А кому, Ігоре, не кортить? Скажете вам - не повірю. По великому рахунку, всяка творчість - це бажання випендритись, хто як уміє: іронічно, наївно, заумно, вінценосно та ін. До речі "випендритись" та його синонімів у словнику не знайшов. Прийшло на ум один, але надто вульгарний, щоб тут озвучити. Дякую.

Дякую, Олено. Може Бог і стоїть над усіма і усім, але чи Він дає команду "Вогонь", коли руйнується житло і гинуть невинні(з нашої, людської, точки зору)? Диявола ніхто не заперечив у боротьбі за душу людську. Може, так?

Дякую, Роксолано, за коментування. Трактування Божих помислів - не те, що справа невдячна, але вельми неоднозначна. Он тільки в одному християнстві скільки церков існує і усі переконані, що вони найкраще розуміють Бога. Бог і Диявол - є між ними антагонізм? Кажуть, Бог з Дияволом бореться і тут же: нічого без Божого дозволу не відбувається само по собі. Не помічаєте алогічності цих суджень, якщо їх поруч поставити. Усе це людські суб'єктивні бачення, бо за Бога тільки сам Бог може сказати. Тому я не беру на себе гріх щось абсолютно стверджувати, і вам це раджу. А вірш - це вірш. Є якесь бачення образу, але ж не богохульство, бо Бог, хай і єдиний, але у кожного свій - так Богом задумано, мені здається. Ми ж не клони з мозкової пробірки, щоб однаково думати, розуміти, визнавати. Аби менше грішили і то вже добре. Десь так.