ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Устимко Яна / Вірші

 весняний ліс
Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 15:54:14
Переглядів сторінки твору 10931
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.30 22:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:28:27 ]
дякую, Валерію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 22:47:49 ]
В мене, шановна Яно, сподіваюсь, достатньо інтелекту і уява досить розвинена для того, щоб збагнути, щО Ви мали на увазі. Що треба прикласти вухо до стовбура, обняти березу, щоб почути, як пульсує-шумить її кров - березовий сік. Я написав цілу книгу пейзажної лірики про природу "Велесів гай" і ніколи в житті не надрізував стовбури беріз, бо не знаю технології, як це робити, щоб дерево не поранити і щоб воно не загинуло. Бо сам кидався на лісників з кулаками і матюками, (які за гроші вирубували прекрасні дерева, в тому числі і берези), щоб зберегти їх.
Але ж майстер слова має вміти пояснити, і саме у вірші, як почути шумування березової крові у стовбурі, а не робити якихось неприємних натяків. Бо дехто з читачів сприймає текст більш буквально. От і все.
Вибачте, проілюструю Вам випадок із свого досвіду. У мене в молодості, написався любовний вірш, наведу з нього строфу, де саме згадується береза:
Та береза, мов краси невпинність
Чарівна жіноча новизна.
Це ж твоя зажурена невинність
Притулилась до мого вікна.
Багато хто хвалив цей вірш і Образи в ньому, як свіжі знахідки, а дехто після публікації в газеті, зокрема і один, колишній голова НСПУ сприйняв цей образ буквально, ніби дівоча, даруйте, плєва, висловлюючись науково, притулилася до вікна, а не та душевна цнота дівчини, яку я мав на увазі.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 10:05:00 ]
є така приказка - кожен думає в міру власної розпущеності), ну ось бачите на власному прикладі , як інколи приземлено і, деколи навіть неозважливо, можуть потрактувати образи.
І членство в НСПУ не рятує ні від такого сприйняття , ні від графоманства).

я про те, що читатч теж має працювати наж собою, якщо душа у нього недостатньо поетична. при умові, якщо хоче осягнути поезію, а не просто заримовані рядки прози життя.

а відповіла я без реверансівна фразу "Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.", бо не вважаю образ скаліченим лише через те, що хтось його не зрозумів.
і справа тому, що це якраз поверхневий образ, який зрозуміти досить легко, тому мене ще більше здивувалдо таке нерозуміня. тим більше тут, на поетичному сайті, а не в звиклих соцмережах. ба навіть там ці образи сприйняли навпаки дуже добре, чим ПМ як літсайт здивували двічі.

до речі, якщо вже на те пішло, то є різні стилі поезії. я не пишу в традиційно класичному. тому не треба трактувати так і заганяти мої вірші в рамки, які підходять для класичних віршів, але завузькі для модерних та інших некласичних моментів.

уявляю, що коментатори, які розуміються лише на класичному стилі і визнають тільки його, понаписували б, якби я написала вірш у стилі постмодерн). і навіть , якби той вірш був шедевральним з т. з. поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-07 22:13:09 ]
Ваш вірш не є модерном у чистому вигляді - лише розділових знаків немає, а римування класичне і зміст домінує над формою або ж рівний їй принаймні. Взагалі модерн - це зручний стиль для виправдання будь-чого, особливо небажання працювати над досконалістю образів і тому, натомість, висувається теза про те, що треба виховувати сприйняття читача. Вузькість класична - зграбна і витончена і в змістові не менш, як що не більш широка у своїх межах, а широта модернова - незграбна і кострубата, як шкарбани, які, дякувати Богові, Ваш весняний ліс скинув. У ту широту можна увібгати все, що завгодно. А у змістові - вузьколоба і самозакохана, мовляв, таке розуміють тільки вибрані.
Ви колись спонукали мене написати першу пародію. тоді були "гаї березових отар", а тепер - "березовий шум"...
А чого ж птах з вишневим оком, а не з вишневими очима? У нього що, друге око - іншого кольору? Чи там більмо? Чи він - пташиний адмірал Нельсон? Читачеві це теж треба домислити, уявити?
Словом, таки треба пародіювати. Прозою Вас не переконаєш.
А поетиці справжній підвладні всі стилі - і романтизм, і реалізм і модерн. Якщо талановито зроблено - усе сприймається - і Далі і Ван Гог і Пимоненко, в якого вчився малювати Казимір Малевич.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:20:50 ]
Ич, какіє ми нєжниє! А це ж за тебе ще толком і не бралися. Ну нічо, я щас надолужу ))
1. А шо то за птах весняний? Хіба вони бувають ще й літніми й зимовими? Де це така класифікація прийнята, га?
2. Як то можна перелетіти через дощі? Летіти під дощем - ще так-сяк, а через дощі (всі?!) перелетіти - це як?
3. Як можна доторкнутися до душі - вона ж нематеріальна? Та ще й чим - шумом! Він же рук не має...
4. А де це ти бачила, щоб ліс розчісувався? А кучері з лубу - це, ізвінітє, взагалі казна-що...
5. Де в лісу ноги взялися? Тим більше - лелечі? Вкрав він їх у лелеки, чи що, та й собі присобачив?
6. Лелечі (!) ноги лісу (!) в шкарбанах - оце вже взагалі ні в які ворота... Це що ж треба курити, щоб отаке нафантазувати?
Коротше: ото щас сіла і написала детальне обґрунтування по кожному пункту, і то щоб дохідливо і ясно, а не з усякими витребеньками поетичними! Інакше я оцю писанину поезією вважати не буду, хоч кілок мені на голові теши!
Фффффффух, все, кажись ))
(Подальший текст - потайним чорнилом)
Спасибі за класний вірш - аж весною в обличчя війнуло. Тільки вголос хвалити не буду, ти вже звиняй - не поймуть... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:34:26 ]
)))))))

підем вип'єм, кума, чи шо?)))) з горя.. чаю...

;)