Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Павло Юрійчук /
Проза
5 дієзів, зірочки набридли
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
5 дієзів, зірочки набридли
Йому було чотирнадцять і він вирішив скоротити свій вік. Ним керувала невідома йому сила, яка прагнула знищити його та подавити. В нього могли відібрати свободу, цю найгіршу з людських якостей, якою наділяють сильних світу цього. Йому було так багато і так мало, що проагннення та намір були звичайними кожного ранку. Страшні сни, галюцинації, видіння. Його супроводжувала манія величі та невідома досі хвороба. Ми горді тим, що ми є людьми. Боятися власного імені та з острахом оглядатися, чи за тобою не йдуть. Неважливо хто. Якщо стежать -- відбирають свободу...
Через рік він перестав слухати батьків. Перехідний вік вкоротив прагнення гордині. Складні відповіді на прості запитання і всі казали, що він геній. Алкоголь вперше був кумедним. Напевне, це дуже просто коли вперше. Його не цікавили фільми та математика. Тоді було популярно вчити людей математиці, самій простій з наук. Занадто простій як для геніїв. Містично водив руками, вітер гуляв у волоссі. Весна та холодний вітер водили перо.
У свої неповні шістнадцять він забагав щось змінити, бо у нього була свобода. Англійська свобода совісті, чи може французька свобода поведінки. Неточне перефразування Моема. А ти читав Моема? Невже тобі шістнадцять?
Потім, а що потім. Прочитавши Толстого та Достоєвського він забжав більшої свободи. Його дух вийшов з меж совісті і замкнувся у клітці свободи. Напевне совість, то і є та свобода, яка тримає твоє життя у жилах. Невдалі жарти та невдалі постукування пальців, то є твій стиль. Твоє життя, яке неповторним малюнком наклалось на світ. Усмішка твоя єдина і Симоненко теж був єдиним. У твої шістнадцять він був єдиним і не існувало іншого. Тепер ти просиш чогось більшого ніж поезія. Можливо тобі варто почитати. Імена авторів написані у книзі свобод та праил. Я не підтримую ситему. Я завжди буду проти. Твої шістнадцять подорослішали і гасла перестали бентежити дух.
Сімнадцять. Такий дивний вік коли день стріли завжди важливіший ніж день і ніч. Почуття страху невідоме і безтурботна віра у власні сили. Надія на те що пісок переповнить зіниці. В твоїй голові більше води ніж вітру. Ти мусиш вижити. Твої слова завжди писатимуть на стінах. Але це тільки слова.
Нового нічого немає. Новий рік з найкращим другом. Напевне то і є щастя, коли тобі ще треба чогось від життя. Коли хрест обираєш, не слухай нічиїх порад. Те що є твоїм, воно зажди з тобою. Не віднімеш у людини лише її власний біль. Її власний хрест. Для чого вона живе. Вона може вгамовувати його анаболіками та пізнанням добра та зла. Ми є вічними Адамами та Євами серед неЕдемського саду. Заради світвоих ідей, заради потоку меду для вух, заради чого?
Зараз йому та мені ... Не хочу щоб мені знову було чотирнадцять.
Через рік він перестав слухати батьків. Перехідний вік вкоротив прагнення гордині. Складні відповіді на прості запитання і всі казали, що він геній. Алкоголь вперше був кумедним. Напевне, це дуже просто коли вперше. Його не цікавили фільми та математика. Тоді було популярно вчити людей математиці, самій простій з наук. Занадто простій як для геніїв. Містично водив руками, вітер гуляв у волоссі. Весна та холодний вітер водили перо.
У свої неповні шістнадцять він забагав щось змінити, бо у нього була свобода. Англійська свобода совісті, чи може французька свобода поведінки. Неточне перефразування Моема. А ти читав Моема? Невже тобі шістнадцять?
Потім, а що потім. Прочитавши Толстого та Достоєвського він забжав більшої свободи. Його дух вийшов з меж совісті і замкнувся у клітці свободи. Напевне совість, то і є та свобода, яка тримає твоє життя у жилах. Невдалі жарти та невдалі постукування пальців, то є твій стиль. Твоє життя, яке неповторним малюнком наклалось на світ. Усмішка твоя єдина і Симоненко теж був єдиним. У твої шістнадцять він був єдиним і не існувало іншого. Тепер ти просиш чогось більшого ніж поезія. Можливо тобі варто почитати. Імена авторів написані у книзі свобод та праил. Я не підтримую ситему. Я завжди буду проти. Твої шістнадцять подорослішали і гасла перестали бентежити дух.
Сімнадцять. Такий дивний вік коли день стріли завжди важливіший ніж день і ніч. Почуття страху невідоме і безтурботна віра у власні сили. Надія на те що пісок переповнить зіниці. В твоїй голові більше води ніж вітру. Ти мусиш вижити. Твої слова завжди писатимуть на стінах. Але це тільки слова.
Нового нічого немає. Новий рік з найкращим другом. Напевне то і є щастя, коли тобі ще треба чогось від життя. Коли хрест обираєш, не слухай нічиїх порад. Те що є твоїм, воно зажди з тобою. Не віднімеш у людини лише її власний біль. Її власний хрест. Для чого вона живе. Вона може вгамовувати його анаболіками та пізнанням добра та зла. Ми є вічними Адамами та Євами серед неЕдемського саду. Заради світвоих ідей, заради потоку меду для вух, заради чого?
Зараз йому та мені ... Не хочу щоб мені знову було чотирнадцять.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
