Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Всі мужики козли!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі мужики козли!
(схема якоїсь прози)
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілюстрована спроба абсурдної аналітики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
Про публікацію
