ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Всі мужики козли!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі мужики козли!
(схема якоїсь прози)
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
Вона, красива молода дівчина, кожну мить свідома своєї надзвичайної вроди, побачивши цього вродливого хлопця найперше подумала: от в нас були б красиві діти… Ця миттєва рефлексія щодо вродливого потомства швидко забулась у вирі її життя… Вона не нездогадуючись, що саме ця думка уже вирішує її подальшу долю - кинулась зваблювати того хлопця… Кохання з ним, а він був не першим її коханцем, було нестримним та натхненним і цього разу їй здалося: то вже буде вічно! Але все ж, від вагітності оберігалась, таблетками, як кажуть: щоб не псувати собі кайфу. В цьому їхньому стрімкому паруванні думка про презерватив була найостаннішим, що приходило їм в голову.
Вдруге ця думка, правда дещо трансформована, з’явилась в її голові і вже там залишилась на довше тоді, коли вона застала свого нового дружка голим в її ліжку з своєю голою, теж дуже вродливою, і дуже наглою подружкою… Вона заглянула краєм ока у широко відкриті двері і оторопівши на мить, сказала подумки: от сучка! Вхопила перше що їй потрапило під руку – це була сковорода з слідами яєчні – зараз я тобі зроблю яєчню! І вже було зробила перший крок, щоб їх побити, але раптом: о! У мене ж ніколи не буде красивих дітей! Саме ця думка її зупинила… Зціпивши зуби вона пішла тихенько геть: всі мужики козли!
Почекавши коли подруга піде, вона, наче нічого не було, повернулась і… все продовжилось як раніше, але тепер відчуття сексуального задоволення псувалось відчуттям того, що кожного разу після шаленого спарювання він, спітнілий, наче вислизає в неї з рук: у-у-у, слизняк! І тоді вона покинула пити протизачаткові таблетки, а коли прийшов час критичних днів і вона переконалась, що уже вагітна, взяла, тай вигнала його геть, викинувши слідом речі: смали звідси – козел! Я знаю - ти спиш з ким попало…
А народила вона хлопчика… і коли їй, щасливій, дали його голесенького, ще мокрого, на груди, вона спочатку тихо заплакала а потім, наче щось пригадавши, раптом зареготала на всю палату і мовила задоволено: слимачок ти мій маленький, тепер я тебе вже нікому не віддам!
27.06.2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Ілюстрована спроба абсурдної аналітики"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.5844 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.5844 seconds