ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Тетяна Левицька
2025.12.02 22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Борис Костиря (1983) / Проза

 Блискавка і пустка
Юрій Смолець жив у гуртожитку готельного типу. Цей вид оренди житла нагадував СІЗО, бо його мешканці постійно мінялися і невідомо було, на який час їх поселять. Але в Смольця не було іншого виходу, як жити там: через дорожнечу оренди житла в Києві він не міг собі дозволити найняти однокімнатну квартиру.
Спроби познайомитися з дівчатами в гуртожитку для Юрія завершувалися невдачею: очевидно, недовго проживаючи там, вони не бачили сенсу поринати в романи.
Юрко вгледів у коридорі високу постать красивої дівчини, яка прямувала на кухню. Парубок хвилювався, бо його вже стільки разів спіткала невдача. Язик дерев’янів, він не знав, куди подіти руки, йому важко було дивитися в очі. Дівчина погодилася познайомитися. Її звали Надя. Але це ще не перемога. Скільки разів усе зривалося після того, як, здавалося, були зроблені перші успішні кроки! На дівчині була невиразна біла сукня, яка робила її звичайною, буденною. Проте якась невідома енергія змусила хлопця перебувати в напрузі.
Юрко та Надійка домовилися прогулятися. У Наді був син, якого вона взяла з собою на прогулянку. Він був розумово відсталим. Юрій не міг з ними поговорити. Його сповнювала гордість і радість, що нарешті він затребуваний як чоловік, нарешті він сподобався, причому привабливій дівчині. Вони пили пиво на літній площадці та вирушили навколо озера, розташовано в парку, який заколисував після напруженого дня величним спокоєм, мелодією вічності. У ньому здавалося, що час зупинився, ― відчуття, яке Юрій полюбляв найбільше в житті. Воно відвідувало хлопця так рідко і в небагатьох місцях.
Син Надії бурмотів щось незрозуміле. Юрко ішов і вже став боятися, що все могло зірватися у вирішальну мить, що дівчина не дозволить себе поцілувати, а це найчастіше означає початок кінця. Подальші залицяння в такому разі були марними.
― Давай постоїмо, ― запропонував Юрій.
Надійка погодилась.
Вони злилися в першій солодкій єдності. Хлопець здивувався, що дівчина, яка з відстані кількох метрів здавалася такою високою, тепер виглядала такою малою, він був вищим від неї майже на голову, вона з трудом діставала до його губ.
Дівчина дала згоду прийти до хлопця вночі, поклавши спати свого сина. Такого щасливого часу в Юрія вже давно не було. Це був один із небагатьох випадків, коли дівчина, з якою він поєднувався, йому справді подобалася, видавалася привабливою, з нею хотілося злитися в напруженні космічного вибуху ще і ще. Юрія накривав несподіваний великий ураган, про який він так довго мріяв.
За кілька днів Надя поїхала.
Зідзвонившись із дівчиною, Юрій поїхав до неї додому. Вона жила далеко від Києва. Надя зустріла його на залізничному вокзалі, і вони поїхали довгою дорогою до неї додому. Її село розташовувалося далеко навіть від районного центру. Автобус деренчливо їхав, натикаючись на провінційні вибоїни. Раптом він зламався, заглух, і довелося чекати наступного.
Удома він побачив її двох синів, боявся знайомства з матір’ю Надії, проте воно відбулося. Юру засмучувало те, що дівчина приділяє значно більше уваги своїм дітям, ніж йому. Цілий день парубкові довелося дивитися телевізор, що було для нього неабияким випробуванням. У перервах між переглядом телепередач він стежив на прохання Наді за її дітьми, досить неслухняними й важкими.
Наступного дня Надя показала йому свій районний центр, вони відвідали парк чудового санаторію, милувалися виглядом широкої річки, а згодом поїхали до найманої на одну добу квартири.
Юрій і Надія випили чвертку коньяку, поговорили і пішли до зали.
Відбулося єднання у блискавиці пристрастей. Вибухнув шалений грім, який розбив граніт розважливості і кинув у прірву.
Вони лежали розслаблені й знеможені. Юрію здавалося, що на дивані, розташованому в залі біля їхнього ліжка, висвітлюються контури привида. Це могла бути померла тут людина, подумав юнак. Він уявив собі на ньому напіврозкладений кістяк, який може завдати їм шкоди. Малював картину, у якій стінами коло їхнього ліжка повзуть клопи і таргани. Клопи ворушаться під постільної білизною, на якій лежать вони. Але юнак відганяв від себе ці картини. Стали говорити про химерні речі. Ці теми підхопила й Надія. Розповідала про свої сни. В одному з них снилося нашестя чудовиськ на її село. Їй подобалася тема хвороб і смертей, схильність до яких здивувала парубка.
Невдовзі він поїхав до себе додому. Зараз йому здавалося, дівчина часом виявляла до нього грубість, вона йому не підходить. Накочувались хвилі образ, і хлопець вирішив з нею більше не зустрічатися, навіть видаливши її номер телефону.

11 серпня―12 листопада 2013

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-12-18 16:41:26
Переглядів сторінки твору 753
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.844 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.809 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.12.02 15:02
Автор у цю хвилину відсутній