Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Всі мужики козли!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі мужики козли!
(схема якоїсь прози)
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілюстрована спроба абсурдної аналітики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
Про публікацію
