ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.04.08 16:46
Сидить сумна мала Оксана й тихо плаче.
Питається сусідка: - В чім причина?
Напевно, що образив хтось тебе добряче?
- Та ні, сама дурна у всьому винна.

Боліти стали очі, – каже враз Оксана.
При цім зітхає щиро і глибоко.
- Бо підглядала через дірк

Сергій Губерначук
2025.04.08 15:10
З біленьких сходинок атласних
таки змітав сміття!
Тебе оцінено прекрасно,
і ти пішов з життя.

Тебе забито на останній,
коли до пекла – крок,
аби спалити був не в стані

Леся Горова
2025.04.08 14:01
В мене очі вечірнього неба, чи неба з грозою.
А твої - теплі хвилі весни з молодих ковилів.
Схожість, мабуть, шукати між нами немає резону
Ми з тобою, як погляди наші, ми - різносезонні.
Стали ж поруч, побачили, світ навкруги посвітлів.

Стали пор

Олександр Сушко
2025.04.08 11:35
Хто не пише муру, той не відає як це непросто,
Голова не гуде від кошлатих, похняблених рим.
Пегасятко моє манюпуньке, до пояса зростом,
Голосочок писклявий. В колеги ж іржання як грім.

Та не плачу, не заздрю і коси не рву від розпуки,
А моторно с

Віктор Кучерук
2025.04.08 10:57
Є на світі чотири дороги, -
Напрям першої, звісно, до Бога.
Друга буде змією петляти
Від воріт і вертати до хати.
Ну, а третя така автострада,
Де підступність, жадоба і зрада.
Ти четверту обрати повинен,
Що веде до служінь Україні.

Адель Станіславська
2025.04.07 22:28
І суд, і осуд, й просто пересуди,
і вічний торг, і душі на вагу
між тих, хто носить горде ймення - люди,
від тих, кому хтось завжди у боргу...

Плітки батожать люто з-поза плотів
поставу тим, хто кроку не спинив,
а вперто рай будує по голготі,

Адель Станіславська
2025.04.07 22:17
Янголу боляче.
Янгол не плаче -
мовчить...
Чую...
Лиш серце у грудях
заб'ється гучніше...
Скрапне сльоза...
Забринить недописаним віршем....

Борис Костиря
2025.04.07 21:47
Вічність сідає на листя сакури.
Повітря, пропахле лихом,
стає ядучим, але воно
не може заглушити
потужну хвилю,
яка йде від листя.
Схід і Захід перетнулися
у цьому прикордонному місті,

Борис Костиря
2025.04.07 21:35
Пастка для фазана -
це пастка для людей,
які купилися на фальшиві ідеї.
Пастка для фазана -
це пастка для енергії
у ноосфері.
Пастка ловить ті ейдоси,
які не зміцніли

Світлана Пирогова
2025.04.07 18:09
Де тільки не блукало, по яких стежках,
між осокорами, спориш топтало,
крутилось, гралось на стрімких семи вітрах
і не одне дістало, звісно, жало.
Але були так любі - рідне поле й сад,
пахучі різнотрав'ям і любистком,
город і виноградник, весь родин

Юрій Лазірко
2025.04.07 17:20
у розбитім серці -
хрест на хрестику,
більше
ніж в забутому селі...
п’ятка мліє,
тягне з табуретика
трохи вище шиї
і петлі...

Юрій Гундарєв
2025.04.07 13:48
Розривається серце:
ракетою спалені
діти на небесех…
Де сором, вандали?

Після ночі вертаєтесь,
донька й син зустрічають:
-Як справи, тату?

Козак Дума
2025.04.07 08:38
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…

Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –

Віктор Кучерук
2025.04.07 05:52
Поєднані бідою люди,
Украй стривожені та строгі, –
Ідуть зажурено зусюди
До дитмайданчика німого.
Приносять іграшки і квіти,
Щоб світлу пам’ять вшанувати
Загиблих від ракети діток,
У бійні цій невинуватих.

Ярослав Чорногуз
2025.04.07 00:09
Спотворили хвороби нас обох.
І смерть уже чигає недалека.
Життя не пестить більше - бачить Бог --
А ти у нім - філософ, як Сенека.

Усе минає - і кохання теж,
Вогонь згасає у горнилі серця,
Все менше в нім лавандових пожеж,

Іван Потьомкін
2025.04.06 22:25
Москалики-зубоскалики, там, у вашій бучі,
бойовій, кипучій, далеко не"лучше",
бо ж за цукор і за хліб навкулачки б'ються.
Ви ж, мов ті вовки, навесні не ситі,
приперлися на Вкраїну голод свій втолити.
Уже Київ маячів золотом Софії,
та не дали н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Артамонов (1992) / Проза

 Кривава квітка містичної ночі
Я не зміг приїхати разом з друзями – були справи у Львові. Врешті, взявши той бажаний квиток, я прибув трьома днями пізніше – до серця Волинської землі, до Шацьких озер, таємничих і таких бажаних. У сутінках зловісно сховались аморфні кущі та дерева, що проносилися за вікном таксі дорогою від Шацьку до Світязя – і нарешті я вже стискаю руку Остапа, обіймаю Христю. В них не залишилося грошей навіть на пачку цигарок. Я приїхав – свято розпочалося знову, ще навіть не встигнувши завершитись. Липнева ніч, Купальська ніч – ми відпочиваємо в найкращому місці на землі. Ми забули про обережність у цю ніч.


Тоді Христя кличе нас шукати квіт папороті – і ми, взявши з собою дві пляшки вина, не знаючи дороги, жартуючи, галасуючи – йдемо кудись уперед, гублячись у величезних деревах, ледве тримаючись на ногах. Звідки лунали ті пісноспіви – хто ще, окрім нас, не спав цієї спекотної ночі? Невже ми побачимо сьогодні шабаш – справжній шабаш, відьомське чарування, оспіване стільки разів у незліченних ваблячих нас пересторогах? Я навіть не думав, що тут настільки величезний та заплутаний ліс – чи він був таким лише тому, що ним блукали ми?


Врешті, роздерши втомлені ноги колючками ожини, допивши вино, але досі не полишивши духу безтурботної святковості, ми вийшли на галявину, звідки лунали пісні – і наше захоплене передчуття розсіялося. Це звичайна церква – християнська церква – а ми п’яні, і шукаємо не знати чого. Сьогодні ж день Івана Хрестителя. Можливо, ми могли б звернути увагу на дивність пісноспівів, що лунали – але не в тому стані, до якого себе довели вином. Засоромлені, ми втрьох підійшли до натовпу, що стовбичив навколо храму. І очі прочан звернулися до нас, запалавши пекельним полум’ям. Коли я зрозумів, що це зовсім не християни, а на верхівці храму немає хреста, Остапові вже перерізали горлянку, і кармінова кров почала литися в місячному сяйві. Христя не встигла закричати, бо шалений натовп накинувся на неї – я не бачив її смерті. Я не знаю, що з нею зробили. Я біг, охоплений таким тваринним жахом, якого в житті не відчував. Лише одна думка – вижити, врятуватися, втекти.


Я чув за собою тих дияволів, і, досягши озера, не роздумуючи, побіг у холодну воду, а далі – поплив, чимдужче розводячи руками. Я був знову п’яний – від свого шаленого страху. Нарешті, мою ногу звела судома, і я зрозумів, що це кінець мого шляху. Кущі папороті, сховавшись у пітьмі, насмішливо супроводжували мої спроби врятуватися своїм схвальним шепотом – так, мене поглинуло озеро, але в цю містичну ніч місцева земля все ж прийняла криваву жертву.


Папороть розквітла червоними барвами.


Купальська ніч огорнула мертві тіла шукачів щастя.



Травень 2015 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-10-16 07:44:43
Переглядів сторінки твору 1392
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.586 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.351 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2017.04.08 17:19
Автор у цю хвилину відсутній