- Пан Колєк та пані Ветта докоряли племінникові.
- Такі забаганки! Шинку йому подай, сиру відріж, яєць не менше десятка в торбу поклади...
Сухорлявий юнак знизив плечима.
- Мати за все заплатить, згодом, коли зарплатню отримає.
- А чому б ні, - надуті щоки пані Ветти позбулися нахабної мухи, - манна небесна нам не падає, Томіку.
Томік потупив очі, приховував огиду: і скупа тітка, і муха, прогнана на підвіконник, балансували в його серці на одному рівні, огрядна жінка, яку щиро вважав справжньою ріднею, змаліла до розмірів комахи, підстрибуючи перед носом і складаючи на животі кінцівки, ніби боячись, що живіт ненароком одірветься від різких рухів.
Двоє українок, заробітчанок у польському маєтку, переглянулися за тином на грядках, моложава й симпатична Настя шепнула підстаркуватій Зої.
- Бездітні господарі наші, все для себе. Коли б останнє нащадкам довелося віддати, зміцнів би імунітет од скупості.
Широкий рот пана Колєка розтягнувся ще більше, начебто хотів поглинути весь запас продуктів, щоб тільки котрийсь із них не зник за межами дому.
- Одежину б мені якусь... Самі розумієте – погорільці з мамою, - Томікові рум’янці ніби залишки пережитої пожежі.
Муха поволі добирає людських розмірів, кінцівки перетворюються на руки, тягнуться до плечей юнака і, здається, тремтять. Томік уже картає себе за відчуття огиди до тітки: вдалася до нотацій, але тепер розчулиться, допоможе у скруті. Й наспраді людська сльоза навпроти заливає останні обриси мухи, зблискує, та раптом комашине бере верх, випучується над зблиском.
- Сестру-дурепу маю! – вирвалося пискливе, - несправну праску забула вимкнути!
Томікові кортить прибити муху долонею. Заледве стримується. Протестує безслівно, широкими кроками, рішучо спрямованими до хвіртки.
- А ви чому завмерли? – дістається від пана Колєка українкам, - пора печериці зібрати.
- Чим на місце праці доїхати? – озивається Настя.
- Одвезу власним транспортом, - підводиться пан, - бензин за ваш кошт!

Долають сім кілометрів легковиком. На передньому сидінні сутуловата, із жировими складками спина пані Ветти хитається, як маятник, у такт монотонному монологові, перетвореному панею в безперервне жу-жу, принаймні, українки, виокремили саме такі звуки з горлянки непривітної жінки. Біля теплиць – зупинка. Услід за Настею та Зоєю, що покинули машину, - настанови й погрози.
- Працювати в поті чола!
- За завдану шкоду, хоч і ненароком, заплатите зі своєї кишені!
- Кожній знайдеться заміна!
Зоя, оглянувшись втрєтє, скрикнула від жаху: загублена вантажівкою цистерна розчавила салон машини господарів. Надривний крик українок, гул і полум’я олюднили хутко місце катастрофи. Пан Колєк на відміну від пані Ветти потішив рятувальників ознаками життя.

Сорокавосьмирічний удівець осліп. Проламаний череп та інші важкі травми не обіцяли удівцеві нічого доброго.
- Заспокоїться, подобрішає, - гомоніла Настя.
- Хіба так, - на польський манер погодилася Зоя.
Нога жодного родича не переступила поріг будинку після похорону господині. Ніхто не знав про удівцеву сліпоту. Заборонив лікарям та прислузі розповсюджувати таку новину. Кілька тижнів нікому не дошкуляв, а згодом... настирливе жу-жу стрепенуло та розізлило сліпого. Чортихався, що українки зледащіли і мухи ось-ось нагадять йому на голову. Чи, власне, так трапилося, чи інша на те причина – одурів чоловік.
- Зоє, принеси сервіз, - волав, - хочу переконатися, що він на місці. Насте, подай шкатулку з коралями.
Жінки гасали як навіжені, тицяючи в руки сліпому картини і скульптурки, одяг і взуття, вмикали без потреби на його вимогу пральну машинку, пилосос, ноутбук, магнітофон і телевізор.
- Пане Колєку, - злилася Настя, - довіртеся комусь із родичів, зробіть правонаступником на майно - доглядатиме вас до смерті, та й пожиткам вашим нікуди тоді не подітися.
- Е ні... – мимрив господар, - прозрію, може... Ти, Насте, постеж за Зоєю, щоб не поцупила щось. Віддячуся.
Прозріти панові Колєку не дозволила смерть. Споряджений українками, лежав на катафалку в оточенні родичів. Ближче до ночі родичі розходилися - попарно та поодинці. Хтось, на хвильку задумавшись, прихопив із собою ноутбук. Відвисла щелепа свідка такої проворності врешті повернула в природнє становище, і свідок поволік до виходу пилосос. Вчинки двох молодиків спричинили ланцюгову реакцію: з будинку щезали і щезали дорогоцінні речі, недоступні сліпим, заплющеним, мертвим очам господаря. Над головою покійного знадвору об шибку осатаніло билась велика муха.

2015р.