Таракани в голові
Кажуть, що таракани в голові є у кожного, а в моїй їх просто невиносимо багато. Признаюсь чесно, з ними дуже важко примиритись, а ліквідувати просто не можливо.Напевно їх багато тому, що велика фантазія чи уява. Виводила різними шляхами – намагалась потравити алкоголем, ходила перевертом на руках, але ні в яку. А з ними важко – бо люди тебе розуміють не так, як твої таракани в голові і коли просто ламаєш загальноприйняті шаблони просто натикаєшся на те, що всі розуміють все навпаки – хочеш не заважати – розуміють, як ігнорування, думаєш, що хочуть тебе чути – виходить що зовсім і ні, а , може й так – та картаєш себе за це, що не знаєш як зробити краще. Підходити чи не підходити, ігнорувати чи говорити, вийти на середину чи забитись у куточок. Іноді здається, що немає впевненості, може треба більше себе любити, але боюсь переборщити. І так важко з самою собою. Знаю, що не суттєво, знаю, що не важливо, знаю, що є набагато важливіші справи і не зациклююсь, але деколи просто через своїж вчинки – ком у горлі. І чого я така? Іноді просто відчуваєш порожнечу після цього питанняі все лечу шкереберть. Відчувваєш пустоту і розумієш, о не хочеш,щоб так було, а перестребнути через себе не можеш чи не хочеш….або немає часу. І ти така одна…Рятують лиш дитячі руки, які, не зважаючи на все, все пригортають тебе до сбе і все одно їм скільки тих тараканів у твоїй голові.
Дівчур Христина