Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 60.5. Безконечність тексту – Домінік Арфіст - спроба… (вибрані тексти Поетичних Май
Перипетії тексту
(спроба абсурдної аналітики)
Безконечність…
(дійсність мов текст)
… ота крапка, з котрої розпочинається цей текст, не перша, бо перша з трьох… рядок не рядок, бо шматок тексту і… сторінка - прОстору інтернету… Перед першою крапкою на початку, та за… і поверх, і знизу та поміж букв… щось безконечно велике завжди витає! Ба!.. Крапка безконечна, коли капелька фарби на папері… вони - фрагмент безконечності фізичної… папір перед тим мав біологічну форму, а фарба - хімічних речовин… були фантомами свідомості на тлі матеріального каменя зритого праобразами тексту… і куди не тикнеш пальцем – всюди немов би середина, і як середина вона (середина) теж безконечна, і - фізично-метафізична куди не глянь, чи в середину матерії - а то вже ідея, чи вхопив ідею за схоластичні крила – а то птаха матеріальна…
І якщо дійсність уже переведена на текст, то ідея початку та ідея кінця – дужки… умовні. В дужки береться, якщо спромогтися вложити в одне слово все сказане...
…і взявши в дужки - показую констатацію: (абсурд)
Безконечність…
(текст мов дійсність, кожна спроба… Ось:
спроба
засірів погляд сумним вечором
позатінював мої зречення
я працюю весь час на Час
свій кіптявий іконостас
підмальовую де кармінним
де зеленим… поглядом тлінним
причаровую небеса
з ними знову я сам на сам…
порозвішував свої тіні
і гойдаюсь в переплетінні
двох путей – благодаті й тіла
крила чорна вода накрила
сліз немає – пісок пустелі
м’яко розум примари стелить
заколисує – тут і зараз! –
зачарованого корсара
затонулими островами…
…прапорищами і гербами
твоє «мій!» на чолі у війська
душу гонить до лицедійства… ( Домінік Арфіст)
худ. Я. Саландяк – композиція “Д. Арфіст. Спроба”. (фотошоп) 20.06.2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
(спроба абсурдної аналітики)
Безконечність…
(дійсність мов текст)
… ота крапка, з котрої розпочинається цей текст, не перша, бо перша з трьох… рядок не рядок, бо шматок тексту і… сторінка - прОстору інтернету… Перед першою крапкою на початку, та за… і поверх, і знизу та поміж букв… щось безконечно велике завжди витає! Ба!.. Крапка безконечна, коли капелька фарби на папері… вони - фрагмент безконечності фізичної… папір перед тим мав біологічну форму, а фарба - хімічних речовин… були фантомами свідомості на тлі матеріального каменя зритого праобразами тексту… і куди не тикнеш пальцем – всюди немов би середина, і як середина вона (середина) теж безконечна, і - фізично-метафізична куди не глянь, чи в середину матерії - а то вже ідея, чи вхопив ідею за схоластичні крила – а то птаха матеріальна…
І якщо дійсність уже переведена на текст, то ідея початку та ідея кінця – дужки… умовні. В дужки береться, якщо спромогтися вложити в одне слово все сказане...
…і взявши в дужки - показую констатацію: (абсурд)
Безконечність…
(текст мов дійсність, кожна спроба… Ось:
спроба
засірів погляд сумним вечором
позатінював мої зречення
я працюю весь час на Час
свій кіптявий іконостас
підмальовую де кармінним
де зеленим… поглядом тлінним
причаровую небеса
з ними знову я сам на сам…
порозвішував свої тіні
і гойдаюсь в переплетінні
двох путей – благодаті й тіла
крила чорна вода накрила
сліз немає – пісок пустелі
м’яко розум примари стелить
заколисує – тут і зараз! –
зачарованого корсара
затонулими островами…
…прапорищами і гербами
твоє «мій!» на чолі у війська
душу гонить до лицедійства… ( Домінік Арфіст)
худ. Я. Саландяк – композиція “Д. Арфіст. Спроба”. (фотошоп) 20.06.2015
• Текст твору редагувався.Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Всі мужики козли!"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 14. Трансцендентальної логіки відділ перший… про дедукцію…"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 14. Трансцендентальної логіки відділ перший… про дедукцію…"
Про публікацію
