Коли вперше прочитала вірш Аделі Станіславської "Солдатику, чи спиш?" у вересні 2014 року тут на ПМ на її сторінці, то ідея пісні виникла відразу, однак не доходили руки, щоб її записати.
А потім 20 лютого 2015 року у кафе "Бандерштаб" у м.Львові була презентація колективної збірки "Воїнам світла" (у якій цей вірш надруковано), на якій я вперше наважилася її оприлюднити у акапельному виконанні.
Це перша пісня, яку я записала... "Перший млинець...."
Маю її у аудіозаписі у форматі mp3. Однак тут такий формат не завантажується - потрібне відео. Тому я створила таке простеньке "відео" з декількох світлин. Я використала світлину зоряного неба, яка є у вільному доступі у інтернеті (http://www.meteoprog.ua/ua/news/27537/ ), а також авторські оригінальні твори - аплікація та живопис (автори - мій синочок і я). Бо дуже вже мені захотілося пустити цю пісню в люди. Тим більше, що авторка тексту теж благословляє її оприлюднення.
Хотілося б, щоб пісня у першу чергу дійшла до наших воїнів-захисників, яким вона присвячена. Щоб вони відчули і пам'ятали, як ми їх любимо, підтримуємо і чекаємо додому з Перемогою!!!!

Текст пісні:

Солдатику, чи спиш?
Зросили небо зорі…
І мерехтять собі
у темній далині.
Сьогодні через них
з тобою поговорим:
я тут коло вікна,
а ти - десь на війні…

Тут все, як ти лишив.
Осінній звичний клопіт,
лоскоче ніздрі дим,
картоплі повен віз…
У тебе теж вогонь,
та інший з нього попіл…
І дим його чудний
пекучий аж до сліз…

Тут знов цвіте каштан,
так дивно, уявляєш?
Яка ж бо в нім жага
нестримна до життя!..
У тебе також є -
грудьми бо затуляєш
цей світ такий хиткий
від кроку в небуття…

У нас пройшла гроза…
осіння і без грому,
лиш блискавки стрімкі
шугали вдалині...
Солдатику, скоріш
живим вертай додому…
А поки… тиха ніч
хай горне в мирнім сні.

(с) Адель Станіславська, 2014
maysterni.com/publication.php?id=103778