(спроба абсурдної аналітики)

Частина третя: те саме… Тавтології, аналогії, синонімічні ряди…
        … слово космос – мов змах крила, а слово текст бачиться немов глуха мурована стіна… слова-цеглини… Тут розширення та вдосконалення того формотворчого інструменту (слова) відбувається повільно та консервативно… якщо являється на обрії одне нове слово, то вростає в словниковий граніт одне старе слово, розширюючи тим синонімічний ряд…
    Космічність та рухомість та безперервне розширення текстового простору можливе в душі-свідомості за наявності там живих рухомих змістових примар та сюжетних ліній-павутинок у голові, а вже слова використовуються, мов магічні заголовки-коди, для означення та оживлення дії у цьому непевному просторі (свідомості)… І в чому ж полягає безконечність простору космосу тексту? Все банально як олів’є – за певних маніпуляцій інгредієнтами досягається інший смаковий ефект – в українських образних реаліях варто б говорити про борщ…
    Означення тексту як пародії, зрештою, зводиться до аналогічності ряду і… з тавтологічних міркувань являється це поняття (пародії) як ряд синонімічний. Ось:
Серго Сокольник

Як до зустрічі тягнеться час...

Як до зустрічі тягнеться час!..
Час, коли ти на зустріч чекаєш...
Ще коли вона буде не знаєш,
Та до неї в думках повсякчас,

Оминаючи долі припони,
Ти нестримно несешся думками,
Щоб відчути омріяний нами
Поцілунок на тілі солонім...

Прийде час, ми зустрінемось знов
Під безкраїм стозоряним небом...
І єднання одвічну потребу
Нам дарує безмежна любов...

© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120411493

Микола Бояров

чекання поезії
"Як до зуcтрічі тягнеться чаc!..
Чac, коли ти на зустpіч чекaєш..."
http://maysterni.com/publication.php?id=105780

до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас

оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне

це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов
05-12-14
    … і, здавалось би, нічого з цим не поробиш, вагомі слова… вони консервативні та банальні , мов ті “тавтообри” (Сергій Гупало) , звучать мільйон разів синонімічними відголосками – здавалось би Шекспір сказав усе!
    …сказати сказав, але кожен слухаючи своїх примар, роздивляється химерні танці власних персонажів у власній голові… навіть читаючи сотий раз власними губами “поцілунок на тілі солонім...” (Серго Сокольник) , здавалось би мацаної – перемацаної, уже давно не юної та все ж вічнокохановласної Джульєтти, “під безкраїм стозоряним небом...” (Серго Сокольник) , мов смакуючи, уже давно банальне, олів’є… тобто якусь мить тішачись неповторним смаком Джульєттиного борщу. Аж ось і сам борщ… Миколів… чи?.. щось з цими тавтообрами зовсім заблукав я в безмежних тавтообріях космосу тексту борщу… борщів… а! - спробуй з’їсти, на:

Борщі

"Навшпиньки став, щоб вищим бути,
І далі бачити навколо."
В.Кучерук

навшпиньки звівся вищим бути
їдальні маряться навколо
і крізь туман і сніжну сутінь
учую випари над полем
шлунковий сік бурчить в утробі
йому потрібні вуглеводи
не буде спокою суглоби
я йду по борщ і ви не проти … (Микола Бояров) , так – я не проти тої теми бо борщ то… то тобі не шпроти… коли в гостях у тещі хай буде здорова оглядаю чорноземи й рубаю дрова і Марусина корова дала молока тобто сметани а рано роса була така що кури як хотіли пилИ із подорожникового листка… а подорожник я хоч і ботанік чи вже чи ще не ботанічної структури тіла що має м'ясо і вагу і владу але уже сова у темному садУ – пу-гу і день позАду день тавтології борщу і дерева - металу - повітря і вогню але душа стоїть вже ню перед зазореними небесами знову… хоч начебто все як завжди – те саме слово!
11.05.2015

худ. Я. Саландяк – композиція “Тавтології” (фотошоп).
"ша-бу-да"
• Перейти на сторінку •
 "Боже мій"