ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому , що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 ***

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 12:36:32
Переглядів сторінки твору 12010
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.700
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-05 13:18:57 ]
Гарно. Але, здається, одна рима згубилася - "дім" і "верби".)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:29:28 ]
ПРивіт, Валерик. А рими всякі різні бувають. І не рими також :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:30:59 ]
Краса яка )) Піти й собі спробувати свищика вирізати, чи що - верб он у долині повно, ти тільки ще розкажи, як його ото робити ))
"Звище" (наскільки я розумію, це ти так переклала рос. "свыше") шукала по всіх словниках - не знайшла, хіба що у Грінченка є "звиш" ("свыше") і "звишки" ("высотой").


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:55:07 ]
Краще попросити, щоб вирізав чоловік, - свистітиме гучніше :)) Ціла морока того свищика майструвати - треба мати дуже гострого ножа ( не язика, а жаль :) і свіжу вербову гілку. Зумієш зняти кору ( і знову ж - не стружку :), не пошкодивши її - засвище. "Звище" не перекладала, - звідти зійшла весна..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 13:35:30 ]
О, а щодо рими "дім" і "верби" ідея появилась: а якщо "вербі"? Ну тобто її власна кора їй же самій і гірка (кора як уособлення всього прожитого-пережитого, що наросло за все життя)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:56:37 ]
Хороша думка. Будемо нарощувати :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 13:58:32 ]
Читається як рондо попри те, що це не рондо. Прекрасно читається, лірично сприймається.
І пам'ятні знаки, які чомусь знайшлись тут, у Вашому вірші. І для мене - вони наче про мене. Був у мене і двоюрідний дід (чоловік материної тітки). Він мою молодшу сестру називав свищиком. Малою ще було, а як гарно говорила. І як іноді комічно... А я, напевно, для діда був, відповідно, свистуном. Бо старший за сестру, і тому який з мене свищик? Київський свистун. Любили мене там слухати. Я ж був тоді російськомовним і мріяв про МГУ, а не про граблі та сапки. Насправді вийшло ні те, ні се, але все одно дивовижно цікаве.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 18:31:58 ]
Можливо, він називав її пищиком. Давненько це було.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:01:08 ]
Такий рід ваш, чоловічий, - свистуни :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 15:55:40 ]
дуже і дуже.

єдине, в чому сумніваюся і аж тепер побачила, чи є таке слово "звище".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 23:42:37 ]
Не сумнівайся, нема :)) Але хотілось би, щоб було..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:25:21 ]
ну то тепер буде))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 20:53:41 ]
Війнуло теплом... Весна у вірші така, яку вже так хочеться, а не так холодна, як є нині...
І плюскіт води під вербою майже реальний, і світлотіні у її молодих листочках...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:00:14 ]
Вона вже йде, пані Галю - саме така. Дякую :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 21:29:08 ]
світлотіні світлосуму.... Теплий дощик.

навіть у свищиків є гніздо)
Трішки кумедний свищик... але щасливий - його сама Весна знайшла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:05:06 ]
Хотіла сказати, мабуть, не кумедний, а трохи завеликий :)) Була асоціація із іншим свищиком - глиняним, якого роблять, зазвичай, у вигляді пташати. А чого, усе, що свистить, має право на гніздо :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 09:08:16 ]
Весняно... По-справжньому...
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-15 23:58:51 ]
Все по-справжньому, Мирославе. По-сурйозному :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-04-08 13:52:01 ]
"Де щастя їхнє схоже на полин,
М"який полин, безвусий, зовсім юний" - дуже цікавий і нестандартний образ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-16 00:00:56 ]
Дякую, Оленко :)) Нехай Ваше щастя буде схожим на первоцвіти, бо полин, хоч і юний, все одно гірчить.