Відцвітає усе, зотлівають на прах пелюстки,
То наш спадок мізерний – за музу прокляту розплата,
Вже відплив корабель в горизонт – і прощальні гудки
Посилають нам знак – що не буде кого зустрічати.
.
Ті, що мали піти – ті давно вже світами пішли,
Залишились лиш ті, що нікому уже не потрібні,
Залишилися ті, що не варті вже навіть хули,
Відлунали давно їх пісні і мелодії срібні.

У фальшивих словах не віднайдеш добра ні на гріш,
А правдиві слова вже ніхто і ніколи не скаже,
І покута тяжка, як до горла приставлений ніж,
Безпощадним тавром на неправедні голови ляже.

Проминає усе, залишається тільки любов,
Що одвіку горить, та ніколи згоріти не зможе,
Мов жар-квітка чарівна, якої ніхто не знайшов,
Біля ватри життя споконвічно стоїть на сторожі.
2012