Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
2025.11.26
15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
2025.11.26
13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Останнє слово про термін смерть.
Для логічного тлумачення реальності людська свідомість широко послуговується рядом умовних термінів (понять). З поміж них: початок і кінець (смерть).
Якщо вживання терміну початок можна оправдати потребою означення ряду локальних початків, як ряду обставин (в зворотньому напрямку), котрі привели до множення твоїх клітин, як то: народження, зачаття, поцілунок, зустріч батьків; народження… батьків твоїх батьків… зрештою на самому початку Адам-Єва (Бог!), то термін кінець – такою мірою умовний, що ним, при тлумаченні реальності, можна знехтувати, бо завжди логічніше буде його (кінець) означити як новий початок (ряд початків в процесі руху до умовного кінця). А термін смерть*?
Питання смерті постає, час від часу (повсякчас), як страх (фобія). Але кожний неконтрольований стан (страх) при здоровому глузді, зрештою, минається, – турбота про власний психічний стан логічніша... То яка ж логіка ”страху смерті”? – Це завжди страх за життя!
Кожен раз, коли вона (смерть) “приходить” перетворити щось в ніщо, стає очевидним що її нема, що то насправді продовження, а не перетворення в ніщо – кількість матерії величина стала - якість матерії поняття відносне… Плоть (матерія) будучи теплою – вистигаючи (зникаючи у визначенні свідомістю цієї констатації як стану життя) ніколи не сягне логічного краю (археолог через тисячу років викопавши твої кістки миттєво визначить їхню прижиттєву температуру – 36,6°), а свідомість? – Очевидно, що і вона (свідомість) є завжди і всюди… навіть в “мертвій” матерії, котра логічною є, а логіка є не матеріальною (матерія створена за законами логіки – логіка є властивістю свідомості-свідомість є властивістю логіки).
Питання смерті поставлене штучно, його логіка умовна… При вирішенні проблеми смерті, завжди, питання не в тому, щоб смерть створити, а в тому щоб забрати життя… В німецькій мові слово mord, що походить від латинського: mors (mortis, morti, mortem) конкретно перекладається як убивство, а не як узагальнене смерть. Тож будуючи текст (новий текст) можна обминувши термін смерть все докладно стлумачити…
Отже, укладаючи новий текст і тільки уникаючи терміну смерть можливо зробити справді реалістичний виклад події, – українською мовою споконвіків звучить: упокой!
* Український термін смерть (Мара,мор) мабуть пов’язаний етимологічно з латинським (mors) mortis, на що вказує збіг трьох приголосних mrt – мрт. Довідку подав Б. Метик. автор кн. “На захист Желехівки” – Львів : «Тріада ...
До 2014 р.
текст на зображенні
св’ято
упокоївся і в гроб…
Володимир Висоцький
…для безлічі бактерій і мікроб
і сотень хробачків
і тисяч корінців
у цвинтарній землі – вже там
сьогодні я мільйон віддам
бездИханних моїх клітин - отих
проте мільярд моїх клітин - живих
зійшлося на погреб –
де буйство животрепетних потреб
і ах і ох…
а з високОсті судить Бог
худ. Я. Саландяк
"Мандри в космосі 59. 23. Імманїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики… "
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 22. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики Книга др"
Останнє слово про термін смерть.
Світлої пам’яті Богдана Метика (стосується)
(логічні спекуляції в ТЕОРІЇ ОПТИМІЗМУ - текст для Halloween)
Для логічного тлумачення реальності людська свідомість широко послуговується рядом умовних термінів (понять). З поміж них: початок і кінець (смерть).
Якщо вживання терміну початок можна оправдати потребою означення ряду локальних початків, як ряду обставин (в зворотньому напрямку), котрі привели до множення твоїх клітин, як то: народження, зачаття, поцілунок, зустріч батьків; народження… батьків твоїх батьків… зрештою на самому початку Адам-Єва (Бог!), то термін кінець – такою мірою умовний, що ним, при тлумаченні реальності, можна знехтувати, бо завжди логічніше буде його (кінець) означити як новий початок (ряд початків в процесі руху до умовного кінця). А термін смерть*?
Питання смерті постає, час від часу (повсякчас), як страх (фобія). Але кожний неконтрольований стан (страх) при здоровому глузді, зрештою, минається, – турбота про власний психічний стан логічніша... То яка ж логіка ”страху смерті”? – Це завжди страх за життя!
Кожен раз, коли вона (смерть) “приходить” перетворити щось в ніщо, стає очевидним що її нема, що то насправді продовження, а не перетворення в ніщо – кількість матерії величина стала - якість матерії поняття відносне… Плоть (матерія) будучи теплою – вистигаючи (зникаючи у визначенні свідомістю цієї констатації як стану життя) ніколи не сягне логічного краю (археолог через тисячу років викопавши твої кістки миттєво визначить їхню прижиттєву температуру – 36,6°), а свідомість? – Очевидно, що і вона (свідомість) є завжди і всюди… навіть в “мертвій” матерії, котра логічною є, а логіка є не матеріальною (матерія створена за законами логіки – логіка є властивістю свідомості-свідомість є властивістю логіки).
Питання смерті поставлене штучно, його логіка умовна… При вирішенні проблеми смерті, завжди, питання не в тому, щоб смерть створити, а в тому щоб забрати життя… В німецькій мові слово mord, що походить від латинського: mors (mortis, morti, mortem) конкретно перекладається як убивство, а не як узагальнене смерть. Тож будуючи текст (новий текст) можна обминувши термін смерть все докладно стлумачити…
Отже, укладаючи новий текст і тільки уникаючи терміну смерть можливо зробити справді реалістичний виклад події, – українською мовою споконвіків звучить: упокой!
* Український термін смерть (Мара,мор) мабуть пов’язаний етимологічно з латинським (mors) mortis, на що вказує збіг трьох приголосних mrt – мрт. Довідку подав Б. Метик. автор кн. “На захист Желехівки” – Львів : «Тріада ...
До 2014 р.
текст на зображенні
св’ято
упокоївся і в гроб…
Володимир Висоцький
…для безлічі бактерій і мікроб
і сотень хробачків
і тисяч корінців
у цвинтарній землі – вже там
сьогодні я мільйон віддам
бездИханних моїх клітин - отих
проте мільярд моїх клітин - живих
зійшлося на погреб –
де буйство животрепетних потреб
і ах і ох…
а з високОсті судить Бог
худ. Я. Саландяк
"Мандри в космосі 59. 23. Імманїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики… "
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 22. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики Книга др"
Про публікацію
