"я люблю тебе сонна осене…
лоскочи мене літом бабиним
омивай мене полем росяним
я твоїм задзеркаллям зваблений..."

ДОМІНІК ЛУЦЮК

Назбирала кислиці у кошики.
Йшла пасльоном...ти - вересу кИлимом.
Я закохана в тебе, мій хлопчику,
світлодухо, міжзірно, немислимо.

В огнедихання, в нашепти айстрові,
у торкання колін - лиском колосу;
у дозвілля в дощі - та й у стразовім,
в одчайдухе кружління - у голісне.

в надимання твоє реальгарове,
над садами моїми доспілими,
в легку тугу в перистому мареві,
y крило за сосновими шпилями.

Дихай вітряно в коси схвильовані,
із плечей - упадай ми у ніженьки...
дикі ябка - як чари, як повені
розкотилися з кошиків лишених.

Сі бурхливі, жоржинові розчерки
по землі - як по льолечці первісній.
Я закохана в тебе,о, хлопчику,
потаємний, хупавий мій, вересню.