Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.14
19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
2026.05.14
19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
2026.05.14
19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
2026.05.14
18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
2026.05.14
18:40
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
2026.05.14
15:11
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.
Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.
Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -
2026.05.14
14:22
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.
Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.
Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-
2026.05.14
12:40
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.
Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.
Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,
2026.05.14
12:28
я хочу слів нових
михайль семенко
я хочу слів нових
щоб ці слова
не як полова
щоб як трава
Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який
2026.05.14
11:52
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА»
Над Десною тумани, як сиве старе полотно,
Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки.
Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино,
А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий.
Над Десною розлилася ніч, гус
2026.05.14
09:55
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
2026.05.14
08:11
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
2026.05.14
07:38
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
2026.05.14
07:25
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
2026.05.14
06:54
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
2026.05.13
19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Всі мужики козли!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі мужики козли!
(схема якоїсь прози)
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілюстрована спроба абсурдної аналітики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
Про публікацію
