ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 60.4. Булькові цепеліни – Микола Бояров… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
Мандри в космосі 60.4. Булькові цепеліни – Микола Бояров… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)
(спроба абсурдної аналітики)
Частина третя: те саме… Тавтології, аналогії, синонімічні ряди…
… слово космос – мов змах крила, а слово текст бачиться немов глуха мурована стіна… слова-цеглини… Тут розширення та вдосконалення того формотворчого інструменту (слова) відбувається повільно та консервативно… якщо являється на обрії одне нове слово, то вростає в словниковий граніт одне старе слово, розширюючи тим синонімічний ряд…
Космічність та рухомість та безперервне розширення текстового простору можливе в душі-свідомості за наявності там живих рухомих змістових примар та сюжетних ліній-павутинок у голові, а вже слова використовуються, мов магічні заголовки-коди, для означення та оживлення дії у цьому непевному просторі (свідомості)… І в чому ж полягає безконечність простору космосу тексту? Все банально як олів’є – за певних маніпуляцій інгредієнтами досягається інший смаковий ефект – в українських образних реаліях варто б говорити про борщ…
Означення тексту як пародії, зрештою, зводиться до аналогічності ряду і… з тавтологічних міркувань являється це поняття (пародії) як ряд синонімічний. Ось:
Серго Сокольник
Як до зустрічі тягнеться час...
Як до зустрічі тягнеться час!..
Час, коли ти на зустріч чекаєш...
Ще коли вона буде не знаєш,
Та до неї в думках повсякчас,
Оминаючи долі припони,
Ти нестримно несешся думками,
Щоб відчути омріяний нами
Поцілунок на тілі солонім...
Прийде час, ми зустрінемось знов
Під безкраїм стозоряним небом...
І єднання одвічну потребу
Нам дарує безмежна любов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120411493
Микола Бояров
чекання поезії
"Як до зуcтрічі тягнеться чаc!..
Чac, коли ти на зустpіч чекaєш..."
http://maysterni.com/publication.php?id=105780
до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас
оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне
це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов
05-12-14
… і, здавалось би, нічого з цим не поробиш, вагомі слова… вони консервативні та банальні , мов ті “тавтообри” (Сергій Гупало) , звучать мільйон разів синонімічними відголосками – здавалось би Шекспір сказав усе!
…сказати сказав, але кожен слухаючи своїх примар, роздивляється химерні танці власних персонажів у власній голові… навіть читаючи сотий раз власними губами “поцілунок на тілі солонім...” (Серго Сокольник) , здавалось би мацаної – перемацаної, уже давно не юної та все ж вічнокохановласної Джульєтти, “під безкраїм стозоряним небом...” (Серго Сокольник) , мов смакуючи, уже давно банальне, олів’є… тобто якусь мить тішачись неповторним смаком Джульєттиного борщу. Аж ось і сам борщ… Миколів… чи?.. щось з цими тавтообрами зовсім заблукав я в безмежних тавтообріях космосу тексту борщу… борщів… а! - спробуй з’їсти, на:
Борщі
"Навшпиньки став, щоб вищим бути,
І далі бачити навколо."
В.Кучерук
навшпиньки звівся вищим бути
їдальні маряться навколо
і крізь туман і сніжну сутінь
учую випари над полем
шлунковий сік бурчить в утробі
йому потрібні вуглеводи
не буде спокою суглоби
я йду по борщ і ви не проти … (Микола Бояров) , так – я не проти тої теми бо борщ то… то тобі не шпроти… коли в гостях у тещі хай буде здорова оглядаю чорноземи й рубаю дрова і Марусина корова дала молока тобто сметани а рано роса була така що кури як хотіли пилИ із подорожникового листка… а подорожник я хоч і ботанік чи вже чи ще не ботанічної структури тіла що має м'ясо і вагу і владу але уже сова у темному садУ – пу-гу і день позАду день тавтології борщу і дерева - металу - повітря і вогню але душа стоїть вже ню перед зазореними небесами знову… хоч начебто все як завжди – те саме слово!
11.05.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Тавтології” (фотошоп).
"ша-бу-да"
• Перейти на сторінку •
"Боже мій"
Частина третя: те саме… Тавтології, аналогії, синонімічні ряди…
… слово космос – мов змах крила, а слово текст бачиться немов глуха мурована стіна… слова-цеглини… Тут розширення та вдосконалення того формотворчого інструменту (слова) відбувається повільно та консервативно… якщо являється на обрії одне нове слово, то вростає в словниковий граніт одне старе слово, розширюючи тим синонімічний ряд…
Космічність та рухомість та безперервне розширення текстового простору можливе в душі-свідомості за наявності там живих рухомих змістових примар та сюжетних ліній-павутинок у голові, а вже слова використовуються, мов магічні заголовки-коди, для означення та оживлення дії у цьому непевному просторі (свідомості)… І в чому ж полягає безконечність простору космосу тексту? Все банально як олів’є – за певних маніпуляцій інгредієнтами досягається інший смаковий ефект – в українських образних реаліях варто б говорити про борщ…
Означення тексту як пародії, зрештою, зводиться до аналогічності ряду і… з тавтологічних міркувань являється це поняття (пародії) як ряд синонімічний. Ось:
Серго Сокольник
Як до зустрічі тягнеться час...
Як до зустрічі тягнеться час!..
Час, коли ти на зустріч чекаєш...
Ще коли вона буде не знаєш,
Та до неї в думках повсякчас,
Оминаючи долі припони,
Ти нестримно несешся думками,
Щоб відчути омріяний нами
Поцілунок на тілі солонім...
Прийде час, ми зустрінемось знов
Під безкраїм стозоряним небом...
І єднання одвічну потребу
Нам дарує безмежна любов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114120411493
Микола Бояров
чекання поезії
"Як до зуcтрічі тягнеться чаc!..
Чac, коли ти на зустpіч чекaєш..."
http://maysterni.com/publication.php?id=105780
до спіткання волочиться час
час коли на спіткання чекаєш
і чи буде спіткання не знаєш
ти й про час у думках повсякчас
оминеш тавтологій притони
заваливши спіткання словами
майже в кожному чисто те ж саме
і у ньому поезія тоне
це повтори являються знов
як потвори за зорями й небом
тавтологій рішучу потребу
підкажи-но до Слова любов
05-12-14
… і, здавалось би, нічого з цим не поробиш, вагомі слова… вони консервативні та банальні , мов ті “тавтообри” (Сергій Гупало) , звучать мільйон разів синонімічними відголосками – здавалось би Шекспір сказав усе!
…сказати сказав, але кожен слухаючи своїх примар, роздивляється химерні танці власних персонажів у власній голові… навіть читаючи сотий раз власними губами “поцілунок на тілі солонім...” (Серго Сокольник) , здавалось би мацаної – перемацаної, уже давно не юної та все ж вічнокохановласної Джульєтти, “під безкраїм стозоряним небом...” (Серго Сокольник) , мов смакуючи, уже давно банальне, олів’є… тобто якусь мить тішачись неповторним смаком Джульєттиного борщу. Аж ось і сам борщ… Миколів… чи?.. щось з цими тавтообрами зовсім заблукав я в безмежних тавтообріях космосу тексту борщу… борщів… а! - спробуй з’їсти, на:
Борщі
"Навшпиньки став, щоб вищим бути,
І далі бачити навколо."
В.Кучерук
навшпиньки звівся вищим бути
їдальні маряться навколо
і крізь туман і сніжну сутінь
учую випари над полем
шлунковий сік бурчить в утробі
йому потрібні вуглеводи
не буде спокою суглоби
я йду по борщ і ви не проти … (Микола Бояров) , так – я не проти тої теми бо борщ то… то тобі не шпроти… коли в гостях у тещі хай буде здорова оглядаю чорноземи й рубаю дрова і Марусина корова дала молока тобто сметани а рано роса була така що кури як хотіли пилИ із подорожникового листка… а подорожник я хоч і ботанік чи вже чи ще не ботанічної структури тіла що має м'ясо і вагу і владу але уже сова у темному садУ – пу-гу і день позАду день тавтології борщу і дерева - металу - повітря і вогню але душа стоїть вже ню перед зазореними небесами знову… хоч начебто все як завжди – те саме слово!
11.05.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Тавтології” (фотошоп).
"ша-бу-да"
• Перейти на сторінку •
"Боже мій"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1553 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1553 seconds