Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Соломонів суд (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Соломонів суд (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Три подорожні змушені були заночувати в лісі. «Сховаємо про всяк випадок наші гроші в одному місці»,- вирішили вони одностайно. Уранці кинулись забрати сховане і…не знайшли.
«Ніхто ж, крім нас, не був тут. Отже…»,- і сварка рознеслася по всьому лісові.
«Звернімось до царя Соломона»,- запропонував котрийсь і з ним погодились.
«Загадку неабияку задали ви мені,- сказав Соломон подорожнім.- Навідайтесь завтра».
Притчами полюбляв розв’язувати найскладніші справи цар, то ж і цього разу вдався до них. Звернувся до потерпілих, як людей розумних і мудрих, допомогти йому дати відповідь сусідньому цареві. А йшлось тому, хто заслуговує на похвалу в такій історії.
…Покохали одне одного молодята, і парубок узяв клятву з дівчини, що вона не стане чиєюсь дружиною без його згоди. І ось її видали заміж за іншого. Першої ж ночі молода дружина розповіла чоловікові про дану колись клятву.
Пішли вдвох до молодика. І він благословив шлюб. Раді, повертаються додому щойно повінчані. А їх перестрічають розбійники і забирають коштовності й гроші, од яких відмовився той, хто їх благословив. Та й цього ватажкові видалось замало. Захотілось йому взятии примусом красуню. Почала вона благати гвалтівника і розповіла , чому й відки вертаються вони.Ледь не просльозився спокусник і відпустивсвоїх бранців з миром, повернувши все забране в них.
«А тепер,- звернувся Соломон до позивачів, порадьте мені, що відповісти сусідові-цареві: хто ж з тих, про кого я розповів вам, заслуговує на найвищу похвалу?»
«Володарю,- одказує перший подорожній, мені здається, що це наречена, до кінця вірна клятві».
«Як на мене,- радить другий,- це наречений, що знехтував спокусою першої ночі задля вірності юної дружини».
«Все це ніщо,- аж почервонів од переживання третій подорожній,- перед благородством розбійника. Не зачепив молоду – це, сказати б, грушка-минушка, а от повернути гроші, задля яких вийшов на розбій…Не можу второпати, навіщо він це зробив?»
«От і видав ти себе з головою!- сказав Соломон.- Негайно ж поверни вкрадене!»
P.S.
Як би згодилась мудрість царя Соломона сьогодні: не одбрехатися б кремлівській банді за одібраний в України Крим, за знекровлений Донбас, за вкрадену потай і приречену на смерть красуню Надію Савченко.
«Ніхто ж, крім нас, не був тут. Отже…»,- і сварка рознеслася по всьому лісові.
«Звернімось до царя Соломона»,- запропонував котрийсь і з ним погодились.
«Загадку неабияку задали ви мені,- сказав Соломон подорожнім.- Навідайтесь завтра».
Притчами полюбляв розв’язувати найскладніші справи цар, то ж і цього разу вдався до них. Звернувся до потерпілих, як людей розумних і мудрих, допомогти йому дати відповідь сусідньому цареві. А йшлось тому, хто заслуговує на похвалу в такій історії.
…Покохали одне одного молодята, і парубок узяв клятву з дівчини, що вона не стане чиєюсь дружиною без його згоди. І ось її видали заміж за іншого. Першої ж ночі молода дружина розповіла чоловікові про дану колись клятву.
Пішли вдвох до молодика. І він благословив шлюб. Раді, повертаються додому щойно повінчані. А їх перестрічають розбійники і забирають коштовності й гроші, од яких відмовився той, хто їх благословив. Та й цього ватажкові видалось замало. Захотілось йому взятии примусом красуню. Почала вона благати гвалтівника і розповіла , чому й відки вертаються вони.Ледь не просльозився спокусник і відпустивсвоїх бранців з миром, повернувши все забране в них.
«А тепер,- звернувся Соломон до позивачів, порадьте мені, що відповісти сусідові-цареві: хто ж з тих, про кого я розповів вам, заслуговує на найвищу похвалу?»
«Володарю,- одказує перший подорожній, мені здається, що це наречена, до кінця вірна клятві».
«Як на мене,- радить другий,- це наречений, що знехтував спокусою першої ночі задля вірності юної дружини».
«Все це ніщо,- аж почервонів од переживання третій подорожній,- перед благородством розбійника. Не зачепив молоду – це, сказати б, грушка-минушка, а от повернути гроші, задля яких вийшов на розбій…Не можу второпати, навіщо він це зробив?»
«От і видав ти себе з головою!- сказав Соломон.- Негайно ж поверни вкрадене!»
P.S.
Як би згодилась мудрість царя Соломона сьогодні: не одбрехатися б кремлівській банді за одібраний в України Крим, за знекровлений Донбас, за вкрадену потай і приречену на смерть красуню Надію Савченко.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
