У тобі є усе,
шо треба і не треба.
Ти, як вогонь,
Я - лід,
нулі з обох боків:
Там,
де палає пристрасть,
жага холодить серце
і дотики
несуть трагізму дикий щит.
Там
ми живемо "вічно":
години дві на вечір,
години дві чи три,
що тане ніч у них.
Де темрява тамує шепіт слів
і подих залишає теплий слід
на тілі
тьмяні синці від пальців.
Рукою прокладу маршрут
і буду цілувати просто тут -
посеред ночі,
твої зап'ястки і ласкаві карі очі.
Це все,
чого сьогодні хочу я.
І погляду піщинки,
що засипають їх.
Не стримують, а будять
не стишують - спішать...
Та ти вогонь,
а я - вода.
І хвиля є між нами.
Вона далеко десь розгойдує мене
і не дає відкрити всю себе.
Вода іскри погасить
і хвиля спопелить.
А ти не хочеш тліти,
тобі аби горіти,
пручатися нестримно,
кохати швидкоплинно
і множити тепло.
Шкода, для всіх воно...

Черкну лише єдину річ,
відходь ти від холодного,
шукай собі бензину.
Такого,
щоб єдину.
Щоби тебе палила,
але й сама не тліла -
горіла і горіла...