Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
2026.05.04
23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
2026.05.04
22:00
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!
2026.05.04
21:14
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.
Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!
2026.05.04
21:13
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Соломонів суд (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Соломонів суд (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
Три подорожні змушені були заночувати в лісі. «Сховаємо про всяк випадок наші гроші в одному місці»,- вирішили вони одностайно. Уранці кинулись забрати сховане і…не знайшли.
«Ніхто ж, крім нас, не був тут. Отже…»,- і сварка рознеслася по всьому лісові.
«Звернімось до царя Соломона»,- запропонував котрийсь і з ним погодились.
«Загадку неабияку задали ви мені,- сказав Соломон подорожнім.- Навідайтесь завтра».
Притчами полюбляв розв’язувати найскладніші справи цар, то ж і цього разу вдався до них. Звернувся до потерпілих, як людей розумних і мудрих, допомогти йому дати відповідь сусідньому цареві. А йшлось тому, хто заслуговує на похвалу в такій історії.
…Покохали одне одного молодята, і парубок узяв клятву з дівчини, що вона не стане чиєюсь дружиною без його згоди. І ось її видали заміж за іншого. Першої ж ночі молода дружина розповіла чоловікові про дану колись клятву.
Пішли вдвох до молодика. І він благословив шлюб. Раді, повертаються додому щойно повінчані. А їх перестрічають розбійники і забирають коштовності й гроші, од яких відмовився той, хто їх благословив. Та й цього ватажкові видалось замало. Захотілось йому взятии примусом красуню. Почала вона благати гвалтівника і розповіла , чому й відки вертаються вони.Ледь не просльозився спокусник і відпустивсвоїх бранців з миром, повернувши все забране в них.
«А тепер,- звернувся Соломон до позивачів, порадьте мені, що відповісти сусідові-цареві: хто ж з тих, про кого я розповів вам, заслуговує на найвищу похвалу?»
«Володарю,- одказує перший подорожній, мені здається, що це наречена, до кінця вірна клятві».
«Як на мене,- радить другий,- це наречений, що знехтував спокусою першої ночі задля вірності юної дружини».
«Все це ніщо,- аж почервонів од переживання третій подорожній,- перед благородством розбійника. Не зачепив молоду – це, сказати б, грушка-минушка, а от повернути гроші, задля яких вийшов на розбій…Не можу второпати, навіщо він це зробив?»
«От і видав ти себе з головою!- сказав Соломон.- Негайно ж поверни вкрадене!»
P.S.
Як би згодилась мудрість царя Соломона сьогодні: не одбрехатися б кремлівській банді за одібраний в України Крим, за знекровлений Донбас, за вкрадену потай і приречену на смерть красуню Надію Савченко.
«Ніхто ж, крім нас, не був тут. Отже…»,- і сварка рознеслася по всьому лісові.
«Звернімось до царя Соломона»,- запропонував котрийсь і з ним погодились.
«Загадку неабияку задали ви мені,- сказав Соломон подорожнім.- Навідайтесь завтра».
Притчами полюбляв розв’язувати найскладніші справи цар, то ж і цього разу вдався до них. Звернувся до потерпілих, як людей розумних і мудрих, допомогти йому дати відповідь сусідньому цареві. А йшлось тому, хто заслуговує на похвалу в такій історії.
…Покохали одне одного молодята, і парубок узяв клятву з дівчини, що вона не стане чиєюсь дружиною без його згоди. І ось її видали заміж за іншого. Першої ж ночі молода дружина розповіла чоловікові про дану колись клятву.
Пішли вдвох до молодика. І він благословив шлюб. Раді, повертаються додому щойно повінчані. А їх перестрічають розбійники і забирають коштовності й гроші, од яких відмовився той, хто їх благословив. Та й цього ватажкові видалось замало. Захотілось йому взятии примусом красуню. Почала вона благати гвалтівника і розповіла , чому й відки вертаються вони.Ледь не просльозився спокусник і відпустивсвоїх бранців з миром, повернувши все забране в них.
«А тепер,- звернувся Соломон до позивачів, порадьте мені, що відповісти сусідові-цареві: хто ж з тих, про кого я розповів вам, заслуговує на найвищу похвалу?»
«Володарю,- одказує перший подорожній, мені здається, що це наречена, до кінця вірна клятві».
«Як на мене,- радить другий,- це наречений, що знехтував спокусою першої ночі задля вірності юної дружини».
«Все це ніщо,- аж почервонів од переживання третій подорожній,- перед благородством розбійника. Не зачепив молоду – це, сказати б, грушка-минушка, а от повернути гроші, задля яких вийшов на розбій…Не можу второпати, навіщо він це зробив?»
«От і видав ти себе з головою!- сказав Соломон.- Негайно ж поверни вкрадене!»
P.S.
Як би згодилась мудрість царя Соломона сьогодні: не одбрехатися б кремлівській банді за одібраний в України Крим, за знекровлений Донбас, за вкрадену потай і приречену на смерть красуню Надію Савченко.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
