Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.18
07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
Моріс Слободськой (1913-1991)
Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
2026.04.17
12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
2026.04.16
19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
2026.04.16
19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
2026.04.16
17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
2026.04.16
17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
2026.04.16
13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
2026.04.16
13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
2026.04.16
12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Павло Юрійчук /
Проза
5 дієзів, зірочки набридли
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
5 дієзів, зірочки набридли
Йому було чотирнадцять і він вирішив скоротити свій вік. Ним керувала невідома йому сила, яка прагнула знищити його та подавити. В нього могли відібрати свободу, цю найгіршу з людських якостей, якою наділяють сильних світу цього. Йому було так багато і так мало, що проагннення та намір були звичайними кожного ранку. Страшні сни, галюцинації, видіння. Його супроводжувала манія величі та невідома досі хвороба. Ми горді тим, що ми є людьми. Боятися власного імені та з острахом оглядатися, чи за тобою не йдуть. Неважливо хто. Якщо стежать -- відбирають свободу...
Через рік він перестав слухати батьків. Перехідний вік вкоротив прагнення гордині. Складні відповіді на прості запитання і всі казали, що він геній. Алкоголь вперше був кумедним. Напевне, це дуже просто коли вперше. Його не цікавили фільми та математика. Тоді було популярно вчити людей математиці, самій простій з наук. Занадто простій як для геніїв. Містично водив руками, вітер гуляв у волоссі. Весна та холодний вітер водили перо.
У свої неповні шістнадцять він забагав щось змінити, бо у нього була свобода. Англійська свобода совісті, чи може французька свобода поведінки. Неточне перефразування Моема. А ти читав Моема? Невже тобі шістнадцять?
Потім, а що потім. Прочитавши Толстого та Достоєвського він забжав більшої свободи. Його дух вийшов з меж совісті і замкнувся у клітці свободи. Напевне совість, то і є та свобода, яка тримає твоє життя у жилах. Невдалі жарти та невдалі постукування пальців, то є твій стиль. Твоє життя, яке неповторним малюнком наклалось на світ. Усмішка твоя єдина і Симоненко теж був єдиним. У твої шістнадцять він був єдиним і не існувало іншого. Тепер ти просиш чогось більшого ніж поезія. Можливо тобі варто почитати. Імена авторів написані у книзі свобод та праил. Я не підтримую ситему. Я завжди буду проти. Твої шістнадцять подорослішали і гасла перестали бентежити дух.
Сімнадцять. Такий дивний вік коли день стріли завжди важливіший ніж день і ніч. Почуття страху невідоме і безтурботна віра у власні сили. Надія на те що пісок переповнить зіниці. В твоїй голові більше води ніж вітру. Ти мусиш вижити. Твої слова завжди писатимуть на стінах. Але це тільки слова.
Нового нічого немає. Новий рік з найкращим другом. Напевне то і є щастя, коли тобі ще треба чогось від життя. Коли хрест обираєш, не слухай нічиїх порад. Те що є твоїм, воно зажди з тобою. Не віднімеш у людини лише її власний біль. Її власний хрест. Для чого вона живе. Вона може вгамовувати його анаболіками та пізнанням добра та зла. Ми є вічними Адамами та Євами серед неЕдемського саду. Заради світвоих ідей, заради потоку меду для вух, заради чого?
Зараз йому та мені ... Не хочу щоб мені знову було чотирнадцять.
Через рік він перестав слухати батьків. Перехідний вік вкоротив прагнення гордині. Складні відповіді на прості запитання і всі казали, що він геній. Алкоголь вперше був кумедним. Напевне, це дуже просто коли вперше. Його не цікавили фільми та математика. Тоді було популярно вчити людей математиці, самій простій з наук. Занадто простій як для геніїв. Містично водив руками, вітер гуляв у волоссі. Весна та холодний вітер водили перо.
У свої неповні шістнадцять він забагав щось змінити, бо у нього була свобода. Англійська свобода совісті, чи може французька свобода поведінки. Неточне перефразування Моема. А ти читав Моема? Невже тобі шістнадцять?
Потім, а що потім. Прочитавши Толстого та Достоєвського він забжав більшої свободи. Його дух вийшов з меж совісті і замкнувся у клітці свободи. Напевне совість, то і є та свобода, яка тримає твоє життя у жилах. Невдалі жарти та невдалі постукування пальців, то є твій стиль. Твоє життя, яке неповторним малюнком наклалось на світ. Усмішка твоя єдина і Симоненко теж був єдиним. У твої шістнадцять він був єдиним і не існувало іншого. Тепер ти просиш чогось більшого ніж поезія. Можливо тобі варто почитати. Імена авторів написані у книзі свобод та праил. Я не підтримую ситему. Я завжди буду проти. Твої шістнадцять подорослішали і гасла перестали бентежити дух.
Сімнадцять. Такий дивний вік коли день стріли завжди важливіший ніж день і ніч. Почуття страху невідоме і безтурботна віра у власні сили. Надія на те що пісок переповнить зіниці. В твоїй голові більше води ніж вітру. Ти мусиш вижити. Твої слова завжди писатимуть на стінах. Але це тільки слова.
Нового нічого немає. Новий рік з найкращим другом. Напевне то і є щастя, коли тобі ще треба чогось від життя. Коли хрест обираєш, не слухай нічиїх порад. Те що є твоїм, воно зажди з тобою. Не віднімеш у людини лише її власний біль. Її власний хрест. Для чого вона живе. Вона може вгамовувати його анаболіками та пізнанням добра та зла. Ми є вічними Адамами та Євами серед неЕдемського саду. Заради світвоих ідей, заради потоку меду для вух, заради чого?
Зараз йому та мені ... Не хочу щоб мені знову було чотирнадцять.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
