, який несе кожен твір, те, чи він «зачіпає» відповідні психоемоційні рецептори читача.
 Крім того яскравим візуальним матеріалом є вміщені у книзі понад 20 ілюстрацій - фото, графічних та живописних робіт українських та зарубіжних авторів (Пилипа Ярмоли, Юрія Журавля, Адріяни Сірської, Марії Федюк, Єфрема Лукацького та інших).
 Друге видання книги містить 309 поетичних текстів від 251 автора з дев’яти країн (України, Польщі, Білорусі, Франції, Росії, Італії, Португалії, Канади, США). Вірші зарубіжних авторів подано і мовою оригіналу і в українському перекладі.

    У квітні-травні 2014 року Discursus видав книжку «Євромайдан. Лірична хроніка», яка зібрала вірші українською та російською мовами про Євромайдан від 31 поета.
(світлина 25)
    Серед авторів : Маріанна Кіяновська, Євгенія Більченко, Катерина Калитко, Борис Херсонский, Павло Коробчук, Олексій Бик, Василь Махно,Марічка Гуменюк, Мар’яна Савка, Карина Тумаєва, Василь Кузан, Дмитро Андрощук, Галина Крук, Олена Герасим’юк та інші. На обкладинці антології використана робота художниці Марисі Рудської.
    Укладачі цієї книги керувалися дещо іншим підходом до підбору творів: «Текстів у книжці небагато, але всі вони добірні. Кожен вірш є цінним не лише тому, що стосується Євромайдану, а як вірш. Не може одночасно бути 200 геніїв, які напишуть 200 геніальних текстів. В нашому виданні серйозні автори й серйозні тексти, які залишаться», – пояснив видавець Василь Карп’юк. (Дет. див: http://www.chytomo.com/issued/majdan-u-knizhkax)

    Збірка «Говорить Майдан. – Вид.дім «Чорнильна хвиля», 2014. – 224 с. іл.. , яка побачила світ у липні 2014 року, укладена за принципом, подібним до чернівецького видання «Небесна сотня: антологія…» - в неї включено вірші і професійних поетів і поетів-аматорів.
(світлина 26)
    «До збірки революційної поезії «Говорить Майдан» увійшли найкращі твори на думку редакції видавничого дому «Чорнильна Хвиля», які висвітлюють революційні події в Україні з жовтня 2013 по квітень 2014 року Авторський склад об'єднав не тільки всю територію України, а й низку зарубіжних країн. Перед читачем книга повстає «без кольору» — лише патріотизм, воля, сила духу, вірність, любов, надія та безмежна скорбота за безсмертними Героями України» - читаємо у анотації до видання.
    Стриманий чорно-білий формат книги витримано у всьому: і в зовнішньому і у внутрішньому оформленні книги, де використано графічні роботи Марії Юрчак:
(світлина 27)
( Дет. див: http://www.khvylia.com/vydavnytstvo/publikatsia-115 )

    У липні 2014 року Антін Мухарський у співпраці з колективом авторів видав альманах «Майдан (R) Еволюція духу», в якому 5 розділ укладено з віршів відомих українських письменників Сергія Жадана та Юрія Винничука, а також російського поета Дмитра Бикова, автора проекту «Гражданин поет».
(світлина 28)
(Дет. див. http://www.chytomo.com/…/na-majdani-muxarskij-prezentuvav-m… )

    Окрім колективних антологій впродовж 2014 року вийшла у світ низка авторських збірок:
1) Антоніна Листопад (Київ) «Солоний Хрещатик» – квітень
2) Дмитро Павличко (Київ)– «Вірші з Майдану» – серпень-вересень
3) Іван Гентош (Львів) «Тривожні дзвони» – вересень
4) Олександр Букатюк (Тернопіль) «Мадонна Майдану» – грудень
5) Наталія Хаммоуда (українка, що мешкає в Тунісі) – «Свобода не приходить ненароком» - листопад
6) Валентина Попелюшка (Мукачеве) «Миротворче» – грудень
(світлина 29)

    Окрім того, велика кількість поетичних творів, присвячених тематиці Майдану, були і продовжують публікуватися у численних періодичних виданнях (районних, обласних, загальноукраїнських газетах, журналах, на сторінках різних інтернетресурсів). Оскільки це все виловити просто нереально, то з цього величезного масиву хочу виділити лише два видання, оскільки вони присвячені 200-літньому ювілею Тараса Шевченка, і вміщені у них твори є своєрідною мапою самосвідомості авторів з різних куточків України та з-поза її меж, у яких шевченківська тематика тісно переплелася з тематикою Майдану.
Мова йде про Вісники І і ІІ Міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора» до 200-ліття Тараса Шевченка ( Канів: Склянка часу – Zeitglas, 2014.- 200 с.(березень) і 168с.(грудень)
(світлина 30)
    У ці вісники ввійшли твори, відібрані організаторами (колективом Канівського видавництва «Склянка часу – Zeitglas» на чолі з директором видавництва канівським письменником Олександром Апальковим) в процесі першого туру І і ІІ конкурсів відповідно. На перший конкурс надійшло 1789 творів, на другий – 2547 творів (кожен конкурсант мав право надіслати тільки по одному твору на кожний конкурс). У другий тур І конкурсу було пропущено більше 200 творів, у другий тур ІІ конкурсу – 157. За підсумками другого туру кожного конкурсу визначалися три призові місця і двоє лауреатів. І у першому, і у другому збірниках велика частина творів була присвячена тематиці Майдану, Небесній сотні. І саме вірш на майданівську тематику «Ще… (майданами)» Дарини Гладун з м.Хмельницького здобув перше місце ІІ Конкурсу.
    Попри підбиття підсумків і визначення переможців, ці конкурси відіграли і важливу об’єднавчу роль для професійних поетів та віршувальників-аматорів з різних куточків України від заходу до Сходу і з Півночі до Півдня, а також авторів з Росії, Білорусі, Тунісу, Німеччини, Польщі, Іспанії, оскільки кожен з авторів мав можливість замовити і отримати бажану для себе кількість примірників цього спеціального видання, ознайомитися самому і ознайомити своє коло шанувальників з творчістю такої географічно широкої та ментально єдиної української громади.
    На початку лютого 2015 року організатори оголосили про початок прийому творів уже на ІІІ Конкурс «Чатує в століттях Чернеча Гора».
(Дет.див. http://zeitglas.io.ua/…/ogolosheno_iii-y_mijnarodniy_poetic… )

    Динаміку зростання чисельності виданих книг про Майдан, і зокрема поетичних, можна прослідкувати починаючи зі статті Наталії Корнієнко «Майдан у книжках» від 28.05.2014 на сайті http://www.chytomo.com/issued/majdan-u-knizhkax , де авторка подає інформацію та аналізує 13 книг на цю тематику (4 з яких поетичні).
    А вже у інформації на сторінці «Бібліотеки Майдану» в мережі Фейсбук читаємо, що 21.11 2014 на виставці «Майдан у книжках» у Бібліотеці Майдану в Києві – зібрано понад 50 українських та зарубіжних видань про Майдан. (Скільки з них поетичних, поки що, даних я не маю).

    На думку деяких скептиків, (як зазначала Леся Воронюк на презентації книги «Небесна сотня: антологія…» в рамках Львівського Книжкового форуму у вересні 2014 року), видання книг по таких «гарячих слідах», як це було з першими збірками у цьому огляді, - не потрібне, оскільки, як кажуть, матеріал повинен вистоятися. Але як показали подальші події – у березні 2014 року почалася російсько-українська війна під назвою «АТО», де рахунок загиблих пішов на тисячі, і на перший план вийшли потреби воїнів, біженців, тощо. Тому видання книг про Майдан (у тому числі поетичних) саме «по гарячих слідах» виявилося дуже вчасним. Особливо це стосується таких «народних антологій» як «Материнська молитва», «Небесна сотня…», «Говорить Майдан», оскільки тексти, вміщені в них, є тим первинним джерельним матеріалом, за яким фахівці різних гуманітарних дисциплін матимуть можливість відслідковувати різні аспекти становлення сучасної самоідентичності їхніх авторів.

    А життя пішло далі. І багато з авторів з проаналізованих збірок створили віртуально-реальну «Поетичну сотню», і завдяки соціальним мережам втілили у життя низку поетичних збірок для воїнів АТО, які тими ж авторами-волонтерами передаються і доставляються на передову збройного протистояння на Сході України, даруються пораненим бійцям у госпіталях, та рідним і близьким учасників АТО.
      Зокрема це збірки "Осінь у камуфляжі: збірка віршів "/ упорядкувала Таїсія Цибульська — Кременчук: Видавець ПП Щербатюк О. В., 2014 — 128 с. та "Воїнам світла:колективний подарунковий збірник поезій."- Мукачеве,волонтерське видавництво "Серце патріота", Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 256 с.
(світлина 31)

    Своєрідним рекордом у стислості часу підготовки збірки від виникнення самої її ідеї до паперового втілення перших примірників ( 4 доби!) стала колективна збірка "Живи, Надіє! Колективна збірка поезій."- Мукачеве, Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 136 с. на підтримку Надії Савченко, два примірники якої вже на п’ятий день від задуму були передані сестрі Надії – Вірі. Звичайно це стало можливим тільки завдяки волонтерській саможертовності організаторів цього видання – поетки з Мукачевого Валентини Попелюшки та її чоловіка Степана Жука (засновників благодійного фонду "Віта Дольче") та редактора-волонтера - поетки з Хмельниччини Любові Сердунич, які декілька діб підряд цілодобово працювали над втіленням цього проекту. Авторський колектив цієї збірки складається з поетів, чиї твори вміщені і у «Материнській молитві», і у «Небесній сотні…», і у «Говорить Майдан», і котрі спеціально написали твори для підтримки морального духу нашої незламної героїні.
(світлина 32)

    І на завершення, як краплинка в поетичному морі майданівських віршів – мій вірш «Небесній сотні», який увійшов до збірки «Небесна сотня: антологія майданівських віршів» / Упор. і авт. передмови Л.Воронюк - Чернівці: Видавничий дім Букрек, 2014.- С.52-53.

 Небесній сотні

Тут вам не Росія. Бо тут – Україна!
Народного гніву нестримна лавина:
за «каменепадом» реве ревом «ленінопад»!
І можна дивитись на теплім дивані,
як гинуть за тебе на справжнім Майдані,
та тільки лиш час не повернеш ніколи назад…
«Небесної сотні» архангельські крила:
з Волині до Січі – могили, могили…
Дрогобич, Тернопіль, Дунаєве, Львів, Кременчук…
Брати: білоруси, вірмени, грузини,
вкраїнці…Сини…Гордість й біль України…
Довіку їх кров не відмити катюгам із рук.
- Вендета?
- Молитва! За сина і брата,
за діда, онука, за нѐбожа, тата,
коханого, серденько… Боже!!! Спаси й сохрани!..
Плече до плеча: матері і дружини,
онучки і доні… Пливуть домовини…
Пливуть-відпливають кохані в небесні світи…
А з неба, з-за тої таємної грані
вертають невидимо і на Майдані
стоять поміж нас камертонами правди й чеснот.
І фальш не пройде, і фальстарт не поможе
томý, хто шанує суєтне, не Боже…
Бо вийде один і промовить за цілий народ!
(с) Галина Виноградська 23-24.02.2014

    У статті проаналізовано 16 поетичних збірок, про які мені відомо, а скільки ще є таких, про які я поки що не знаю. Тому буду вдячна за інформацію про інші поетичні (та й не тільки) книги, які наразі не включено у цей огляд.

    У статті використано світлини авторства Галини Виноградської, з фотоархівів на персональних сторінках у мережі Fasebook Валентини Попелюшки (автор Степан Жук), Віри Олеш, Івана Гентоша, Олександра Букатюка, Наталії Хаммоуди та матеріали і світлини з сайтів http://znayou.com/2014/03/09/bortesya-poborete.html ,
http://www.blitz.if.ua/?q=news&id=10350, http://nashshevchenko.in.ua/, http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16199 , http://www.uapoet.com/bio/ http://uk.wikipedia.org/wiki/Дмитрук_Анастасія_Миколаївна http://www.chytomo.com/issued/majdan-u-knizhkax http://uk.wikipedia.org/wiki/Материнська_молитва._Українки_—_героям_Майдану,
http://www.khvylia.com/vydavnytstvo/publikatsia-115 , http://www.chytomo.com/…/na-majdani-muxarskij-prezentuvav-m…, http://zeitglas.io.ua/…/ogolosheno_iii-y_mijnarodniy_poetic…,

(с) Галина Виноградська, м.Львів

28.02.2015

32 фотоілюстрації до тексту можна побачити у фотоальбомі "Поезія Майдану" у розділі "Світлини" авторки на фейсбуці https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1553164651633436&id=100008197470750